Україна ще ніколи не мала такої дипломатичної ваги на політичній мапі світу, яку має станом на кінець 2023 року. Цього року географія української дипломатії розширилась на Південь, почалася повноцінна розбудова дипстосунків із країнами Латинської Америки та Африки. Країни, в яких дотепер було уявлення про Україну – як колишню частину радянського союзу. А це, крім іншого, негативно впливало на їх сприйняття українських ініціатив на глобальній арені, зокрема, ООН. Крім того, з урахуванням "торговельної стіни" на Сході України через рф, налагодження нових економічних зв’язків критично важливе для нашої держави.

Безперечно, наступного року потрібно поглиблювати ці зв’язки, відшукати взаємовигідні зони співпраці, не виключаючи можливості кооперації у галузі ВПК. Восени цього року у Києві президент Володимир Зеленський на Міжнародній конференції оборонних індустрій наголосив, що Україна відкрита до співпраці з всіма зацікавленими країнами. Але саме дипломатичні відомства реалізовують цю політику, шукають партнерів, роблять можливими заключення взаємовигідних угод.

Досягнення угоди про спільне виробництво засобів ППО зі Штатами, але в Україні, - це вищий пілотаж у виконанні всієї гілки української дипломатії. Мабуть, лише причетним по-справжньому відомо, яких зусиль і кількості роботи це вартувало. Але це лише "флагман", з точки зору необхідності і користі для ЗСУ, збільшення власної частки тих самих снарядів та БПЛА – правильний вектор. Враховуючи оскаженілі темпи ведення бойових дій, їх ніколи не буде "достатньо". Потрібно ще і ще таких контрактів, а ЗСУ їм запилитися на складах не дасть, будьте певні.

Можливості нашого оборонної індустрії напряму залежать від ефективності роботи дипломатичної служби, як і зовнішньополітичного вектора влади в цілому. Так, щось ми закриваємо шляхом власних промислових потужностей, але для протистояння Кремлю цього, зрозуміло, замало.

Саме військова кооперація, зокрема, і з країнами-учасниками Північноатлантичного альянсу створює для нас, потенційно, необмежені можливості для нарощування військової потужності. Лише потрібно продовжувати працювати в заданому напрямку, пришвидшуватися, масштабуватися. Цікаво, що в НАТО відзначають, що Україна зуміла вибудувати широку мережу "горизонтальних" стосунків в Альянсі, тобто двосторонніх.

Діамант української дипломатії

Ну і таким собі "діамантом", який цього року прикрасив "корону" української дипломатії, можна вважати політичне рішення лідерів країн ЄС про початок перемовин з Україною та Молдовою про вступ. Якщо пригадуєте, саме політичне рішення про відкриття безвізового режиму з ЄС колись довго змушувало Петра Олексійовича переносити, за версією його підписників, "найголовніше дипломатичне досягнення України всіх часів та народів". Але коли політичне керівництво країни має реальну довіру з європолітиками та інституціями, яка заснована на спільному бажанні плідно співпрацювати, то і дипломатичному корпусу працювати легше. Можливо, саме тому навіть після початку повномасштабного вторгнення ми маємо послідовні результати.

Тож, у День працівників дипломатичної служби України приємно знати, що нашим дипломатам є що відзначати. Дякувати Богу, наші дипломати ділом доводять, що в сучасному світі все можна вирішити комунікацією, а не зброєю та її бряцьканням, як кремлівський карлик. До речі, він зараз може мандрувати, переважно, мальовничими теренами Ірану та Північної Кореї, в тому числі, завдяки реалізації української зовнішньої політики. Переконаний, наша дипломатія зможе усадити міжнародного вбивцю №1 на лаву підсудних у Гаазі, де йому і місце.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”