Буду намагатись максимально лаконічно розставити акценти по останнім візитам Президента України Володимира Зеленського. Адже, аналізувати їх окремо один від одного є абсолютно некоректним і не відобразить усієї стратегічної задумки Нашого президента.

Так, напередодні уже багато раз анонсованого контрнаступу тема України не сходить з перших шпальт усіх світових ЗМІ, а отже, це потрібно максимально використати. Після візиту Володимира Зеленського до США де він виступав перед Конгресом, усім стало абсолютно очевидним, що на Заході його сприймають не просто, як президента України, а як світового лідера і гаранта демократії, а це уже дуже потужний сигнал і для друзів, і для ворогів по всьому світу.

Європейські лідери один за одним старалися відвідати незламний Київ, Харків, Бучу, Ірпінь, Чернігів та інші міста-герої! Апогеєм став візит Президента США Байдена. Після того усім стало усе абсолютно очевидним — допомога Україні у боротьбі з загарбниками, це і є нова геополітична ставка США, а отже і всього “колективного Заходу”.

Враховуючи вищевикладене персона Володимира Зеленського заграла для всіх ще в більш яскравому, можливо навіть, осліплюючому світлі. І навіть гіпотетичний візит Зеленського до будь-якої країни світу, сприймався усіма світовими ЗМІ, як фурор, як безпрецедентна подія, оскільки усі знали його завантаженість та рівень відповідальності у цій екзистенційній боротьбі з путінським терористичним режимом.

А отже, і порядок денний і результати будь-якої міжнародної зустрічі на найвищому рівні визначав саме Президент України, а не будь-хто інший. Абсолютно очевидно, що такий “політичний розклад” потрібно використовувати і “дожимати” наших партнерів по так-званій “антипутінській коаліції”, по усім найбільш пріоритетним для нас напрямкам, що Володимир Зеленський надзвичайно успішно реалізовував під час останньої серії закордонних візитів до Фінляндії, Нідерландів, Італії, Німеччини, Франції та Британії.

Комплекс стратегічних завдань

Звичайно, у кожного із цих візитів були свої особливості та акценти, але пріоритети і наші “червоні лінії” всюди залишались єдиними. Слід зауважити, центральними пріоритетними  питаннями стали 3 блоки, а саме:

1. Військова допомога Україні з фокусом на те, що так необхідно і чого не вистачає — це бронетехніка, системи ППО, ПРО та, звичайно, далекобійні ракети, та літаки. Забігаючи наперед скажу, що Британія уже надала нам далекобійні ракети Storm Shadow, радіусом понад 250 км., а розмови про “коаліцію літаків” F-16 стали набувати максимально реальних обрисів.
2. Широка політична підтримка “Мирного плану Зеленського” і тут, також, результат дуже суттєвий. Варто тільки згадати промови Мелоні з Італії, Макрона з Франції та Урсули Фон Дер Ляєн, які прямо та чітко зазначили, що мирне врегулювання обов’язково має відбуватись з пріоритетом врахування змісту “Мирного плану України” (близько до тексту). Нагадаю, що це питання для України принципове, особливо коли в світі все більше країн, або лідерів держав, намагаються отримати собі геополітичні бали за рахунок своїх “мирних планів” по врегулювання Російсько-Української війни. Навіть у Ватикану, виявляється була якась своя версія “мирного плану” не погоджена з Україною, тому такий перемовний-комплекс від Зеленського, який розставив усі крапки над “і” був надзвичайно потрібен і прибрав у цьому питанні усі можливі маніпуляції та зловживання.
3. Це посилення поступу України до ЄС та НАТО, що є нашими стратегічними цілями, які зазначені навіть в чинній Конституції України. По питанню ЄС, надзвичайно важливо, щоб орієнтовно на осінь, Єврокомісія уже змогла оцінити виконання нашого “домашнього завдання” з минулого року, коли світові лідери привезли історичний статус “кандидата” прямо до, ще зовсім не мирного, Києва! І враховуючи наш прогрес, змогли уже перейти до предметних юридичних та політичних перемовин по отриманню повноцінного членства в ЄС. По НАТО, також, цілі максимально амбітні. На Саміті у Вільнюсі, який пройде у липні цього року - отримати від усіх країн НАТО політичне рішення стосовно членства України в НАТО та “дорожню карту” членства за пришвидшеною процедурою, на кшталт Швеції та Фінляндії + гарантії безпеки, по прикладу тих, які надали цим країнам свого часу США, допоки буде іти бюрократичний процес юридичного приєднання до Альянсу!

