Крістофер Нолан і Метт Деймон змусили людей робити те, чого ніколи не могли вчителі історії. Бюджет — $250 млн. Найкращий каст акторів категорії A. Фантастичні костюми для світової прем'єри, які переосмислюють кутюрні архіви, та промотур, який нагадує фешн-шоу — усе це запустило маркетингову машину, яка змусила тисячі людей гуглити «Одіссею», згадати імена німф, сирен, чудовиськ, богів. А також дістати з книжкової полиці той самий епос, щоб трохи освіжити пам'ять і бути готовими до гарячих дискусій на тему фактичних неточностей у фільмі.
Все це може бути прикро для дослідників Гомера, які так довго намагалися змусити людей цінувати епос так само, як вони самі, але цілком зрозуміло для типового глядача IMAX з великим попкорном «супер сир» і колою zero.
Поки читачі штурмують Вікіпедію, епос минулого року значно зріс у продажах. Про це свідчать дані американського видавця WW Norton. Також за даними The Times, у Великій Британії від початку 2026 року продали майже 40 тисяч примірників різних видань і перекладів «Одіссеї» — це на 70% більше, ніж за відповідний період 2025 року. Несподівано зросли продажі й в Італії. За даними Giornale della Libreria, у першому півріччі 2026 року продажі різних видань «Одіссеї» зросли майже на 26%.
А як щодо українського ринку?
У книгарні «Сенс» повідомили, що у липні продажі «Одіссеї» зросли в 4 рази порівняно з попередніми місяцями. Зростання частоти продажів відбулось в другій половині червня.
У книгарні Readeat поки не спостерігають помітного впливу виходу фільму «Одіссея» на продажі книжок. Однак фільм у прокаті менше тижня, тому інтерес ще може вирости, як зокрема сталося з англомовною біографією Майкла Джексона, яка викликала додатковий інтерес читачів після прем'єри фільму «Майкл».
Неправильна раса, "Бетмен" і труднощі перекладу
Раптовий інтерес до «Одіссеї» відкриває для нас (портал в пекло) вхід у дискусію. Існує давня традиція. Суперечки про Гомера майже такі ж давні, як і самі гомерівські тексти. Дослідники сперечаються щодо всіляких інтерпретацій тексту. Менш ніж 10 років тому переклад «Одіссеї» Емілі Вілсон наробив галасу, оскільки вона обрала слово «складний» для опису головного героя епосу, тоді як попередні перекладачі вживали трохи м'якші формулювання на кшталт «людина багатьох шляхів», «винахідливий чоловік». Їй закидали свідоме применшення героїчності Одіссея та внесення його в категорію так званих "редфлагів".
Також читачам не сподобалося, як Вілсон називала жінок в домі Одіссея. У старіших англійських перекладах їх часто називали «служницями» або «покоївками». Вілсон послідовно називала їх рабинями. Скандал закінчився нічим. Переклад став успішним в першу чергу за те, що Вілсон відмовилася від архаїчної та помпезної мови, внесла швидкий темп, ясність та доступність для людей.
Сучасні ж глядачі ноланівської «Одіссеї» дискутують щодо раси — буквально щодо кольору шкіри. Ілон Маск писав на платформі X про рішення Нолана взяти на роль Єлени Троянської темношкіру жінку. Він назвав кастинг Нолана «образою для автора», стверджуючи, що в оригінальному творі персонажка описується як «світлошкіра, блондинка з обличчям, через яке вийшли в море тисяча кораблів».
Але чомусь він не згадав, що самого Одіссея в епосах часто описують як низькорослого та похмурого. З якоїсь причини майже ніхто не згадує, що Нолан міг би взяти темношкірого актора замість Метта Деймона? Що ви про це думаєте?
Ще однією больовою точкою стали обладунки у фільмі. Обережно, у наступній частині тексту є спойлери. Вони відрізняються від тих, які реально носили давні греки: в реальності вони віддавали перевагу яскравим кольорам, тоді як у картині і одяг, і обладунки виглядають похмурими, ніби в середньовічному фентезі. Образ царя Агамемнона у соцмережах назвали костюмом Бетмена. Також Нолан замінив палюче сонце Мікен на похмурі пейзажі — навіщо?
Мені схоже на те, що Нолан послідовно створює свої фільми саме за старою і трохи старомодною традицією великого масштабного кіно, але водночас не зовсім так, як хтось інший робив їх раніше. Часові стрибки — особливо в першій половині фільму, де майже немає теперішнього часу. Це, виявляється, спосіб передати дезорієнтацію Одіссея, його відчуття постійного удару стихій, припливів та примх богів. Похмурість та епічність. На виході, після майже трьох годин фільму, у мене залишилося відчуття, ніби я побувала в пеклі і повернулась назад, і якщо Нолан хотів досягнути саме такого ефекту, то у нього це вдалося.
Війна
Одна з найбільш тригерних сцен — монолог Одіссея, де згадується, як «вийшовши з троянського коня, він побачив, як десятирічна лють греків за одну ніч вилилася на місто». Одіссей усвідомлює насильство, яке сам запустив — багато жорстокості, руйнувань та смертей. Лють, яка накопичувалася десять років, переростає у полювання на невинних людей. В цей момент він усвідомлює, що його задум порушив «закон Зевса». І це призводить до неминучого:
To burn the walls of Troy was to burn the world entire. Including his home.
«Спалити мури Трої означало спалити весь світ — разом із власним домом». Одіссей розуміє, що його прагнення знищити ворога знищило його самого. І тут український глядач не може не провести паралель.
