"Ти був там? А, тебе там не було! Тоді звідки ти знаєш?" (режисер Рідлі Скотт на закиди щодо історичної недостовірності фільму "Наполеон")
Подивився я фільм "Наполеон" Рідлі Скотта. Поділюсь враженнями, бо багатьом це явно треба – надто широкий спектр емоцій в українських і іноземних рецензіях на цей байопік (biographical picture) світового і британського кіно.
Перше, що впадає в око: фільм дійсно дуже дорогий – і в кожному кадрі видно, що 200 млн доларів було витрачено не дарма. Батальні сцени справляють враження – мені сподобались, хто б що не казав.
Гра виконавця головної ролі Хоакіна Фенікса комусь, можливо, видасться карикатурною – але має право. Це його творче бачення постаті Наполеона, його особистий підхід до ролі.
Тим, хто розраховував на історичне кіно, - особливо тим, хто вважає, що добре знає історію і хотів би побачити підтвердження цьому, - ясна річ, не сподобалась концепція фільму загалом. Бо він побудований довкола стосунків двох – Наполеона і Жозефіни. Історичний контекст не більше ніж тло для їхньої історії. Але це вибір митця, котрий вирішив зосередитись саме на цьому.
Те, що багато історичних неточностей, – так давайте будемо чесними. Неможливо назвати жодного дійсно визначного і улюбленого багатьма фільму, ґрунтованого на історичних подіях, в якому тих неточностей не було пачками. З датами, іменами, локаціями, подіями, одягом, їжею, зовнішністю...
До речі про специфіку сприйняття: рецензії дуже чітко діляться на два потоки. З Великої Британії і США відгуки переважно позитивні, майже всім сподобалось, навіть як щось окреме критикують. А от французи рознесли фільм вщент. Їм не сподобалось взагалі все. Один критик навіть зазначив, що французькі солдати під час атаки кричали "Vive la France" з американським акцентом.
Художня свобода чи історична точність?
Багато хто з французів каже, що Рідлі Скотт показав Наполеона таким собі Гітлером початку 19 сторіччя – що суперечить взагалі всім реаліям. Ну, треба розуміти, що все ж Скотт британець. І повністю вийти за рамки свого національного контексту британцю дуже важко. Все ж Наполеон дуже змінив континентальну Європу, однак не Велику Британію.
Ну і в принципі чи не найбільше критики саме через образливий для французів підхід до постаті Наполеона. Однак варто зважити: ми давно живемо в світі, де вже нема авторитетів і недоторканних персон, з монархами включно. Та й автор має право на будь-яку інтерпретацію. Зрештою, Скотт це відзняв не на державні гроші. І знімав не посібник з історії для задач просвітництва, а просто щоб розважити публіку. Які методи він обирає для розваги – його справа.
Зрештою, якби українці подивились знятий в Америці фільм про Шевченка, де він знятий бабієм, алкоголіком і модним бонвіваном, то теж рвали би на собі волосся і кричали, що все це неправда, неправильно і обурливо.
Тому такі фільми треба обирати свідомо: чи ти хочеш розважитись – чи хочеш дізнатись історію реальної постаті. Якщо друге – то точно не варто дивитись художні фільми. Треба читати книжки і дивитись документалки на History Channel. Художнє кіно в принципі не може відбити реалії щодо особистості, стосовно котрої навіть історики досі сперечаються – і про факти біографії, і про потрактування постаті.
Ванесса Кірбі, яка грає Жозефін, також непогано впоралась з роллю, як на мене. Але теж зіткнулась з критикою свого потрактування персони. Однак не варто випускати з уваги, що ми на багато подій дивимось з точки зору моралі 21 сторіччя. Соціальної структури і умовностей 21 сторіччя. Ну, нехай 20-го. Однак точно не кінця 18-початку 19.
Ну і не треба забувати: Наполеон – все ж практично "селф мейд мен". Термоядерний провінціал, бідний, незграбний, ніякого аристократичного виховання злиденні корсиканські дворяни Буонапарте дати не могли ні йому, ні іншим 7-м дітям. Все його виховання – це військова школа з 10-х і до 16 років (ще й попередньо французьку мав підтягнути – тобто, і у "витончених мистецтвах" він був нулем), де він був серед останніх. А Жозефін – вихована в монастирі дочка плантатора, дружина віконта Богарне, яка з 16-х і до 32-х років оберталась в аристократичних колах небідних і добре вихованих людей. Ця різниця світоглядів, виховання, освіти, цінностей не могла не позначитись на характері взаємин. Мабуть, за ці контрасти Скотт і обрав саме цей сюжет.
Отже, підсумок: "Наполеон" - якісне, яскраве розважальне кіно. Трошки історичне – більше з точки зору антуражу. Для вихідного дня геть непогана річ. Тим, хто все ж вирішить переглянути, варто зважити: фільм триває 2,5 години.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій, політтехнолог
