Бюрократія проти здорового глузду.
Питання "що робити з повітряними тривогами під час польотів МіГ" – це ж питання якраз протистояння здорового глузду і бюрократії. А вже потім питання шкоди економіці, якої завдають через постійні зупинення транспорту й перерви в роботі державних установ. Бо, з одного боку, є бюрократи, які намагаються мінімізувати свою відповідальність. І для бюрократа це абсолютно природно. Бо якщо що, потім саме до нього прийде ДБР, слідчим якого потрібно виконувати план. І тому бюрократи роблять усе, щоб не нести відповідальності. І їм легше "не робити нічого, ніж робити щось, за що може прилетіти". Тобто краще зупинити роботу громадського транспорту, бо якщо прилетить по тролейбусу, який їде, то це буде відповідальність конкретного бюрократа. А якщо на вулицю, де стоять люди, то це просто карма, боже провидіння чи не пощастило.
З іншого боку, здоровий глузд вказує на ймовірності, нагадуючи, скільки разів за всю війну ми бачили пуски із цих МіГ. І натякаючи, що паралізувати всю країну через одну потенційну ракету якось тупо. Тим більше коли то дорога ракета і її дуже бережуть. Тим більше, що від цього страждають люди. Які не можуть дістатися місця. Сходити в магазин. Потрапити до чиновника. Причому навіть у місті, яке прикрите Patriot і якому не так і страшні ті ракети. І так, це удар по економіці. І росіяни це розуміють. Влаштовуючи довгі польоти із дозаправленнями, діючи заодно й на нервову систему і так утомлених українців.
Точного розміру шкоди для економіки поки не порахували, та й не факт, що порахують. Проте шкода точно є. І що довше літають МіГ, то більше постає питання, що із цим треба щось робити. І всі звертають увагу на бюрократа. Указуючи йому на ймовірності. Але для бюрократа то ризик. І він ніколи не піде на кроки, які можуть створити ризики для нього особисто.
Тому такі заборони природні. Не можна звинувачувати бюрократа в тому, що він бюрократ. Треба змінювати політику так, щоб бюрократ не боявся ухвалювати таке рішення. Тобто треба зробити зміни на найвищому рівні й зняти потенційну відповідальність з бюрократа. І тоді він охоче проявить той самий здоровий глузд.
Що треба робити? Очевидно, потрібно диверсифікувати тривоги. Одна справа, коли щось летить, байдуже, Shahed то чи крилаті ракети. Воно летить і часто летить не одне, і тому загроза очевидна. І тоді ми можемо мати червоний рівень повітряної тривоги. І тоді є сенс включати обмеження.
Але, якщо ми маємо лише ризик пуску, тим більше ми можемо побачити за історією польотів, що цей ризик мізерний, то ми можемо вводити сигнальну повітряну тривогу. Жовту. Як колір світлофора. Під час якого не треба зупиняти роботу транспорту й різних інституцій. І щоб не трапилося під час цієї жовтої тривоги, бюрократ не має нести відповідальність. Так, є окрема історія зі школами й дитячими садочками. Але якщо зупиняється навчання у школі, якщо вирішать, що для школи жовта тривога – то як для всіх червона, то шкода для економіки буде мінімальною. І це може бути виключенням. Як і для військових об’єктів. Бо поведінка людей, які точно є потенційною ціллю, навіть для "Кинджалів", точно має відрізнятися від поведінки цивільних.
Хто має ухвалити таке рішення? Політики. Це буде виключне політичне рішення. Яке дійсно одного дня може призвести до ситуації, коли ракета полетить і хтось постраждає. Але це робота політиків. Ухвалювати відповідальні важкі рішення. І часто обирати між поганим і дуже поганим рішенням. Але хоч іноді бути і провідниками здорового глузду.
Сергій Фурса, інвестиційний банкір
