Серед політичних тенденцій, що можна спостерігати зараз у Євразії, майже скрізь можна побачити посилення та зміцнення авторитарних режимів.
Центральна Азія з нестабільного регіону перетворилася на магніт інвестицій з досить високою динамікою зростання.
Наприклад, Узбекистан, який росте з динамікою до 5% і відкриває один кластер переробки за іншим: бавовняний, хімічний, машинобудівний.
Киргизстан розвиває логістичні проєкти з Китаєм та гідроенергетику. І також розвиває економіку з урахуванням кластерної моделі. Хоча ще нещодавно Киргизстан був центром центральноазійського майдану.
Навіть ситуація в Афганістані під впливом китайської м'якої сили повільно, але поступово стабілізується, принаймні війна припинена.
Технічний розвиток Ірану визнають і в Ізраїлі. У КНДР ситуація в економіці під впливом російського "золотого дощу" у ВПК вже далеко не така, як у стереотипних уявленнях минулого.
Північна Африка: Єгипет – військова диктатура.
Індія, хоч і залишається найбільшою демократією у світі, але правління Моді спирається на досить жорсткі моделі.
Моделі квазіавторитаризму спостерігаються навіть у ЄС та в європейській ойкумені: Туреччина, Угорщина.
І тут можна назвати кілька закономірностей.
"Фонуючі цивілізації" в Євразії - це Китай і рф. Саме вони й "підсвічують" базову політичну модель, яка починає домінувати у сфері їхнього впливу.
Очікування демократизації КНР і рф у 90-ті викликали аналогічні процеси на всьому просторі Євразії: від М'янми до Ірану та Центральної Азії.
Базовими були республіканські проєкти, а не "суверенна квазідемократія". Принаймні запит на республіканізм у суспільстві був досить сильним.
Зараз ситуація кардинально змінилася і базовими стали авторитарні моделі "національного суверенітету".
У цьому контексті, як не дивно це прозвучить, Україні найближчим часом буде вкрай складно запустити республіканський проєкт.
Який для України найбільше підходить.
Натомість у нас ймовірна поява в майбутньому авторитарного режиму на засадах "суверенної квазідемократії".
Особливо на етапі жорсткої посадки євроінтеграційних очікувань українського суспільства найближчим часом.
І ці ризики слід враховувати. Особливо чинник "підсвічування" базової моделі з боку "євразійських цивілізацій, що фонують, і загального занепаду Заходу.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
