Бюджетні організації — лікарні, університети, наукові установи — протягом останніх років купували електроенергію через Prozorro.
Це створило реальну конкуренцію. Сотні невеликих і середніх трейдерів змагалися за невеликі лоти. Ціна формувалась прозоро: ринковий індикатор + фіксована маржа. Саме така модель забезпечувала економію для бюджету.
Але після рішення Великої Палати Верховного Суду щодо 10% ліміту зміни ціни ситуація радикально змінилася. Ринок електроенергії є волатильним.
Його ціна може змінюватися на десятки відсотків протягом місяця.
Фактично встановлення ретроспективного обмеження у 10% для бюджетних контрактів означає:
- або закладати «запас» у стартову ціну,
- або працювати з ризиком збитку,
- або взагалі не заходити у сегмент.
Для дрібних і середніх трейдерів це означає різке зростання фінансового ризику. У результаті конкуренція скорочується. А коли конкуренція скорочується — ринок концентрується.
І це вже не питання окремих компаній. Це питання структури ринку. Енергетика — капіталомістка галузь. Вона потребує інвестицій, оборотного капіталу, довіри до правил.
Коли правила можуть бути переосмислені заднім числом, бізнес починає закладати регуляторний ризик у ціну. Або взагалі виходить із сегменту.
У довгостроковій перспективі це веде до:
- зменшення конкуренції,
- концентрації ринку,
- зростання вартості для бюджету,
- та ослаблення ринкової інфраструктури.
Стабільність правил — це не про комфорт бізнесу. Це про передбачуваність системи. А передбачуваність — це фундамент інвестицій. Інвестиції в енергетику — це енергетична безпека.
Якщо ми говоримо про відновлення та децентралізацію, правила мають працювати вперед, а не назад.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
