У Берліні представили коаліційну угоду майбутнього уряду на чолі з Фрідріхом Мерцом. ХДС, ХСС і СДПН домовились про формування нового кабінету. Серед пріоритетів – посилення економіки, боротьба з нелегальною міграцією, інвестиції та… підтримка України. У коаліційній угоді записано багато правильних речей: військова і гуманітарна допомога "стільки, скільки потрібно", участь у відбудові, підтримка вступу до НАТО, навіть розгляд питання про конфіскацію російських активів.

Але давайте тверезо: коаліційні угоди – це політичні наміри, а не гарантії. Не всі обіцянки попередніх урядів були реалізовані. Чому Мерц і коаліція "вписуються" за Україну? Це не лише про "цінності" чи "солідарність". Це про реальні інтереси Німеччини, які змушують її діяти активніше:

1. Безпековий інтерес. Війна росії проти України – це ризик прямого дестабілізаційного ефекту на Східну Європу. Якщо Україна програє – це означає хаос на східному фланзі НАТО, зростання потоку біженців, новий імпульс для реваншистських режимів.
2. Питання авторитету в ЄС. Франція втрачає позиції, Польща агресивно претендує на регіональне лідерство. У Берліна залишається один варіант – стати "адміністратором нової Європи" через роль у підтримці України.
3. Економічний розрахунок. Німецький бізнес бачить в Україні післявоєнний ринок, доступ до нових ланцюгів поставок, логістику до Чорного моря, інфраструктурні проєкти. Але щоб це реалізувати – Україна має встояти.
4. Політичний маневр щодо США і Трампа. У Берліні розуміють, що з Трампом підтримка України не буде автоматичною. Тому ставка робиться на створення європейського альянсу допомоги Києву, який дозволить зменшити залежність від Вашингтона.

Що з цього реально?

Тауруси? Імовірно так. Мерц особисто виступав за їх передачу. Але бюрократія – це не політичні заяви. Потрібен тиск і з боку України, і з боку союзників.

Трибунал і активи росії? Буде довго, складно, із юридичними пастками. Проте вперше це не табу, а записаний пункт коаліційної програми.

Лідерство в ЄС? Потенціал є. Але Німеччина досі вважається "економічним гігантом і геополітичним карликом". Чи зміниться це за Мерца – побачимо.

Для України важливі не лише слова, а механізми реалізації. Нова коаліція в Берліні – шанс, але не панацея. Підтримка буде – бо вона вигідна самій Німеччині. Але щоб вона не зійшла нанівець у компромісах між ХДС і СДПН, потрібен системний діалог, тиск і проактивна позиція Києва. У грудні 2024 року Фрідріх Мерц відвідав Київ і провів пряму зустріч із Володимиром Зеленським. Це не був формальний візит "для галочки" – він супроводжувався публічними заявами про створення нового європейського альянсу на підтримку України.

Важливо: Мерц ще до перемоги на виборах намагався позиціювати себе як "канцлера, який буде з Україною", виправляючи імідж ХДС, який на початку повномасштабного вторгнення був неоднозначним. У діалозі із Зеленським чітко звучала одна думка: підтримка України – це не благодійність, а інвестиція в європейську стабільність. І Зеленський, схоже, бачить у Мерці не просто технократа, а лідера, з яким можна вибудовувати стратегічну взаємодію – без зайвих сентиментів, але з взаємною вигодою. Ми маємо справу з Німеччиною, яка говорить твердіше, але все ще вчиться діяти рішуче.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”