Трохи смішно читати від українців про те, як Трамп "вимагатиме справжніх реформ" і щось у нас "контролюватиме".
Підозрюю, що "справжні" і навіть "несправжні" реформи в Україні - це останнє, що хвилює і буде хвилювати Трампа.
Можливо, хтось і справді у нас сподівається, що вони будуть ходити у посольство, вирішувати українські внутрішньополітичні питання, освоювати бюджети на "реформи" через "недержавні організації", але нічого з цього не буде.

Базова ідеологема Трампа і його оточення - не "роздавати" гроші американських платників податків іноземним урядам. Він це повторював не раз і не два. Гроші він нікому роздавати не буде. Ні "громадянському суспільству", ні державам - нікому.

Це, звісно, не означає, що Україна нічого не одержуватиме від США за Трампа, адже проти кредитів він, загалом, нічого не має, що демонстрував неодноразово. Суто теоретично навіть можна помріяти і про легендарний ленд-ліз, який міг би запустити Трамп (але навряд чи скоро, і навряд чи запустить, поки буде сподіватися на договір з рашкою). Бо ця його обіцянка ("завалити Україну зброєю, якщо росіяни відмовляться від угоди") була би на 99 відсотків реалізована з юридичної точки зору саме через ленд-ліз. Тобто, у борг.

І коли (і якщо) Трамп буде давати щось у борг, то не під абстрактні "реформи", які його, очевидно, не цікавитимуть, а під гарантії повернення грошей. Гарантії можуть бути різні, а терміни повернення - значними, але діяти він буде лише так.

Загалом, ціла субкультра "професійних реформаторів" може досить скоро у нас вимерти. Вони нікому не будуть потрібними.
Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”