Президент Володимир Зеленський заявив, що захоплення Бахмута відкриє для Росії шлях до інших населених пунктів Донецької області, тому українські захисники продовжуть боронити місто, однак "ніхто не має бути оточений".
Декілька слів з приводу того, чому Ставка ухвалила рішення утримувати Бахмут, які ключові завдання виконує гарнізон міста-фортеці і чи є передумови для контрнаступу ЗСУ на Донеччині.
Російська пропаганда порівнює незламне місто на Донеччині з сумнозвісною Курською дугою, а західні експерти обговорюють імовірність і можливі наслідки відведення українських підрозділів за річку Бахмутку. Водночас, ЗСУ продовжують тримати стрій: на низці ділянок ворога відкинули назад на сотні метрів, а окупанти зайняли заледве 30% міської території за 9 місяців цілодобових штурмів.
Для України оборона Бахмута – тактичне рішення. Водночас росія намагається отримали "хоч якусь перемогу", навіть зруйнувавши все в місті та вбивши місцевих жителів.
СNN підкреслює, що місто Бахмут немає стратегічної цінності для ЗСУ, однак його сполучення з Краматорськом і Слов'янськом – двома великими промисловими центрами – означає, що ці міста можуть бути наступними для Росії.
Бої на Бахмутському відтинку мають як тактичне, так і стратегічне значення для всієї ситуації на Донбасі.
Що стосується самих боїв у районі Бахмута, ворог намагається атакувати з трьох сторін. Не припиняє штурмувати саме місто Бахмут. Крім того, наші захисники відбили атаки в районах населених пунктів Іванівське та Кліщіївка. Ворожих обстрілів зазнали Залізнянське, Дубово-Василівка, Богданівка, Бахмут, Іванівське, Ступочки, Диліївка, Торецьк, Залізне та Нью-Йорк Донецької області.
Окупанти фактично тримають під вогневим контролем дорогу на Часів Яр. Але в районі Іванівського ЗСУ вдалося стримати ворога і відкинути від дороги Бахмут-Костянтинівка. Окремо треба підкреслити, що в самому Бахмуті росіяни контролюють ледь 30% міста за дев'ять місяців! Тобто всі їхні начебто звіти про успіхи, що вони просунулися до центру міста, – неправда. Вони просунулися до річки Бахмутки. Відповідно, відведення українського гарнізону за річку тільки посилить позиції ЗСУ. Тому що річка – це природна перешкода.
Чотири ключових завдання
Своєю чергою, аргументую доцільність надзусиль, яких ЗСУ докладають для утримання міста. На мою думку, це дало змогу Силам оборони вирішити чотири ключових завдання:
- за 9 місяців боїв на Донбасі в Україні встигли провести мобілізаційні заходи, збільшивши чисельність армії до мільйона;
- встигли навчити особовий склад не лише на полігонах в Україні, але і на полігонах країн НАТО – йдеться про елементи опанування високотехнологічними зразками озброєння;
- отримали зразки цього озброєння, причому йдеться про наступальні види;
- встигли побудувати другу і третю лінії оборони та "утилізувати" значну кількість особового складу ворога, зокрема з ПВК "Вагнера".
Проведу аналогію з подіями липня 2022 року, коли запеклі бої точилися в районі Лисичанська-Сєвєродонецька.
Тоді в українські ЗМІ вкидали тези про те, що взяття Лисичанська окупантами може докорінно вплинути на подальший хід військової кампанії. Жодним чином це не відобразилося. Ба більше, після липня був успішний характер деокупації Харківської і частини Херсонської областей. Якщо казати про бої в районі Бахмута, це вирішення основних проблем – стримання наступу російських окупантів і створення передумов для українського контрнаступу.
Нагадаю, напередодні стало відомо, що українським бійцям вдалося стабілізувати ситуацію на півночі Бахмута. Про це повідомила військова розвідка міністерства оборони Великої Британії.
Дмитро Снєгирьов, політолог, військовий експерт
