Візит Зеленського до Орбана. З великою долею імовірності можемо допустити, що в гонці "посередників" у врегулюванні війни, Орбан вирвався вперед. Як мінімум, на цьому етапі. При чому, подальше розширення кола посередників виглядає дуже імовірним.

Я впевнений, що зараз маса ура-патріотів виплеснуть свій праведний (багато в чому справедливий) гнів на "такого посередника". Але маємо розуміти кілька речей:

• Не ми обираємо посередника в цьому випадку. Ми можемо грати в коаліції, які тиснуть на головних Акторів. І коаліції, можливо, більш важливі, ніж сам посередник. І потім вже, можливо, нам вдасться розширити коло посередників.
• Знаючи стратегію Путіна, треба мати на увазі дві речі: він буде тягнути час (офіційно Кремль вже заявив, що не збирається ні про що домовлятися до інаугурації, хоча це просто офіційна заява). Більш важливо, що Путін не збирається грати в прямолінійну гру і спробує увʼязувати Україну в big deal, розширивши тематику України до карти всього світу. Виходячи з цього, роль Орбана - ще менша, ніж це здається з першого пункту.
• Зараз ми побачимо масу викидів про мирні плани, які стануть великими подразниками для українського суспільства, яке не бачить сірих тонів і не відрізняє драфт плану від реального плану.
• Розмови про швидке завершення бойових дій - це ілюзія.

Тому, коли ми говоримо про майбутні переговори, давайте не зациклюватися на одиничних фактах, а давайте спробуємо дивитися на картину в цілому і під різними ракурсами (це я звертаюся до експертів, якщо що).

Вадим Денисенко, політолог, директор Українського інституту майбутнього