"десятиліття сну", або чому деякі політики Заходу вважають за краще мовчати про війну

Як цікаво, виявляється, премʼєр-міністр Іспанії Педро Санчес звернувся до лідерів країн ЄС з тим, щоб вони перестали використовувати слово "війна" у своїх заявах, бо, мовляв, "люди не хочуть відчувати загрозу".

Про це розповів польський премʼєр Дональд Туск. Туск, звісно, розкритикував такі слова, бо для Східної Європи "війна сьогодні вже не є абстрактною загрозою"" Європа, за його словами, "уже знаходиться у передвоєнній ері 1939 року".

Ну, що ж. Можливо, Санчес робить такі заяви напередодні виборів 12 травня у Каталонії, розраховуючи відновити свій рейтинг через віднайдення компромісного підходу щодо закону про амністію (прийнятий після референдуму у Каталонії), який критикують і праві, і ліві. І, можливо, виходить з того, що треба менше говорити про великі ризики у контексті і так невдоволеності урядуванням. Але це дуже недалекоглядна позиція.

Я тут знову згадаю Умберто Еко, бо він у своїх есе аналізував причини Другої Світової війни, тобто, писав про довгі процеси. Він писав про "століття сну", маючи на увазі причини-процеси, які накопичувалися майже століття і призвели до світової війни.

І от коли ми зараз чуємо заклик не вживати слово "війна", щоб не було відчуття загрози, це і є "продовження сну". Навіть, після повномасштабного вторгнення росії.

Можна говорити про "десятиліття сну" світової системи, яка не реагувала на численні прояви збоїв. І ось все дійшло до великої війни уже у 21 сторіччі.

Повторю те, що уже писала. росія ще довго себе "відкопуватиме" від "століття сну" - тому, що реваншизм (вже навіть незрозуміло, стосовно якого періоду) став загальною ідеологією.

Захід же тільки починає виходити з "десятиріччя сну", коли система була орієнтована на те, що все більш-менш дотримуються правил, а правила орієнтовані на економічне зростання.

Олеся Яхно, політичний експерт

Головне