Напередодні В. Зеленський поговорив по телефону з Дж. Байденом, і це стосувалося не лише подяки за ATACMS, які уже використовуються Україною, але й узгодження позицій на майбутнє.
І невдовзі після цієї розмови Президент США звернувся до власних громадян. Звернення справді дуже і дуже важливе, але зрозуміти його можна, якщо розуміти тонкі моменти американської політики.
Якщо коротко, то мова йшла про запит до Конгресу про виділення 100 млрд. дол. на рік для реалізації допомоги Україні (60 млрд.), Ізраїлю, Тайваню, та захисту кордону з Мексикою. Далі Дж. Байден пояснив, що це відповідає інтересам США, і тут, власне, найцікавіше для нас.
Момент для світу названо переломним. У першу чергу - для протистояння демократій та автократій у всьому світі. І у цьому контексті Президент США вперше на такому рівні порівняв російський режим та ХАМАС, зазначивши, що вони воюють за знищення сусідніх демократичних держав. Показово, що про Китай він не казав нічого, хоча і буде звертатися по виділення коштів і для Тайваню теж. Китайську владу ніхто з ХАМАС порівнювати не збирається, а кремлівську - уже. І це справді дуже серйозна зміна парадигми у глобалістському ключі.
Якщо згадати попередню риторику, то влада США старанно уникала прямих згадок про терористичний характер російської держави, а ціллю протистояння з нею називалося "розуміння невигідністю продовження війни з боку кремля".
Це породжувало все те, що нам дуже не подобалося. Все це "управління ескалацією", коли кожен крок з підтримки України "звірявся" з можливістю кроків російської влади у відповідь і т.д. Адже саму російсько-українську війну не вписували у глобальний контекст, а прагнули виокремити в окрему ситуацію, у щось "аномальне" з точки зору міжнародних відносин.
Глобальна війна за демократію
Зараз все навпаки. Війну проти України не просто "вписують" у світовий контекст, її проголошують частину низки глобальних сюжетів по протидії автократії, де поруч з Україною - ключові партнери США у кожному конкретному регіоні.
І це важливо. Мова уже не просто про "окрему ситуацію", а про глобальне протистояння, де всі пов'язані з усіма, Північна Корея, Іран, ХАМАС - з росією, а тому для США критично важливо (і необіхідно) підтримувати власних партнерів, серед яких провідне місце займає Україна.
Зрозуміло, що це слова, які треба втілювати на практиці, і тут ми одразу бачимо проблему - Конгрес, заблокований чварами між республіканцями. Але так само зрозуміло, що промова Байдена - програмова передвиборча промова, яка свідчить, що кампанія по виборам Президента США буде вестися на основі концепції глобальних викликів. І зараз ця позиція виглядає не настільки слабкою, оскільки розуміння викликів і небезпек глобального масштабу не може не поширюватися у США у контексті того, що відбувається у світі.
Американські ізоляціоністи теж, до речі, змушені це визнавати, але вони намагаються подавати все через спроби "розбити" глобальне поле на "сегменти", лише частина з яких "значима" для США. Тобто, за Ізраїль та Тайвань боротися треба, але не за Україну. У відповідь на це, Байден стверджує, що це не логічно, бо всі вороги США - пов'язані, і "ХАМАС та путін борються проти демократії". І це створює один з політтехнологічних розколів майбутніх виборів - обмежений ізоляціонізм проти глобалізму, і тут питання України стає дуже важливим.
Фінансові питання - справа Конгресу, тому чекаємо на голосування, але зміна парадигми мислення американських еліт - очевидна. Зрозуміло, що не всі вони одразу кинуться підтримувати концепцію Байдена, але за концепцією стоїть не просто бачення світу, але і реальність, де дійсно виникає "вісь зла", де автократи єднаються і готуються до глобальних воєн. Відкидати це - безглуздо, думати, що вдасться "локалізувати" кожен "конфлікт" - теж. Тож справа тут не у виборах у США,а у чомусь значно більш серйозному.
Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