Отже, бачимо, що Президент України Володимир Зеленський, одночасно намагається вирішити цілий комплекс складних, але стратегічно важливих завдань для України, а не тільки ставить питання по отриманню нової зброї для успішного контрнаступу.

Такий підхід, це, з одного боку, надзвичайно амбітною публічною кампанією, а з іншої, титанічна праця наших дипломатів під безпосереднім керівництвом самого Зеленського. Адже, погодьтесь, те, що на наших очах відбувається зараз, по отриманню Україною реальної суб’єктності, на превеликий жаль, не відбувалося усі 30 років новітньої української історії!

Підсумки

Ще раз хочу підкреслити та звернути увагу, наскільки цей комплекс візитів був глибоко продуманим та супер-підготовленим. Оскільки, зрозуміло, що:

• У Фінляндії говорили з акцентом на пришвидшену процедуру вступу до НАТО та заручилися підтримкою основних країн півдня Європи;
• У Нідерландах та безпосередньо Гаазі йшла мова про консолідацію зусиль навколо голосування на полях Генасамблеї ООН про створення міжнародного спеціального військового трибуналу;
• У Італії багато говорили про зброю і окреме місце в цьому візиті займає особиста зустріч Зеленського з Папою Франциском, щоб синхронізувати позиції їх “мирних ініціатив” враховуючи позицію та інтереси України;
• В Німеччині йшла мова про цілий комплекс підтримки України, оскільки Німеччина, це “економічне серце Європи”, а отже, підтримка та лідерство німців в “антипутінській коаліції” Рамштайн є надзвичайно знаковим з цивілізаційної точки зору. І потрібно віддати належне, німці не підвели. Новий великий пакет військової підтримки Україна отримає уже в найкоротші терміни;
• У Франції Зеленський традиційно провів теплі перемовини з Макроном і далеко не тільки заради отримання нової партії бронетехніки (танки АМХ), а і враховуючи геополітичні амбіції Франції та діючого перемовного треку з Китаєм;
• І на завершення теплі обійми з Сунаком у Британії дали абсолютно усім чітке розуміння, що саме на Британію, традиційно, ми будемо робити ключову ставку в лобіюванні отримання F-16 якомога скоріше. І не важливо, що на озброєнні ВБ літаки іншого типу, головне, що Британія взяла на себе відповідні публічні зобов’язання. Якщо буде глобальне політичне добро на передачу Україні F-16 то фізичний їх пошук та домовленості по транспортуванню та оснащенню, перетвориться, виключно, на приємні клопоти. Насправді, ця ситуація мені дуже нагадала епопею з Леопардами, адже, нагадаю, саме Британія надала тоді найперша нам танки такого рівня зі свого арсеналу — це були Challenger 2.

"Дипломатичний пазл" майже складено

Я так намагався лаконічно проаналізувати “закордонний рейд” Зеленського, але добре, що не вийшло, адже надзвичайно приємно коли є багато що писати та пишатись своїм Президентом!

“Дипломатичний пазл” цієї тактичної стадії майже складено. Не вистачає, буквально, ще декількох частин і ми побачимо картину завершеною і в комплексі. А це означатиме для наших ворогів надзвичайно погані новини, а для нас, маю надію, що гарні. Але це тільки один із успішних “дипломатичних пазлів” Зеленського. Далі ще G7, Вільнюс, Брюссель та, думаю, що Вашингтон та Пекін. І багато-багато чого цікавого, та корисного для України, але то уже зовсім інша історія і інший "дипломатичний пазл". Далі, точно, буде! Слава Україні!

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”