"G7 готові блокувати російські активи до кінця війни в Україні", приблизно такого характеру заголовки наповнили вітчизняний інформаційних простір протягом останніх дніх.

Якщо порівнювати "сенсацію" із "сенсаціями", які озвучували ці ж країни G7 рік тому, то очевидним є зміна їх характеру, не на користь очікувань українців.

Справа не в тому, що Велика сімка переосмислила характер агресії, роль рф як країни, яка її здійснює, ні. Просто іноді дійсність, з часом, наздоганяє і доводиться від своїх авансованих слів про все хороше, відмовлятись.

Власне за рік війни масові споживачі інформації в Україні пройшли складний шлях сприйняття простих тез щодо юридичної долі заморожених санкціями активів агресора. Від втіхи щодо факту заморожування, до радощів породжених представниками G7, які рік тому озвучили, що розробляють механізм конфіскації.

Мрія або реальність

Для початку варто зазначити, що поняття активи є настільки універсальним в побутовому сприйнятті, що в нього включають і активи ЦБ, і майно фізичних осіб і юридичних осіб.

Водночас, до прикладу, 18 квітня 2023 року стало відомо, що Бельгія видала ліцензію на розблокування активів Банку Санкт-Петербургу, сума незначна, якихось 110 млн американських зелених, які були заблоковані на рахунку національного розрахункового депозитарію в Euroclear. В цій новині не зовсім очевидно, чи це активи в розумінні сьогоднішніх заяв країн G7, чи щось інше? Мабуть щось інше. Виходить, що розблоковують. Може тоді питання фізичних і юридичних осіб, це одне, а активи ЦБ рф це дещо інше і заява G7 поширюється на активи Центробанку? Для цілей публікації, вважатимемо,що мова про активи ЦБ.

"…дуже добре заходить ідея про те, що потрібно російські активи не просто заарештовувати, а й передавати Україні на відбудову нашої держави, йдеться про сотні мільярдів євро", — розповів голова українського дипломатичного відомства пан Кулеба, українським журналістам в травні 2022 року. Власне свіжого коментаря на тему як заходить, поки, не надано, але попередню фіксуємо і співставляємо.

Потім певну смуту в думаючих громадян викликали новини про те, що не можуть країни ЄС виявити де і в чому знаходяться активи рф. Смішна за суттю заява, але лицемірна за формою.

Далі, представники Польщі заявили, що активи рф могли б піти на покриття понесених витрат країнам ЄС та фінансування дотацій сфері енергетики (понад 800 млрд евро по всьому ЄС, на що активів рф точно б не вистачило, бо їх там за різними підрахунками близько 300 млрд.) Перелік цих новин можу продовжувати. Далі, в якийсь момент потрібно було б зупинитись і от це й момент настав.

Дайте собі чесну відповідь

У січні Bloomberg написали, що юридична служба Єврокомісії вказала у запропонованому плані, що російські гроші не можна експропріювати. А свого часу основну суму та відсотки потрібно буде повернути росії. Якщо ЄС при управлінні російськими активами зазнає збитків, Брюсселю доведеться виплатити компенсацію Москві за рахунок країн Євросоюзу.

Вже у квітні 2023 року Єврокомісія, а саме пані Урсула зазначила чітко, влада ЄС зобов’язана повернути резерви ЦБ рф.

Зрозуміло, що на такій гіркій ноті ставити крапку негоже. Тому представники G7 і висловили позицію, що ми то повернемо, але якщо буде узгоджено репарації.

Ну давайте розбиратись. Репарації це одна із вимог України для досягнення домовленості про завершення війни. На ряду із виведенням військ, видачею і притягненням до відповідальності воєнних злочинців та гарантіями безпеки.

Репарації, це та форма компенсації, яку фактично повинне визнати наступне керівництво рф. І добровільно сплачувати протягом багатьох років. Оскільки теперішнє капітулює на полі бою, видасть сьогоднішнє керівництво в Гаагу чи інший, ще не створений трибунал.

З огляду на те, що збитки заподіяні Україні вже перевищують суму резервів ЦБ рф по світу. Тож сума репарацій буде більшою за заморожені активи. Отже приймаючи на себе такі зобов’язання рф не розраховуватиме повернути свої активи в управління, математика не зійдеться.

Але задумайтесь над усіма переліченими вище умовами завершення війни і дайте собі чесну відповідь щодо часових перспектив їх досягнення, враховуючи весь об’єм доступної Вам та відомої інформації. Висновків за читача я не робитиму.

А що далі

Знову ж таки, читач повинен пригадати, що активи заморожені в силу рішення про запровадження санкцій. А якщо пригадає, що варіанти зняття санкцій можливі лише як елементи взаємних кроків сторін у напрямку завершення війни, як такий собі "пряник агресору за миролюбну і покаянну поведінку", як заявляли раніше в Єврокомісії, деякі санкції збережуться і після війни, тобто чи розморожувати активи, чи ні, це певний процес торгу, політичних перемовин, але дивлячись на абзац вище, подумайте коли це може бути реалізовано?

А тепер основне, а нам то що з того, що вони заморожені? Звісно, добре що не повернуті в рф, на цьому дякуємо. Але раз Ви кажете, що нам не передасте (що наче відповідає праву, але з точки зору країни жертви агресії безперечно несправедливо та обурливо). То що ж Ви з ними робитимете?

Нагадаю, що ЄК пропонують інвестувати заморожені резерви російського Центрального банку в європейські державні облігації. Внаслідок чого річний дохід може становити 2,6%.

Тобто, коли їх таки знайдуть, а шукати варто саме у цінних паперах в тому числі державних та корпоративних з рейтингом ААА. Про що точно знають, і ці ЦП будуть погашені, то за ці кошти профінансують бюджетні дефіцити країн ЄС. А потім, колись можливо повернуть Москві, а можливо і ні. але кожного разу фінансуватимуть свій дефіцит.

Звісно G7 це ще й США, там зовсім інша правова система, інші правила, інші варіанти, але ця публікація не носить юридичного характеру, за ними прямуйте на канал автора в youtube.

У сухому залишку, про що заявили в G7? Ні, не про те, що 300 млрд будуть доступні для України як безумовні кошти, які отримає постраждала країна для своєї відбудови. Про те, що це застава яка утримуватиметься країнами G7, для того, щоб можливо колись рф погодилась сплатити вдвічі чи можливо втричі вищу за розмір застави суму боргу на користь України, а якщо не погодиться, то застава залишиться у заставоутримувача, але не у кредитора, тобто не в України.

Андрій Вігірінський, юрист, політичний аналітик