Чи візьме росія участь у "розділі Сирії" на сфери впливу? Очевидно, ні.
Отже, за ефектом доміно це послабить її позиції в Лівії та Заході та Центральній Африці.
І у відповідність до того ж ефекту доміно, в тій же Лівії посилить свої позиції Туреччина.
Західна та Центральна Африка поки що під питанням, але без сирійських баз "підскоку", позиції росії там можуть ослабнути. Тобто рф свої ставки зробила: ослаблення на сирійському та африканському (насамперед, лівійському) напрямках в обмін на посилення. Але де?
Відповідь очевидна – концентрація ресурсів на українському напрямі.
У цьому контексті нам невигідний відхід рф із Сирії, оскільки це посилює концентрацію її ресурсів на українському векторі.
Що могло б бути у випадку, якби росія не розпочала війну проти України? Ну, вона б отримала "сирійський Ліван" або ЛТНР - латакійсько-тартуську народну республіку на основі двох провінцій Сирії - Латакії та Тартуса, де розміщено дві бази рф: ВМФ у Тартусі та ВКС у Хмеймімі біля Латакії.
Чому "сирійський Ліван"? Він просто дуже схожий на Ліван справжній унаслідок спільності історичних умов розвитку прибережної смуги Східного Середземномор'я: синтез місцевих християнських та мусульманських громад.
Географічно цей "сирійський Ліван" є продовженням Лівану, який розміщений на південь.
Але для чого Росії "сирійський Ліван"?
Російськими політологами написано сотні томів про "стратегічне значення" Сирії для Росії. Коріння значущості виходять мало не з Візантії та невдалого штурму хрестоносцями Алеппо. Насправді ніхто з сучасних ідеологів рф так і не зміг у трьох пропозиціях без туману пояснити, навіщо Сирія потрібна рф?
Єдине раціональне пояснення – це проєкт газопроводу з Катару до ЄС через територію Сирії.
У контексті захисту європейського преміального ринку збуту природного газу, "захід" до Сирії мав гіпотетичний зміст. Якщо використати цю версію як базову, то й відхід рф із Сирії зараз логічний: якщо росія втратила преміальний ринок збуту в ЄС, то й блокування сирійського газопроводу з Катару більше не має сенсу.
Але навіть ця версія виглядає, як на мене, натягнуто. Аж надто непорівнянне співвідношення мета/ресурси.
Швидше за все, росія зайшла до Сирії для подальшого виходу у рамках глобального обміну зі США та Ізраїлем. Тобто, для формування козирів під час укладання тієї самої Великої угоди.
Інтрига полягає в тому, наскільки те, що відбувається зараз у Сирії, є її частиною?
Поки що чіткої відповіді на це запитання у мене немає. У всякому разі, політика Тель-Авіва щодо рф абсолютно точно коригувалась на фактор присутності Росії в Сирії та її відносини з Іраном. Саме тому, наприклад, Ізраїль не постачає зброю в Україну.
Росія розпочала свою операцію у Сирії у 2015 році й це не просто так збіглося з треком Мінських угод. А крах Асада збігся з крахом мінської моделі та початком нових переговорів із США.
Якби не війна в Україні, росія могла б закріпитися в алавітській та християнській Латакії та Тартусі. Угруповання військ у 50 тис. осіб могло б убезпечити сирійське узбережжя за допомогою контролю за гірськими перевалами плюс підтримка місцевих громад, які побоюються сунітської релігійної радикалізації.
Але що це дало б у практичній площині?
Цей російський анклав був заблокований турецькими базами на півночі та британськими базами на Кіпрі. Ведмежий кут, який з урахуванням залежності від Босфору та Дарданелл у разі глобального конфлікту перетворюється на пастку.
Але зараз це все у минулому. рф немає на цьому напрямі 50 тис. осіб. Є 5 тис., але вони потрібні їй в іншому місці. Так само як і угруповання, яке забрали з Нагірного Карабаху.
Просування росії у Лівії, Центральній та Західній Африці - з тієї ж опери.
Що шукає там росія? Природні ресурси? То вони в неї є. Ринки збуту? Так крім продовольства росії там майже нема чого запропонувати. А продовольство можна продавати без військового втручання. Звичайно, африканське золото збагатило низку власників російських ПВК, а також дало поштовх для ірраціональної "геополітики духу" таких авторів як Проханов чи Прилєпін. Але в практичному сенсі – це рімейк радянських проєктів в Африці, таких самих емоційно ірраціональних.
З точки зору раціо, росії набагато важливіше утримання геополітичного впливу в Центральній Азії та Закавказзі. Але не в Африці чи Сирії.
Африка та Сирія – це всі геополітичні аванпости, які потрібні для гри на больових точках Заходу. Сахель – геополітичний тролінг Франції. Сирія - Британії та США. Лівія - Франції та США.
У ці країни росія заходить або щоб не дати скинути антизахідних лідерів (Сирія), або після їхнього повалення, щоб не дати скуштувати плоди перемоги (Лівія).
Або зруйнувати неоколоніальний франкофонний світ Франсафрики.
І ось цікава закономірність. Чим сильніше росія затягується у війну в Україні, тим слабше стає в точках геополітичного тролінгу Заходу в Африці та Азії.
І таке ослаблення росії в Африці та Азії, безумовно, вигідне Заходу.
Але згортання проєктів антизахідного російського тролінгу в Азії та Африці лише посилюватиме концентрацію російського імперського ресурсу на українському векторі, який, очевидно, є для Москви ключовим. А після 2022 року – і екзистенційним.
Тобто для України, навпаки, вигідне розпорошення російських сил від Венесуели до Малі та Нігеру.
Питання лише в тому, чи Україна зможе зіграти тут за своєю геополітичною партитурою.
Поки що крах Асада в Сирії приніс нам лише вихід російських військових й цілком імовірно, що вони скоро з'являться на фронтах російсько-української війни.
Натомість у Сирії баланс сил справді кардинально змінився.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
