Нова порція «файлів Епштейна» – це не просто чергова світська хроніка про розпусту багатіїв, а масштабний політичний землетрус, який накриває Вашингтон і світові столиці в найбільш невідповідний для еліт момент. Оприлюднення понад трьох мільйонів документів саме зараз, на початку 2026 року, не є випадковим – це результат затяжної боротьби в Конгресі, де двопартійний законопроєкт фактично притис нинішню адміністрацію до стіни. Попри те, що Дональд Трамп колись обіцяв відкрити правду про Епштейна, ставши президентом, він всіляко затягував цей процес, що навіть розлютило частину його найвідданіших прихильників. Тепер, коли приховати інформацію вже неможливо, ми бачимо спробу «затопити» прізвище Трампа в океані інших гучних імен, щоб згладити репутаційні втрати перед проміжними виборами в Конгрес.

Для самого Трампа ці файли є токсичним нагадуванням про минуле. Документи підтверджують не просто знайомство, а справжню близькість: Епштейн роками використовував свій доступ до Трампа як «валюту» для зміцнення власного статусу, а Меланія Трамп навіть вітала фінансиста з успішними публікаціями про нього. Хоча прямих доказів злочинів Трампа у цьому транші немає, сам факт того, що Епштейн називав його «собакою, що не гавкає» і відверто глузував з його інтелекту в приватних розмовах, б’є по іміджу сильного лідера. Республіканська партія зараз перебуває у стані тривоги – на тлі падіння рейтингів через внутрішні скандали в США, «тінь Епштейна» стає ще одним чинником, який може коштувати їм контролю над Конгресом уже цього листопада.

Але цей скандал виходить далеко за межі американських виборів. Перед нами розгортається системна криза довіри до всього західного істеблішменту. Коли в одному списку з’являються Білл Клінтон, принц Ендрю, Білл Гейтс та колишній прем’єр Ізраїлю Ехуд Барак, це створює відчуття глобальної кругової поруки. Для України в цьому політичному пазлі є критично важливий елемент: Ларрі Саммерс, ексміністр фінансів США, обговорював з Епштейном питання українських боргів та політичну ситуацію ще у 2019 році. Це доводить, що Епштейн намагався впливати на зовнішню політику США, позиціонуючи себе як місток до українського бізнесу та влади.

Найнебезпечнішим для нас залишається «російський слід». Спецслужби прямо кажуть про ймовірність того, що мережа Епштейна була гігантською операцією збору компромату, керованою з Москви. Якщо західні лідери роками перебували під загрозою шантажу через «медові пастки», це ставить під сумнів об’єктивність багатьох політичних рішень минулого. Зараз ми спостерігаємо, як інститут репутації на Заході проходить найважче випробування. Спроби Мін’юсту закрити частину даних «чорними квадратами» лише підживлюють конспірологію та недовіру. Ця історія не закінчиться публікацією файлів – вона лише починає переформатовувати політичну карту світу, де головною валютою стає вже не компромат, а здатність еліт довести, що вони не є частиною цієї закритої системи.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”