На китайській політичній шахівниці стався землетрус, який важко переоцінити навіть за мірками зазвичай закритого Пекіна. 24 січня 2026 року Сі Цзіньпін зробив те, що зазвичай стає фінальним актом у шекспірівських трагедіях: він публічно відсторонив від влади свого найближчого соратника, топгенерала Чжана Юся. Це не просто чергова кадрова ротація – це сигнал про настання ери «Сі-Руйнівника», де особиста відданість та спільне минуле більше не дають жодного імунітету.

Чжан Юся не був випадковою людиною в системі. Він – справжній «червоний принц», чий батько воював пліч-о-пліч із батьком Сі ще під час громадянської війни в Китаї. Їхні стосунки тривали десятиліттями, і ще у 2022 році Сі особисто порушив негласні правила виходу на пенсію, щоб залишити Чжана своєю «правою рукою» в армії. Тепер, коли Центральна військова рада Китаю фактично обезголовлена – з її початкового складу у сім осіб залишилося лише двоє, включно з самим Сі – стає очевидним, що рівень довіри лідера до власного генералітету впав до нуля.

Для України в цій історії є критично важливий підтекст. Сі Цзіньпін виявився надзвичайно уважним спостерігачем за російською агресією. Він побачив, як «друга армія світу» зганьбилася під Києвом через тотальну корупцію, розкрадання бюджетів та окозамилювання. Пекін зрозумів: якщо твої генерали більше дбають про власні вілли та бізнес-імперії своїх родичів, ніж про реальну боєздатність, ти програєш ще до початку битви. Сі вирішив не повторювати помилок Путіна і почав «здирати штукатурку до самого бетону», вичищаючи ціле покоління офіцерів, які занадто глибоко вросли в корупційні схеми.

Насправді за офіційними гаслами про «боротьбу з корупцією» ховається глибший екзистенційний страх – страх втрати партійного контролю. Сі пам’ятає уроки «Арабської весни», коли армії відмовлялися захищати диктаторів, бо мали власні інтереси. Він хоче створити військовий механізм, який буде ідеально змащеним та абсолютно слухняним, готовим виконати будь-який наказ – чи то щодо Тайваню, чи то щодо внутрішніх протестів – без жодних роздумів.

Сьогоднішнє «обезголовлення» армії КНР дає світу невелику паузу, адже обезголовлена структура на певний час втрачає боєздатність. Але це лише тактичне затишшя. Сі готує «чистий аркуш», на якому він напише нову історію армії, де на місці досвідчених ветеранів з власною думкою з’являться молоді, ідеологічно заряджені «так-мени», зобов’язані своєю кар’єрою виключно лідеру. Для України та світу це дзвіночок: Китай не слабшає, він перегруповується, стаючи більш закритим, жорстким та непередбачуваним гравцем, який робить висновки з кожної нашої випущеної ракети та кожної російської помилки.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”