Цікавий і несподіваний ракурс у Сергія Плохія на атомну енергетику. Він, як історик, вважає, що АЕС не є добрим і сталим рішенням для зеленого переходу. Тезово:
- Після кожного серйозного інциденту/аварії на АЕС ми вдосконалюємо процеси і технології. Але кожна така аварія штовхає до політичних рішень, які надовго заморожують розвиток атомної енергетики.
Три-Майл-Айленд зупинив видачу нових дозволів на АЕС у США на 30 років. Після Фукусіми Німеччина відмовилася від ядерної енергетики.
В таких умовах робити ставку на атомну енергетику ризиковано і політично, і з точки зору бізнесу та інвестицій - наступний серйозний інцидент може знову все поламати на десятиліття. - При цьому, незважаючи на технологічний прогрес і врахування попередніх помилок, серйозні ядерні інциденти - імовірні.
В термінах стратегічних іграшок, технологія "ядерна енергетика" добре працює у поєднанні з технологією "демократія".
Чорнобиль, натомість, гарно показав, як авторитарний режим, централізація рішень, секретність і бажання "зрізати кути" призводить до катастроф зі значними наслідками.
На сьогодні новим фронтиром ядерної енергетики є Близький Схід. Який, м'яко кажучи, має на найкращу історію демократичних інституцій. Також це буде перше покоління інженерів-атомників у цих країнах, що є додатковим фактором ризику.
Окрім того, жоден із +/- 440 реакторів, що на сьогодні є у світі, не розроблявся з розрахунком на роботу в умовах бойових дій. Які значно збільшують імовірність помилок операторів через нестабільний психологічний стан, плюс ризики втрати джерел живлення включно з резервними, плюс ризики прямих прильотів ракет.
Все це підвищує імовірність того, що наступний серйозний інцидент трапиться, і знову штовхне галузь у тривалу заморозку, або й заборону.
І саме це робить серйозні інвестиції у атомну енергетику мало привабливими комерційно та політично.
Як на мене, це важливий контекст ще й з огляду на те, що Україна (в обличчі Міненерго) планує збудувати 9 нових енергоблоків для АЕС за американською технологією АР1000 (Westinghouse), та купити у болгар два російських ВВЕР-1000 для заморожених з радянських часів 3 і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС.
Хоча всі події останніх двох років, як на мене (не експерта з енергетики) волають про те, що нам слід швидко рухатися в бік децентралізації енергосистеми. Проте, одне не суперечить іншому.
Розгорнутіше Плохія про атомну енергетику можна почитати у його книзі "Atoms and Ashes: A Global History of Nuclear Disasters" 2022 року, або послухати у (тригодинному!) подкасті Лекса Фрідмана, що вийшов місяць тому.
Автор: Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії
