Верховна Рада не підтримала законопроєкт про кредитну історію та відправила його на всенародне обговорення. Про що законопроєкт та яка процедура всенародного обговорення? Розбирався "Ми – Україна".

Що в законі про кредитну історію?

Законопроєкт про кредитну історію №12260 подала у Верховну Раду група з 18 народних депутатів 28 листопада 2024 року та 24 січня 2025 року фінансовий комітет ВРУ дав на нього своє схвалення.

Він скасовує закон про організацію формування та обігу кредитних історій, який ухвалили у 2005 році, та пропонує новий закон про кредитну історію. Також вносить зміни у закони про Нацбанк, про банки і банківську діяльність, про держреєстрацію актів цивільного стану, про споживче кредитування, про фінпослуги та фінкомпанії, про кредитні спілки.

Набрати чинності має наступного дня після публікації, а ввести в дію мають через півроку після цього.

Заступниця голови фінансового комітету Ольга Василевська-Смаглюк стоїть першою у списку ініціаторів. Вона казала, що проєкт розробляли десять місяців. Пояснила, що в проєкті: регламент структури власності бюро кредитних історій, процедура авторизації та деавторизації, системи внутрішнього контролю та кіберзахисту, боротьба із задвоєнням інформації про кредити, посилення наглядової функції НБУ. Проте головне, за її словами, це захист від кредитного шахрайства.

"Автоматична перевірка, чи не є особа, яка звертається за кредитом, померлою або зниклою безвісти. Можливість спадкоємців перевірити кредитну історію померлих, щоб розуміти, які зобов'язання вони приймають. Опція блокування видачі споживчих кредитів за бажанням людини (жоден кредит не видадуть, інакше — штраф).Під час воєнного стану родичі зниклих безвісти зможуть перевірити, чи не намагаються шахраї взяти кредити на їхнє ім'я. Транскордонний бонус: українці зможуть отримувати кредити за кордоном завдяки обміну даними між українськими та іноземними бюро кредитних історій", - перелічила депутатка.

Говорячи про проєкт, часто згадують випадок у Дніпрі, коли група зловмисників викрала сімки та телефони загиблих військових, отримала доступ до їхніх онлайн-банкінгів, знімала готівку, переводила на себе гроші, оформлювала на полеглих воїнів кредити. Загалом збитки оцінили у сумі 1,5 млн грн, а постраждалими визнали 20 людей.

Законопроєктом це намагають виправити. Зокрема тим, що спростять доступ банків та фінустанов до держреєстру актів цивільного стану, а бюро кредитних історій зможуть в електронному вигляді отримувати з реєстру відомості про смерть. Також кредиторів хочуть зобов'язати щомісяця оновлювати і підтверджувати усю інформацію у кредитній історії за тими кредитними договорами, за якими протягом місяця не було погашень.

Яку інформацію збиратимуть бюро кредитних історій?

Зараз та після змін НБУ опікується бюро кредитних історій. В реєстрі Нацбанку є вісім таких установ. Активно працюють чотири:

• Українське бюро кредитних історій (УБКІ), яке створене ПриватБанком та в якому понад 70 млн кредитних історій;
• Міжнародне бюро кредитних історій, яке має близько ста партнерів та базу з близько 20 млн кредитних історій;
• Перше українське бюро кредитних історій, яке працює з діючими банками та з тими, які ліквідують;
• Українське кредитне бюро, яке працює з великими банками та страховими компаніями та має базу з близько 4 млн кредитних історій.

Зараз за профільним законом є інформація, яку містить кредитна історія, перелічена вона й у проєкті. Проте обсяг більший і те, що планують додати, виділяємо. Також за проєктом є інформація обов'язкова, яку кредитор має передати в бюро кредитних історій, яку ми виділили курсивом. Щодо іншої деталі пропишуть у договорі між фінустановою та бюро.

Відомості кредитної історії, які ідентифікують фізособу та фізичну особу-підприємця:

• прізвище, ім'я, по батькові (за наявності);
• дата народження;
• реквізити документа, що посвідчує особу (зараз це паспортні дані);
• адреса реєстрації або інформація про відсутність такої адреси;
• адреса фактичного місця проживання;
• РНОКПП;
• унікальний запис в Єдиному демреєстрі (за наявності такої інформації);
• відомості про поточну трудову діяльність та повідомлений людиною рівень доходів;
• відомості про цивільний стан та кількість осіб на утриманні;
• дата і номер держреєстрації, дані про орган держреєстрації та види діяльності ФОП;
• номер телефону, електронка, адреса для листування або інформація про відсутність засобів зв'язку.

