Інсайди та інформація навколо саміту НАТО у Вільнюсі бурхливим потоком шириться світовими і вітчизняними ЗМІ. Разом з тим, наразі, дуже важко виокремити, де політична демагогія, а де реальність, на яку може твердо опертися Україна та українці у боротьбі з “путінською росією”.

Перш за все, ми маємо чітко артикулювати юридичними категоріями, що Україна, в особі Президента України Володимира Зеленського, подала заявку на членство в НАТО по скороченій процедурі, накштал такої, як подала Швеція та Фінляндія. Тобто, уже з самого початку перемовин ні про яке ПДЧ мова не йшла і іти не могла, оскільки самого поняття ПДЧ не існує в статутних документах НАТО, як обов’язкової умови для отримання членства. І це надзвичайно важливо! Оскільки деякі західні політики зараз умисно запускають в політичний дискус поняття ПДЧ щоб умисно сповільнити шлях України до НАТО, не зважаючи на рішучість самої України, всього східного флангу НАТО та генсека Столтенберга.

Так, з вищезазначеного ми можемо зробити проміжний висновок, що по питанню України в НАТО ідуть дуже глибинні дискусії. Перш за все, між тими, хто взагалі сумнівається у спроможності НАТО швидко реагувати на виклики. І тими хто знаходиться, умовно, далеко від потенційної зони конфлікту з рф. І не хоче витрачати додаткових коштів на “оборонку” і погіршувати дипломатичні відносини, стаючи на чиюсь сторону. Але найбільш прогресивна частина НАТО заговорила уже і про більш глобальні виклики. Не тільки загроза з боку рф. І на ці питання ні у кого із “ключових гравців” НАТО, насправді, відповідей не так багато. Адже, нагадаю, що НАТО базово створювалось, як військовий блок для стримування та протистояння Радянському Союзу. Якого уже не існує, а загрози давно уже перейшли в глобальну площину і давно вийшли за кордони рф.

Роль України у реформуванні НАТО

Чи розуміють у військово-політичному керівництві України рівень внутрішніх протиріч в самому НАТО, звичайно, так! Але стратегічно, це єдина безпекова парасолька, яка реформуючись може витримати будь-яку військову загрозу і від будь-якого світового актора. Але реформування НАТО, як зазначає цілий ряд іноземних фахівців та науковців, не можливе без доєднання до нього України, як країни переможниці з найбільш боєздатною та універсальної армією серед усіх країн членів НАТО. Насправді, НАТО потребує України навіть набагато більше. Оскільки повноцінно реформуватись та знайти реальну спроможність на світовій арені, НАТО може тільки з Україною у своєму складі.

Але усе не так просто. З однієї сторони НАТО готове розглядати питання членства України виключно після перемоги. Щоб не наражати своїх членів на можливе втягнення у Російсько-Українську війну, перш за все США. А з іншої сторони на Саміті у Вільнюсі країни-лідери НАТО мають дати і Україні і всьому східному флангу НАТО конкретні відповіді. І по членству, і по гарантіям безпеки. Як для України, так і для тих країн, які потенційно можуть зазнати військової агресії з боку рф. А це, задача дуже не тривіальна.

Так, генсек НАТО Столтенберг зауважив, що: "Ми всі згодні, що Україна стане членом цього Альянсу. І ми всі згодні, що союзники по НАТО та Україна повинні вирішити, коли настане час запросити Україну стати членом Альянсу. Бо якщо президент путін виграє цю війну, то питання про членство більше не обговорюватиметься взагалі. Тому, основна увага має бути зосереджена на тому, як забезпечити перемогу України, і це є умовою для будь-якого змістовного обговорення подальшого членства". 

Пошук шляхів до гарантій безпеки

Але чи вистачить Президенту України Володимиру Зеленському та українцям, які зараз проливають кров за демократичні цінності такої відповіді? Переконаний, що ні. Саме тому свого часу Зеленський дуже різко прореагував на можливість “пустого” для України Саміту у Вільнюсі, що якщо не буде ні гарантій безпеки, ні конкретики щодо членства, немає сенсу на нього і летіти. Десь так, близько до оригіналу. І це подіяло. Коліщата закрутилися і саме після такої різкої заяви Зеленського активізувалися і інші члени НАТО зацікавлені в перемозі України. А коли Пригожин розвінчав міф “всесильного путіна”, то і взагаті “колективний Захід” став “показувати голос” не в кулуарах, а в центрах прийняття рішень, в тому числі у Києві.

Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак, у своєму нещодавньому інтерв’ю дуже чітко артикулював, що ми чекаємо від Саміту у Вільнюсі: "Для нас на сьогодні ідеальна форма – це мікс із Kyiv Security Compact (Київський безпековий договір – ІФ-У) і зобов'язань за прикладом тих, які взяли США перед Ізраїлем. Тобто, найкраще з обох концепцій. І друге: фіксація, в тому чи іншому вигляді, безальтернативності того, що ми на шляху до членства в НАТО, а до вступу в Альянс – отримання гарантій безпеки", – деталізував Андрій Єрмак. "Це має бути пакет документів. Але при цьому дуже важливо, щоб наші очікування не були більшими, ніж, умовно кажучи, гарантії за Вашингтонським договором. Щоб ми чітко сформулювали юридичну обов'язковість. Щоб ми взяли найкраще з пакета домовленостей з Ізраїлем – а це пакет, це не один документ, – і Kyiv Security Compact", – додав очільник Офісу Президента України.

А в останньому своєму коментарі цього питання, Андрій Єрмак, також, заявив наступне: “На найближчому саміті НАТО Україна хотіла б отримати запрошення на вступ до Альянсу "з відкритою датою". Крім того, між Україною і партнерами тривають консультації про отримання більш термінових гарантій безпеки”.

І на останок, перед висновками, хочу привести слова Президента Литви Гітанаса Науседа, який прибув до Києва з офіційно не анонсованим візитом. “Місце України — в НАТО”! Заодно він привіз ще дві установки NASAMS для закриття українського неба, що було дуже символічно. Адже, хто-хто, а Литва уже багато років в очікуванні військової агресії з боку рф. Пробиття сухопутного “Сувалського коридору” до Калінінградської області давно уже було в усіх стратегічних таємних документах рф.

Висновки

Отже, резюмуємо. Так, повноцінне членство в ЄС та НАТО — це буде найкращим запобіжним від повторної агресії з боку рф. Але, наразі, питання стоїть уже більш глобально і загрози, які можуть виникати, можуть іти не тільки від рф. Адже, світ зараз переходить в трансформаційний період пошуку нової дієвої архітектури світової безпеки. А такі тектонічні процеси ніколи спокійно не проходять.

Реалізація проекту домовленостей в межах Kyiv Security Compact — це дієвий інструмент “швидкого захисту” допоки Україна буде на юридично-бюрократичному шляху до НАТО. Як до речі і дво- чи багатосторонні паралельні з НАТО безпекові союзи. І чим сильніша буде Україна, чим більшу номенклатуру сучасного західного озброєння вона зможе отримати. Тим більше і самі країни НАТО будуть зацікавлені в Україні, як в країні-переможниці з надзвичайно сильною та універсальною армією! Це до речі про військові гарантії, накштал тих що США дала Ізраїлю.

Але ключовим питанням, яке ми усі очікуємо від саміту у Вільнюсі є, звичайно, домовленості політичні. А не “хвіртка” в НАТО, а ні “щілина” в НАТО наше суспільство уже може не влаштувати. А от запрошення на вступ до Альянсу "з відкритою датою", як сформулював Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак, думаю підійде і задовольнить усі сторони.  

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”