Ніцше має таку роботу "Сутінки ідолів або як філософствують молотком".
Френсіс Бекон взагалі розділив джерела людських помилок на чотири групи, які назвав "ідолами", маючи на увазі під цим помилки та хибні уявлення.
У період Київської Русі ідол - це порожній бовдур, бовван. Здавалося б, 21 століття. Але є країни та політичні системи, де народи живуть ідолами. І не у філософському значенні, а в прикладному.
Але рано чи пізно все повертається до ідеї Ніцше "дослідження молотком". Звісно, не буквально. Йдеться про те, наскільки "простукуючи" ідола, ви виявляєте порожнечі та порожнини всередині, а значить – хибність "матеріалу".
Ось у росії розповідають, що Україна – це околиця, а росія – метрополія. Хоча як Україна може бути околицею, коли завоювала московські племена і дала їм православ'я? А Київ – мати міст росіян (ще з "Повісті временних літ").
А після розгрому російськомовних міст і храмів свого ж патріархату і сама росія показує, що вона не метрополія.
Це я все до чого? Чи хотіли в росії повернутися в давні часи? Будуть повертатися. Але до дуже давніх часів, варварських. Будують зараз фактично європейський Іран у себе. З кувалдою, як символ.
Часто пишу, і ще раз повторю: російську хворобу неможливо вилікувати лише зміною політичного режиму. Вона прив'язана до образу росії, як держави. Не буде нового уявлення/бачення, як держави, адекватної 21 століттю, з'являться нові ідоли та чергове коло обдурювання та дебілізації.
Олеся Яхно, політичний експерт
