Часто (перекреслено), майже завжди рішення у сфері безпеки та оборони складні та непопулярні. У війні загалом мало політичного та популярного, це аксіома. Війна - це трагедія яку переживає уся нація разом і кожен українець, де б він не був, окремо.

Багаторічна війна, з природніми безпековими обмеженнями, в глобалізованому світі, має і зворотній бік який неможливо ігнорувати - це #людиноцентризм. Думки людей мають бути почутими і еволюція має сформувати нові актуальні безпекові конструкції до яких є довіра з мінімізацію конфліктів, а отже і з комплексним підвищенням ефективності.
Конкуренція, можливість до зростання - це добре, але коли сформувався сталий внутрішній конфлікт, його метастази виходять значно далі війська і переходять на соціум, на не сприйняття того що відбувається як правильного та справедливого. Чим наноситься відчутна шкода нашій обороноздатності, а це уже не про фамілії чи політичні вподобання.

Такої широкомасштабної війни в сучасному світі ще ніхто не вів. Гібридна війна тепер не новинка, а данність часу. Методи інформаційного, економічного, енергетичного та політичного тиску часто стають навіть більш дієвими ніж військового. І до цього потрібно бути готовим.

Сучасна війна потребує значно більше комплексних рішень ніж раніше. І фамілія Головкома чи міністра звичайно важлива, але набагато більш вагомішим є збереження цілісності конструкції інститутів. Доречі, не виключаю, що на наступному етапі і проведення їх якісної трансформації, але не під тиском, а максимально планомірно та виважено. Адже, трикутник МОУ-Генштаб-ЗСУ наразі виглядає трохи морально застарілим. Але, ще раз наголошую, при бажанні/необхідності будь-яких інституційних змін під час війни, головним принципом має бути, усім відоме, "не нашкодь".

Чомусь, спостерігаючи за проміжними результатами політичного протистоянням та вимогами усіх акторів, цього уже опубліченого конфлікту, з фокусу нашої уваги вийшло найголовніше - це оновлена/актуалізована конфігурація УСЬОГО військового керівництва. Так, одночасно із кадровим рішенням Президент анонсував ширше переформатування: 1) оновлену конфігурацію Генерального штабу, 2) продовження реформи корпусної системи та 3) підготовку оновленої стратегії оборони.

Змінюючи логіку роботи Генштабу і корпусів, ми синхронно оновлюємо і фігуру, яка цю логіку впроваджуватиме - це Михайло Драпатий. Михайло Драпатий пройшов повний бойовий шлях: від командира механізованого батальйону до командувача Сухопутних військ ЗСУ (з 29 листопада 2024 року) і командувача Об’єднаних сил. У 2022-му командував оперативними угрупованнями на півдні, у 2024-му відповідав за оборону Харківщини, вважається одним з архітекторів переходу армії на корпусну систему. Випускник оперативно-стратегічного рівня Національного університету оборони, відзначений «мечем королеви Британії» за результати навчання.

Так, якщо підсумувати, новим головкомом стає людина з бойовим досвідом, який сформувався у складі ЗСУ, має стратегічне мислення та готовий до впровадження сучасних реформ та оновлення армії під вимоги часу. Та і трикутник Драпатий - Хмара - Паліса виглядає модерново та з явними акцентами на "дальнобійність", як основний інструмент примушення РФ до миру. Тобто, при повному оновленні військового керівництва ми забезпечуємо інституційну сталість і плавність процесу передачі справ та досвіду, що під час війни має дуже вагоме значення.

І не можу не написати про уже екс-головкома Олександра Сирського. Він пройшов свою частину шляху з гідністю і йому точно є за що подякувати - це оборона Києва на початку вторгнення, Харківська наступальна операція, Курська операція і ще багато чого про що зараз говорити ще не час. Його колонка в Militarnyi під красномовною назвою "Моя роботи - війна" стала певним підсумком його роботи, маю надію що лише проміжним. Оскільки в сучасному світі не так багато генералів з подібним реальним бойовим досвідом і, переконаний, що у нього уже лежать багато пропозицій на столі, перш за все зі структур NATO (маленький інсайд). Можливо саме йому вдасться стати важливим елементом зближення наших збройних сил та функціонального оновлення "стандартів NATO", враховуючи сучасні безпекові виклики.

Як певний підсумок, хочу закликати не принижувати військових які щодня тримають фронт. Людей почуто і це показує, що "Україна не росія", але знецінювати здобутки наших військових - це шлях у прірву хаосу.

Переконаний, що Україна має реальні шанси вийти з цієї політичної кризи сильнішими. Трикутник Драпатий - Хмара - Паліса виглядає сильно і неминуче принесе широку трансформацію в усю військову вертикаль. Але важливо, щоб усі, від солдата до генерала, чітко розуміли, що це не "зміни під тиском", а якісне переформатування з урахуванням того досвіду і практик які реально працюють.

На очах створюється нова військова система координат і усі ми зацікавлені щоб у цих хлопців усе вийшло. Адже, росія готується до масштабної ескалації уже найближчим часом і ми маємо бути до цього готовими.

Олексій Буряченко, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень