Є кілька стійких міфів, які особливо сильні в Україні щодо Піднебесної.
Міф номер один. Китай нападе на рф, тому що китайці мріють жити в Сибіру
Спойлер: не мріють, населення північної китайської провінції Хейлуцзян на кордоні з рф останнім часом скорочується. Для китайця "феншуйно" жити на півдні Китаю.
А ресурси Сибіру Китай може зараз купити за фіатний юань, тобто за валюту, яку сам і друкує.
Завдяки санкціям Заходу щодо рф, Китай увійшов у вищу геополітичну "Лігу Плюща", приналежність до якої визначається правом на купівлю реальних матеріальних ресурсів за фіатну національну валюту.
Міф номер два. У Китаї ніде жити численному населенню
Насправді Китай має величезну територію і значна частина її не заселена внаслідок складних природних умов (але там не гірше, ніж на полюсі холоду в Якутії).
За раціональним та оптимальним використанням територій, Китай - світовий лідер.
Міф номер три - Китаю загрожує перенаселення
Насправді ні: населення Китаю скорочується і старіє і це стає демографічною проблемою.
Міф номер чотири. У Китаї досі обмежують народжуваність
Ні. Принцип "одна сім'я - одна дитина" давно скасований. Зараз у Китаї, навпаки, всіляко стимулюють народжуваність.
Міф номер п'ять - Китай повністю залежить від експорту
Перебільшення. ВВП Китаю становить до 20 трлн дол., а зовнішній торговий оборот - до 6 трлн дол. Тобто відношення торгового обороту до ВВП - приблизно 30%.
Для розуміння, в Україні до війни було понад 55%. Ось це залежність.
Тобто, навіть убивши всю китайську торгівлю, Китаю зроблять боляче, але повного краху не буде. Саме тому, Трамп уже говорить про "м'яку тарифну політику" щодо Китаю.
І останній на сьогодні міф - заточеність китайської економіки на зовнішньому інвестиційному факторі зростання
Я вже кілька років пишу про те, що Китай розгортає свою експортноорієнтовану модель з акцентом на інвестиційне зростання в бік внутрішнього споживання.
Середній клас у розмірі 400 млн осіб і понад 1 млрд активних споживачів, більш ніж достатньо для зміщення драйвера зростання з експорту на внутрішній попит.
Про це говорять і рішення з'їздів КПК. Хоча сама структурна перебудова китайської економіки буде довгою і болючою, з уповільненням темпів економічного зростання з 5%+ до 3-5% на рік.
І мої слова нещодавно підтвердив керівник Народного банку Китаю Пань Гуншен на Азіатському фінансовому форумі в Гонконзі:
"Пріоритет макроекономічної політики повинен зміститися з просування зростання інвестицій, як було в минулому, на споживання разом з інвестиціями".
Для цього Китай створить стимули для зростання доходів населення у вигляді пенсійних програм і соціальних виплат.
У цьому контексті, ключовою проблемою зростання, керівник китайського центробанку назвав: "незадовільний внутрішній попит і, особливо, споживчий попит".
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
