Досить цікавий графік.

Чотири країни, які займають провідне місце у світовому експорті: Британія, США, Китай та Японія.

Як бачимо, до середини 80-х років минулого століття, Японія майже наздогнала США за експортним потенціалом.

Це відобразилось навіть на культурних архетипах в Америці: образ японців, які можуть економічно захопити США у газетних статтях, фільмах та у вигляді політичних карикатур.

Але потім була валютна угода "Плаза", названа так на честь відомого готелю Нью-Йорку, де зібрались міністри фінансів США, Британії, Франції, Німеччини та Японії. Американці вмовляви своїх партнерів "трохи" зміцнити свої валюти відносно долару пропорційно до торгівельних дисбалансів. Всі пообіцяли, але слова дотримались лише японці.

І одразу сіли на пяту точку: боковік у розвитку, "нульове" зростання, дефляційна пастка, криза на ринку нерухомості та у фінансовій системі, надмірні накопичення та дефіцит напрямків інвестування. З тих пір Японія зійшла з орбіти світового мейнстриму. Кудись поділись технологічні амбіції, хоча у 80-х тільки й мови було про чудеса японської робототехніки.

Принагідно зауважу, що у 2019 році наші розумники зміцнили гривню на …. 15%. Інфляція тоді вперше попала у цільовий таргет НБУ у 5%, але якою ціною? Ціною прискореної деіндустріалізації.

Судячи з графіку, Китай мали садити на пяту точку десь у 2007 році. Але трапилась глобальна фінансова криза: Китай зміцнив, Захід ослаб. Потім 2014 рік. Війна в Україні. Спроби Трампа примусити Китай на аналог угоди "Плаза" — зміцнити юань відносно долару. Далі майже конфлікт між США та Китаєм у форматі торгівельної війни. І …. ковід. Китай знову зміцнив, Захід ослаб.

Повномасштабна війна РФ проти України. Тепер експортний потенціал Китаю майже у два рази випереджає США. Пізно садити на пяту точку. На відміну від Японії, Китай зміг "вискочити".

А Японія та Британія зараз як дві затухаючі острівні імперії. Сукупно США разом із ними поступаються Китаю за рівнем експорту.

Світ змінився, і це незворотньо.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик