Судячи з усього, прихованою ціллю цієї атаки є спроба змусити монархії Перської затоки хоч в якійсь формі взяти участь в наземній операції. Поки це все одно виглядає малоймовірно.
1. Я вже писав, що, на перший погляд, нелогічні іранські удари по нафтогазовій інфраструктурі сусідів, мали ціллю змусити цих сусідів максимально тиснути на США, щоб закінчувати війну максимально швидко і без наземної операції. Але Ізраїль та США, схоже пробують іти шляхом ескалаціі заради деескалації. Проте, без повномасштабної наземної операції ця стратегія є доволі ризикованою. Удари по головному родовищу Ірану, за логікою, спровокують удари у відповідь по інфраструктурі країн Перської затоки і, очевидно, як вважають в Тель Авіві та Вашингтоні, можуть підштовхнути монархії до активніших дій. Проте, поки вони проявляють чудеса гандизму.
2. При цьому, США (Трамп) поки не готові оголосити підготовку до широкої наземної операції, а все ще працюють в режимі розробки серії локальних операцій, які можуть спрацювати, а можуть і захлинутися.
3. Удар по найбільшому в світі родовищу газу, схоже, призведе до масованих блекаутів в Ірані, але вірогідність того, що це стане причиною розколу воєнних в Ірані поки відносно мала. Стратегія знищення елітаріів заради заміщення їх новими гравцями, серед яких може зʼявитися зрадник, може спрацювати, а може і ні. Щодо блекаутів, то тут гра виключно на народні бунти, очолювані середнім класом , який втрачає бізнес. Але ця стратегія також має шанси 50 на 50. Точніше, самі бунти можливі, але без «зрадників в армії» результативність такого сценарію мінімальна. Тут, схоже американці та ізраїльтяни йдуть за принципом, створимо проблеми, а рішення підкаже життя. І це, між іншим, дієва логіка.
4. Формула будь-якої революції, як на мене, наступна: «лідер, ідея (ідеологія), структура, час, гроші, міжнародна підтримка ( мовчання), наявність впливових зрадників у владі, які готові до співпраці з протилежною стороною». Наразі Пехлеві є лідером, хоч і доволі умовним, ідея існує, структури, готові протистояти режиму є, хоч і доволі розрізнені та не орієнтовані на Пехлеві, час гроші та міжнародна підтримка є. Але при відносно сильному, ідеологічному та структурованому центрі, відсутність вагомих зрадників є чи не визначальною частиною цієї формули в цьому конкретному прикладі.
5. Протягом наступних тижнів Трамп прийме рішення: він іде в обмежену наземну операцію чи не йде. Іти - значить дуже ризикувати. Не йти - визнати поразку. Навіть, якщо буде оголошена перемога.
6. Гра росіян проста: максимальне затягування війни. Вони вважають, що довга війна не лише ослабить Трампа, але й змусить європейців переглянути санкційну політику щодо енергоносіїв (перш за все газу). Паралельно, їм вкрай важливо, щоб показав зуби режим на Кубі.це все відволікає США від Росії і тримає ціна на енергоносії на комфортному для РФ рівні. Я думаю, росіяни зараз шукають ще одну точку напруги десь в світі.
7. Як це все вплине на нас?
- Почати треба з того, що ніякого виходу Трампа з переговорів не буде.
- Трамп може й хотів би підіграти Росії, але ситуація така, що без підтримки конгресу та сенату це неможливо (підтримки нема). Плюс є доволі чітка позиція Німеччини, яка буде локомотивом протесту в ЄС. Між іншим, на цьому фоні вибори в Угорщині стають ще більш важливими для РФ.
- Нам потрібно слідкувати за заявами Стубба, який наполегливо просуватиме ідею «де-факто втрачених територій». Він, схоже, буде публічним виразником того, про що домовляються в кулуарах.
- Реальний переговорний процес розпочнеться не раніше кінця квітня- початку травня.
Вадим Денисенко, політолог
