У продовження попереднього допису щодо безпекової моделі Ізраїлю. З огляду на політичну турбулентність в США та незрозумілість результатів виборів задався питанням, чи може Україна опиратись на якогось іншого партнера окрім США, наприклад ЄС?

Європейський Союз, безумовно, є важливим стратегічним партнером для України, але в короткостроковій перспективі він не зможе відігравати таку саму роль, яку США відіграють для Ізраїлю. Це зумовлено низкою політичних, економічних і військових обмежень як з боку ЄС, так і з боку самого механізму співпраці. Однак, потенційно ЄС може стати таким партнером, якщо будуть подолані певні виклики. У цьому контексті є декілька аспектів вартих уваги.

Передусім військова підтримка та оборонна співпраця. США мають унікальну систему двосторонньої оборонної підтримки з Ізраїлем, що включає як фінансову допомогу, так і спільні розробки оборонних технологій. У ЄС немає подібної системи співпраці в оборонній сфері, оскільки ЄС, як блок, не володіє єдиною оборонною політикою на рівні, який дозволив би створювати подібні механізми.

Окремі країни ЄС, такі як Німеччина, Франція чи Польща, можуть надавати Україні військову допомогу, але це здебільшого відбувається через національні програми або через механізми НАТО. Європейський Союз, як інституція, лише починає формувати свою оборонну політику через ініціативи, такі як Європейський оборонний фонд та Стратегічний компас, проте ці зусилля поки що не порівнянні з роллю США в оборонній співпраці з Ізраїлем.

У майбутньому ЄС може стати сильнішим гравцем у сфері оборони, якщо його військово-промисловий комплекс і оборонна політика будуть консолідовані. Однак зараз США є набагато важливішим військовим союзником для України.

Другий аспект – фінансова допомога та інвестиції. ЄС надає Україні значну економічну допомогу та інвестиції, особливо після початку російської агресії у 2022 році. Гуманітарна, фінансова й технічна підтримка України з боку ЄС величезна. Водночас ці кошти спрямовані переважно на стабілізацію економіки, проведення реформ та соціальні потреби.
США, зокрема щодо Ізраїлю, надають фінансову допомогу переважно для військових цілей, підтримуючи військово-промисловий комплекс і обороноздатність країни. Європейський Союз, навпаки, більше зосереджений на цивільній підтримці та реформах, ніж на військовій допомозі.

Якщо Україна продовжить свої реформи, то ЄС може залишатися значним джерелом економічної допомоги та потенційно інвестором у відбудову України після війни. Проте в суто військовому контексті США залишаються більш впливовим партнером.

Третій аспект – політичні та стратегічні інтереси. Політичні інтереси ЄС і США щодо України дещо відрізняються. США бачать Україну як частину своєї ширшої стратегії стримування російського впливу та захисту міжнародного порядку, тоді як ЄС більше зосереджений на стабілізації свого східного сусідства і підтримці демократичних реформ.

ЄС також діє через консенсус між своїми державами-членами, що іноді ускладнює прийняття рішень. У випадку США, політика підтримки Ізраїлю була послідовною протягом десятиліть, незалежно від партійної приналежності урядів. ЄС, зі свого боку, стикається з внутрішньою різноманітністю поглядів щодо України, що може впливати на швидкість і масштаб допомоги.

ЄС може стати ключовим партнером у питаннях політичної інтеграції України в європейський простір. Відносини України з ЄС мають потенціал для поглиблення, зокрема в контексті економічної інтеграції, проте в оборонній сфері роль ЄС обмежена.

Четвертий аспект – структурні обмеження ЄС. Як вже зазначалося, ЄС не має єдиної зовнішньої та оборонної політики на рівні окремої держави. Ізраїль, у випадку зі США, будує відносини на двосторонньому рівні, маючи повний контроль над своєю зовнішньою політикою. ЄС же діє через свої інститути та рішення, які потребують погодження серед усіх країн-членів, що суттєво ускладнює швидку реакцію на кризові ситуації.

Щоб ЄС став настільки ж важливим військовим партнером для України, як США для Ізраїлю, йому потрібно буде суттєво поглибити інтеграцію в оборонній сфері, що поки є малоймовірним у найближчій перспективі. Але в політичній, економічній і дипломатичній підтримці ЄС має значний вплив і може бути довгостроковим партнером України.

Рецепт успіху на цій ниві доволі зрозумілий: 1) поглиблена інтеграція; 2) інвестиції у внутрішні реформи; 3) стабільне геополітичне партнерство; 4) довгострокова співпраця.

Європейський Союз має величезний потенціал бути ключовим партнером для України в економічному, політичному та дипломатичному аспектах, але в оборонній сфері його можливості обмежені в порівнянні зі США. Якщо Україна хоче мати в ЄС партнера, подібного до того, як Ізраїль має США, їй потрібно сфокусуватися на політичній і економічній інтеграції, при цьому зберігаючи тісні оборонні зв’язки з США. Наразі на цій ниві ми маємо стабільне зростання, Україна швидко рухається до членства в ЄС, Зеленський активно підписує двосторонні безпекові угоди з європейськими країнами, залучаючи їх у різні формати співпраці та комунікації. Тому варто безумовно варто розширювати потенціал взаємодії.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”