Грузія. Якісь протести супротивників прокремлівської влади ще тривають, але в дуже легкій версії, як делікатна демонстрація наявності інакшої точки зору. Це ніякий не Майдан і навіть не "революція троянд". Отже, Грузія практично повернулась під п'яту Путіна.

Це заслуга не тільки фінансових ресурсів Кремля, коли виборців бідної маленької (3,7 млн населення, нецілий Київ) країни без власних ресурсів просто купили. Гроші російських туристів, російських релокантів, трохи доходу від продажу локальної агропродукції і чимдалі більший дохід від сірого і відверто чорного реекспорту до росії різноманітної підсанкційної продукції.

Воююча росія вигідна бідній Грузії - але цей дохід дуже ненадовго. Схоже, грузини цього в принципі не зрозуміли, коли погоджувались приймати вигоди від Кремля і прогинатись під Путіна.

Отже, провина на грузинських виборцях - бідних і жадібних, що спокусились обіцяними вигодами від зближення з підсанкційною росією.
Провина також і на всій грузинській опозиції: бо не спромоглась об'єднатись навіть попри нею ж декларовану паніку "Це останні вибори, наша остання можливість, вирішується доля Грузії, рятуймо наших дітей від ролі кремлівських рабів!..".

Вони як увійшли до виборчої кампанії розпорошеними, так і досі продемонстрували хіба дуже формальну готовність до спільних дій. Тому і протестів нема реальних, масових і загрозливих для прокремлівських сил. Тому і тягнули з їх початком, замість вивести на вулиці десятки тисяч в перші ж години після оголошення попередніх результатів.

Додаткова провина опозиції: ніхто з них не подбав про мотивацію грузинів до максимальної явки. 59% з явною апатією молодшої частини електорату - це наслідок трансляції опозиційними лідерами впевненості "нас багато, ми потужні, їм ні за що нас не подолати".
Провина на опозиції, бо ні в кого з неї очевидно не було "плану Б", хоча всі голосно попереджали, що на виборах будуть фальсифікації, результат на користь Іванішвілі буде підроблений. І коли так і сталось, як опозиція очікувала, - виявилось, що очікування були, а планів дій на цей прогнозований випадок не було. Ні на внутрішньому полі, ні на міжнародній арені.
Звісно, над забезпеченням результату працювала і партія влади. Це і винайм якісних політтехнологів, які збудували всю кампанію на простій маніпуляції: або голосуєте проти прокремлівської "Грузинської мрії" - і матимете війну, як в Україні, ви всі помрете на руїнах ваших домівок, і то швидко. Або голосуєте правильно - і маєте мир, гроші, можливо, повернення територій...
Ну і це робота кремлівських "польових команд", які, власне, і забезпечили технічний бік фальсифікації: вкид бюлетенів, псування бюлетенів, "каруселі", додаткові наклади бюлетенів, прямий тиск на виборців на найбільш масових дільницях, псування техніки для голосування... Повний набір. І головне, за оцінками експертів, це команда російських айтішників, які попрацювали над програмним забезпеченням обробки результатів голосування. На остаточні сервери надходили вже належно оброблені і відкориговані дані.

Хоча, знов ж таки, і це не вирок. Був би, якби грузинська опозиція спромоглась об'єднатись, спромоглась шукати союзників і спромоглась наважитись на реальний спротив. Але натомість ми спостерігаємо повернення росії на Кавказ після поразки у Вірменії. І знов розширення "зони історичного інтересу".
І нічого з цим не вдієш: в будь-якому випадку, це свідомий вибір грузинів.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій, політтехнолог