Плюс може додаткова інформація осіб, які є позичальниками (зараз пункту про додатку інформацію немає):

• рішення суду у справі про банкрутство;
• серія, номер і дата видачі свідоцтва про смерть;
• витяг з Єдиного реєстру зниклих безвісти за особливих обставин.

Як і зараз, бюро кредитних історій будуть акумулювати інформацію, кредитори можуть звернутися по інформацію перед тим, як оформити кредит. Виходячи з дисципліни позичальника йому встановлюють кредитний бал. Проте ані чинний закон, ані законопроєкт не розшивають того, як саме цей бал встановлюється.

Зараз за законом інформацію про формування кредитної історії банк чи фінустанова передає у бюро лише за письмової згоди позичальника. За проєктом згода людини (суб'єкта кредитної історії) для передачі даних у бюро не вимагається. Мають лиш письмово (можна в електронному вигляді) повідомити в яке саме бюро йде інформація.

Нині людина може звернутися до бюро та безоплатно ознайомитися зі своїм кредитним звітом та запитами щодо історії: один раз протягом календарного року або якщо відмовляють у кредиті. За законопроєктом безоплатно можна буде звернутися лише раз на рік.

За законом у новій редакції людина зможе подати заяву у кредитне бюро про те, що вона не бажає укладати кредитні правочини. Перед тим, як оформлювати споживчий кредит кредитор має цю інформацію перевіряти. Проте така заява не безоплатна і ціну в законі не встановлюють. До того ж таке звернення має бути у кожне бюро, щоб кредит гарантовано не оформили.

Зараз в законі про споживче кредитування (ст.12) немає вимоги про те, щоб за кредитним договором інформація про кредит йшла у зареєстроване бюро кредитних історій. Проєктом цю умову додають – повідомлення у договорі має бути.

Відомості кредитної історії, які ідентифікують фізособу та фізичну особу-підприємця, кредитори за проєктом зможуть передавати колекторам в разі простроченого споживчого кредиту. Ті зможуть її використовувати "лише з метою взаємодії" із самим споживачем, а також з його представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем. Зараз такої норми в законі про споживче кредитування немає.

Що не так із законопроєктом про кредитну історію?

Основне джерело зауважень до законопроєкту про кредитну історію – це Головне науково-експертне управління ВРУ. Там їх виклали на 14 аркушах, тож недоліків знайшли чимало.

Не наведені істотні відмінності між тим, як працюють кредитні історії зараз та як будуть працювати. Не обґрунтували виправданість та масштаб втручання в приватне життя.

"Виглядає незрозумілою необхідність збирання інформації про адресу фактичного місця проживання фізичної особи, фізичної особи - підприємця; відомостей про поточну трудову діяльність та повідомлений суб’єктом кредитної історії рівень доходів; відомостей про цивільний стан суб'єкта кредитної історії та кількість осіб, які перебувають на його утриманні, тощо", - вказали у ГНЕУ.

Там нагадали, що за рішенням Конституційного суду особа споживача вважається слабкою стороною та підлягає особливому правовому захисту. Тому просять чітко окреслити, до якої інформації в кредитній історії зможе отримати доступ кредитор, врегулювати вартість подання заяви людиною до бюро про небажання укладати кредитні правочини.

В супровідних до проєкту документах немає оцінки того, як подорожчає оформлення кредиту, якщо значно збільшиться кількість кредитних бюро.

За новою редакцією закону бюро кредитних історій, окрім їхнього ведення, може надавати інформаційно-аналітичні послуги. Їх перелік такий, що межі діяльності бюро неможливо встановити.

Немає механізму визначення кредитного балу та як він впливає на кредит.

Є зауваження до того, щоб щомісяця підтверджувати та оновлювати інформацію в кредитній історії, якщо заборгованість склала понад місяць. Якщо про заборгованість вносити інформацію, то потрібні більш чіткі формулювання, ніж "протягом місяця.

"Зокрема, несплата позичальником зобов'язання може мати місце з незалежних від нього причин, наприклад, перебування на стаціонарному лікуванні, форс-мажорних обставин тощо", - пишуть в ГНЕУ.

В проєкті є перелік країн, з якими бюро кредитних історій буде здійснювати транскордонне надання інформації. Він вичерпний:

• Австрія
• Бельгія
• Болгарія
• Великобританія
• Греція
• Данія
• Естонія
• Ірландія
• Іспанія
• Італія
• Канада
• Кіпр
• Норвегія
• Латвія
• Литва
• Люксембург
• Мальта
• Нідерланди
• Німеччина
• Польща
• Португалія
• Румунія
• Словаччина
• Словенія
• США
• Угорщина
• Фінляндія
• Франція
• Хорватія
• Чехія
• Швеція
• Швейцарія
• Японія

Не можна буде надавати інформацію бюро, які створені за законодавством держави-агресора. Але якщо треба буде додати якусь країну до переліку, доведеться змінювати закон. До того в проєкті йдеться про наданням іноземним бюро інформації від українських. Про отримання нашими бюро інформації від іноземних не йдеться.

Народна депутатка Ніна Южаніна вказала, що проєкт закону про кредитну історію вступить у правову колізію із євроінтеграційним законопроєктом про захист персональних даних (№8153). Нардеп від "Батьківщини" Іван Крулько сказав, що не можна приймати закони, які розширюють можливості для колекторів, а закон про кредитну історію не є тим, що від України вимагають для вступу в ЄС.

Проваливши законопроєкт у першому читанні, депутати відправили його на всенародне обговорення.

Що таке всенародне обговорення?

Всенародне обговорення законопроєкту – це не синонім референдуму. Це мало обкатана процедура, яку передбачили у Регламенті ВРУ.

У першому читанні законопроєкту парламент може прийняти одне з чотирьох рішень:

• прийняти за основу з дорученням підготувати до другого читання;
• відхилити;
• повернути ініціатору на доопрацювання;
• опублікувати законопроєкт в офіційному друкованому виданні для всенародного обговорення, доопрацювання профільним комітетом з урахуванням наслідків обговорення і подання на повторне перше читання.

Є процедура всенародного обговорення законопроєкту про зміни до Конституції, але вона особлива і прив'язана до звернення у Конституційний суд. Процедура всенародного обговорення для інших законопроєктів дуже поверхова – ані способи, ані строки Регламент не встановлює. Вказано лиш, що термін подання на повторне друге читання такої ініціативи парламент визначає окремою постановою.

"Вперше в історії українського парламенту законопроєкт відправлено на всенародне обговорення", - сказала народна депутатка від "Європейської солідарності" Ірина Геращенко.

Проте це не так. Хоч і обмежений та невдалий, але досвід є. Так у 2003 та 2009 роках за президентською ініціативою були всенародні обговорення змін до Конституції, проте результатів вони не мали. У 2010 році був єдиний досвід всенародного обговорення, на яке винесли  вже не зміни в основний закон, а Податковий кодекс. Тож аналогію варто проводити із цією процедурою.

У 2010 році ВРУ своєю постановою вказала, що оприлюднення проєкту за Кабміном, за ним же подання узагальнених результатів. Постанова була в липні 2010 року, подати результати треба було до 5 вересня 2010 року.

"З 06 по 20 серпня 2010 року практично по всій території України (у містах, районах, обласних центрах) було проведено понад 1 200 "круглих столів", 120 конференцій, 370 прес-конференцій, 2 450 інших тематичних заходів. Крім того, організовано роботу Інтернет-форумів та call-центрів, які діяли на базі органів податкової та митної служби. За результатами всенародного обговорення проекту Податкового кодексу України отримано 4 075 пропозицій, в тому числі через саll-центри та Інтернет-форуми – близько 750 пропозицій", - процитували науковці вже загублені в нетрях історії результати.

Проте 15 років тому громадськість всенародне обговорення не заспокоїло. Доопрацьований після нього проєкт Податкового кодексу прийняли за основу 7 жовтня 2010 року, 18 листопада його узгодив парламент.

Але напередодні в країні розпочався Податковий майдан. З 16 листопада по 2 грудня 2010 року українські підприємці протестували проти кодексу. 30 листопада віктор янукович ветував закон, але його нашвидкуруч доопрацювали та 2 грудня Рада прийняла його знову. 3 грудня 2010 року протестувальників розігнали, а найактивніших згодом переслідували. Тільки у перший рік існування Податковий кодекс змінювали 18 разів.

Сама ж методика обговорення більш-менш зрозуміла: круглі столи, конференції, тематичні заходи, кол-центр, форуми, опитування. Опікуватися цим, судячи з досвіду, буде виконавча гілка влади. Проте головне, що треба розуміти про всенародне обговорення – це його рекомендаційний характер. Законопроєкт після нього доопрацьовують "з урахуванням наслідків обговорення". Немає обов'язку брати до уваги усі пропозиції чи якісь конкретні, навіть якщо вони виважені та обґрунтовані.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, що відомо про запровадження в Україні другого рівні пенсійної системи – обов'язкових накопичувальних пенсій.