"Білий прапор" папи римського. Що нам потрібно про це знати.
Почати потрібно з того, що головний (якщо хочете, парасольковий) наратив російської пропаганди зводиться до однієї фрази: "Мирні росіяни хочуть переговорів, а маріонеткові українці не хочуть". Власне, це і є основною комунікаційною і дипломатичною лінією росіян. Я тут не відкриваю Америки, про це я пишу і говорю із жовтня – листопада.
На жаль, росіяни, проводячи політику єдиного голосу, починають поступово закладати цю рамку як відносно зрозумілу не лише для частини світових еліт, але й для широких верств населення в різних частинках світу. Нагадаю лише один момент: план-максимум Кремля на цьому етапі – заморозка конфлікту по лінії зіткнення з офіційними обіцянками часткового зняття санкцій. Зараз давайте спробуємо подивитися, як розшивається цей головний наратив рф.
- Усе, що ми бачимо зараз, – це спроба створення конкурентних площадок для переговорів. Росіяни грають у ризиковані ігри, бо, судячи з усього, різним гравцям пропонують одне й те саме. Але факт є фактом: Туреччина, Саудівська Аравія, ОАЕ і Швейцарія вже вступили в цю гру. Ватикан не у грі. Він чітко на російській стороні. І треба розуміти: ми з ним не у грі. У нас немає контактів на рівні других-третіх осіб Ватикану.
- Єдина вимога росіян до майбутніх площадок – відкинути українську формулу і змусити сідати за стіл переговорів усіх учасників. І повторюся ще раз: на цьому етапі їм потрібна просто артикуляція відмови від цієї формули й збільшення кількості таких площадок.
- Росіяни пробують донести меседж, що фронт ось-ось посиплеться і тому потрібні переговори (далі йдуть розгалуження – у залежності від аудиторії – від того, що це стане поразкою Заходу (Байдена, Макрона і так далі), до того, що це помста за Газу). Це головний допоміжний меседж. І тут варто звернути увагу – росіяни часто використовують абсолютно проукраїнські меседжі західних політиків про необхідність дати зброю Україні як такий собі резонатор навиворіт. І на це потрібно особливо звертати увагу.
-
Один із найважливіших посилів росіян: "Україна – найкорупційніша країна Європи" (залишу без коментарів).
- "Російська економіка може вистояти ще роки, і тому ця війна не вб'є росію, а підірве Захід" (такі собі вивернуті віртуальні космічні гонки часів холодної війни). Треба розуміти, що Захід по-справжньому ще не включився в гонку озброєнь. І до росіян, які вже пройшли свій пік, надважливо не допустити, щоб Захід прийняв остаточне рішення: поразка росії – це перемога Заходу. Для Кремля це – архіважлива задача, і тому один із ключових наративів Москви – про безмежність можливостей російської економіки.
- План Б (або паралельний план) росіян – пошук і створення точки напруги за сирійським сценарієм. Поки за два роки їм нічого не вдалося ні у громадянській війні в Нігері, ні спровокувати війну "Хезболли" проти Ізраїлю, ні спровокувати конфлікт Венесуели проти Гаяни. Але пошуки тривають безперервно, і це одна з базових задач російської дипломатії.
- І останнє. Щодо Ватикану, то папа завжди був проросійським ліваком. Причини не суть важливі. Для нас більш важливо, що у зрозумілій для нас перспективі будуть вибори нового понтифіка. Зараз папа провів ряд кадрових змін, які посилюють, як мінімум, його рідний орден і єзуїтів. Я не спеціаліст із кухні Ватикану, але я точно розумію, що нам уже зараз потрібно будувати інший тип стосунків зі Святійшим престолом, щоб потім удруге не сісти в калюжу.
Але вже зараз маємо розуміти: усе, що вище описано, – це пунктирна лінія російської інформаційної атаки по всьому світу. І ми маємо мати свої відповіді й виконавців, відповідальних за донесення цих відповідей на ці та інші питання (бо це всього лише моє бачення ситуації).
Вадим Денисенко, політолог
