Дональд Трамп, колишній президент США, завжди був відомий своєю прямолінійною риторикою, часто підкидаючи ідеї, які, на перший погляд, здаються малоймовірними або навіть абсурдними. Так, його неодноразові заяви про Канаду як можливий 51-й штат США, прагнення придбати Гренландію або повернути контроль над Панамським каналом виглядають, на перший погляд, дивними, але їхній сенс глибший, ніж просто жарт або провокація. Вони, доволі вірогідно, є частиною ширшої стратегії Трампа, спрямованої на відновлення "світового порядку", в якому США будуть домінувати на міжнародній арені.

Що Трампу насправді потрібно від Гренландії, Канади та Панамського каналу?

Ідея придбання Гренландії з’явилася не випадково. Острів має стратегічне значення з погляду контролю над Арктикою та важливими природними ресурсами, такими як нафта та газ. Арктичний маршрут, що відкривається через глобальне потепління, також має великі економічні перспективи. Військова база на Гренландії може стати важливою ланкою в обороні від росії та Китаю, особливо в умовах висхідної напруженості в північних широтах. Хоча США мають військову присутність на Гренландії (Thule Air Base), це не є постійна база США, а радше спільне використання обʼєкта для стратегічних цілей в рамках НАТО.

Висловлювання Трампа щодо Канади, на мою думку, мають більш символічне значення. Якщо проаналізувати його політичні кампанії, стає зрозуміло, що він неодноразово прагнув повернути увагу до американського націоналізму. Ідея "об’єднання" Канади з США під гаслом зниження податків або покращення економічної ситуації для канадців є частиною його наративу про "Америка на першому місці". Хоча він і не має серйозних намірів змінювати кордони, його заяви можуть мати внутрішньополітичний ефект – зміцнення позицій серед консервативних виборців, які підтримують ідею американської гегемонії.

Контроль над Панамським каналом, який є критично важливим транспортним маршрутом для міжнародної торгівлі, може надати США величезні економічні та стратегічні переваги. Проблеми з Китаєм, який все більше посилює свою присутність в Латинській Америці, а також зростання ролі росії в Глобальному Півдні, змушують Трампа шукати способи повернення до традиційних зон впливу США. Відновлення контролю над каналом стало б символом відновлення американського лідерства в регіоні.

Не ізоляціонізм точно, а що?

Ідеї щодо Канади, Гренландії та Панамського каналу мають глибокі історичні корені. США вже в XIX столітті зазнавали спокуси розширювати свої території коштом сусідів, відомі спроби приєднання Канади (1812-1815) та придбання Гренландії (1867 рік, 40-ві роки ХХ століття, у 1946 році США запропонували Данії 100 мільйонів доларів за купівлю Гренландії, але Данія категорично відкинула цю пропозицію). Панамський канал є ще однією спадщиною американського гегемонізму. У 1903 році був підписаний Панамський договір (Hay-Bunau-Varilla Treaty), який надав США суверенітет над зоною для будівництва каналу, що мала ширину 16 км і проходила через Панаму. Це дозволило США здійснити найбільший інфраструктурний проект того часу – будівництво Панамського каналу, яке завершилось у 1914 році. США мали контроль над цією територією аж до 1999 року, коли за умовами угоди Торнтона-Пенінгтона США передали контроль над каналом Панамі.

Виникає закономірне питання – чому Трамп обирає цей момент для таких заяв? Річ у тому, що сучасний світ знову опиняється на порозі геополітичних змін, подібно до тридцятих років ХХ століття, коли великі держави шукали нові способи домінувати у світі. В умовах посилення суперництва з Китаєм та росією, а також глибоких внутрішніх і міжнародних проблем США, Трамп намагається актуалізувати своє бачення глобального лідерства. Ці заяви можуть бути не стільки прагненням реалізувати ці плани, скільки спробою привернути увагу до важливості переосмислення ролі США на світовій арені.

Паралелі між діями Трампа і політикою великих держав у тридцятих роках XX століття, зокрема з намаганнями розширити сфери впливу, досить очевидні. Трамп, як і інші лідери того часу, шукає можливості для зміцнення своєї позиції через геополітичні маневри. Нікого вам не нагадує більше?

Як Трамп може діяти?

Існує кілька сценаріїв, як Трамп може втілити свої наміри.
Сценарій перший: дипломатичний тиск через економічні санкції або угоди. Трамп може продовжити навʼязувати економічний тиск через санкції або вигідні угоди, щоб підштовхнути країни до виконання вимог США. Вибудовування «вигідних» торгових угод з Канадою чи Данією може бути шляхом до досягнення своїх геополітичних цілей. Тобто всі заяви – це риторика, щоб отримати вигідні торгівельні та безпекові умови.
Сценарій другий: відкриті спроби придбати території або вплинути на суверенітет. Оскільки Трамп давно демонстрував готовність діяти поза традиційними дипломатичними рамками, є ймовірність, що він може спробувати реалізувати більш радикальні плани, як-от політичний тиск на Канаду, Гренландію та Панаму для надання США додаткових військових або економічних прав. Тут уже риторика буде підкріплена серйозним політичним тиском.

Сценарій третій: підтримка конфліктів або анексія через непряму військову агресію. Хоча це малоймовірно, Трамп може використати військові чи політичні інструменти для послаблення суверенітету країн, таких як Панама або навіть Гренландія, аби отримати доступ до стратегічних ресурсів чи ключових торгових шляхів. Поки це малоймовірно, але такий сценарій відкидати повністю я б не став.

Як такі заяви можуть позначитись на відносинах США з іншими країнами?

Заяви Трампа про Канаду, Гренландію та Панамський канал можуть викликати серйозну напруженість у відносинах з ключовими партнерами США. Якщо Канаді чи Данії буде навʼязано подібні ідеї, це може суттєво вплинути на довіру в рамках НАТО, де кожен з членів намагається зберегти свій суверенітет. Для Панами, зокрема, такі ідеї є не тільки політичною загрозою, але й економічною: країна залежить від транзиту через канал, що може вплинути на її незалежність в управлінні.

Особливо важливим аспектом є те, як такі заяви можуть вплинути на відносини США з Європейським Союзом. Як зазначив міністр закордонних справ Франції, "ЄС не дозволить Трампу вдертися на територію Данії, в Гренландію". Це підкреслює, що ЄС та його члени готові рішуче захищати суверенітет країн, що є частиною їхнього стратегічного інтересу. Відновлення американських претензій на Гренландію може бути сприйнято як пряме порушення міжнародних норм, що викликатиме жорстку дипломатичну реакцію з боку ЄС, а також підтримку Данії в цьому контексті. Такий розвиток подій може ще більше погіршити відносини між США та ЄС, особливо в умовах поточної геополітичної ситуації.

Імплементація цих планів реально може послабити єдність західних альянсів. росія прагне до розколу між західними союзниками, і заяви Трампа можуть лише сприяти цьому. Кремль активно використовує будь-яку можливість для того, щоб посіяти недовіру серед лідерів НАТО та ЄС, і маневри, подібні до цих, можуть бути корисні для досягнення цієї мети.
Щоб там не було, але все це вкрай погана історія... Бо замість повернення до правил гри, Трамп воліє грати в гру тих, хто їх порушив...
З огляду на ці події Україні слід готуватись до таких геополітичних викликів, зберігаючи курс на євроатлантичну інтеграцію. В умовах непередбачуваних міжнародних змін Україні потрібно посилювати свою обороноздатність і дипломатичну активність, зокрема через зміцнення партнерських відносин з ЄС і США, а також активно працювати з країнами, що мають спільні інтереси у протистоянні агресії великих держав. Але я б передусім робив ставку на європейських партнерів, вибудовуючи дуже тісні партнерські відносини з країнами Північної та Східної Європи. Цей трек, до речі, вже реалізує Зеленський. Рух в цьому напрямі потрібно поглиблювати та розвивати.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”