Два роки пандемії, три роки війни.
У нас розгортається справжня катастрофа у системі вищої та середньої освіти.
Проблема системна і навіть поколінна.
Незалежне міжнародне тестування показало минулого року масштаб проблеми: 60% школярів не дотягують до базового рівня знань з математики, природничих наук та роботи з текстами. Наприклад, не можуть скласти дроби з різними знаменниками або навіть скоротити дріб.
Німецький економіст Бруно Кналл у 1963 році написав книгу "Роль і значення професійної освіти в рамках планування розвитку". Ключова ідея, яка потім стала модифікацією теорії "порочного кола злиднів", приблизно така:
".... відстала економіка не дозволяє виділити достатніх засобів для розвитку освіти та професійної підготовки та перепідготовки кадрів, що призводить до низького рівня кваліфікації робочої сили, постійної нестачі фахівців, що своєю чергою призводить до низької продуктивності праці, а значить ще більше сприяє відсталості економіки, яка не може виділити достатніх засобів для подолання існуючої тенденції.
Це приблизно один із "кіл злиднів", що закільцювалися в Україні, про який я писав ще до війни.
Будь-яка освітня система - це підготовка людського капіталу відповідно до внутрішнього попиту з боку реального сектора економіки.
Для кого ми готуємо конструкторів, технологів, авіаторів, науковців, якщо у нас закриваються заводи та скорочуються наукові інститути?
На зорі незалежності, українська економіка за рівнем складності (дані лабораторії економічної складності Хаусмена та Ідальго) входила до топ-40, випереджаючи сусідів.
Зараз ми опустилися нижче 50-го місця та поступаємося майже всім регіональним конкурентам.
А буде ще гірше, адже ми йшли не до моделі національної промислової політики та реновації індустріального ядра, а до моделі "простих рішень та ще більш простих результатів".
У нас немає кореляції між державною економічною політикою та освітнім замовленням та структурою абітурієнтів. Між попитом на професії з боку бізнесу та пропозицією професій з боку вишів.
Точніше сказати – є повний дисбаланс.
Система освіти в успішних країнах базується на кластерному розвитку. У цьому її успіх.
Будь-який ВНЗ має бути генератором потоку знань та інновацій.
Відбутися це може лише в тому випадку, якщо він є одним з елементів технологічного кластера поряд з підприємствами реального сектору та науковими інститутами.
Вищі навчальні заклади формують людський капітал, наука - генерує інновації, промисловість формує на них попит.
Найкращі клініки на заході – університетські.
Як центри трансферту інновацій для забезпечення їх дифузії в економіці, виступають державні та ринкові механізми, що виконують центральну роль у кластерній моделі розвитку.
З боку держави – центри трансферту інновацій та знань.
З боку бізнесу: бізнес-ангели та ментори.
На центрах трансферту інновацій та кластерному розвитку засновано, наприклад, польське економічне диво.
Потім формуються міжсекторальні перетікання знань та інновацій, як це відбувається при взаємодії кластерів у Нідерландах.
А от у сервісно-сировинній економіці розумні справді не потрібні.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
