Президент підписав законопроєкт 10337 про доброчесне лобіювання. Це одна з чотирьох додаткових рекомендацій Єврокомісії перед початком переговорів про вступ до ЄС. Як саме працюватимуть лобісти, розбирався "Ми – Україна".

Що таке лобіювання?

Лобіювання – це вплив чи спроба впливу на суб'єктів правотворчої діяльності та правотворчої ініціативи (об'єкти лобіювання) в комерційних інтересах своїх або бенефіціара. Лобіювання стосується того чи іншого нормативно-правового акту – предмету лобіювання.

Хто такі лобісти?

Лобістами за новим законом можуть бути фізичні або юридичні особи, які вносять свої дані до нової відкритої бази даних – Реєстру прозорості та дотримуються правил етичної поведінки суб'єктів лобіювання.

Порядок ведення та доступу до реєстру, правила етичної поведінки має окремо затвердити Кабмін. Вестиме базу даних лобістів Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК).

Фізособа або юрособа може здійснювати лобіюванні у своїх чи чужих комерційних інтересах, тобто в інтересах бенефіціара. Якщо в інтересах беніфіціара, має бути договір лобіювання.

За законом не мають укладати договір лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара такі юрособи: громадські об'єднання, неприбуткові підприємства, установи та організації.

На кого та як мають право впливати лобісти?

За законом лобісти можуть діяти з метою впливу чи спробою впливу на суб'єктів правотворчої діяльності та ініціативи. Щоб зрозуміти, хто ці суб'єкти, звернутися треба до закону про правотворчу діяльність.

Суб'єкти правотворчої діяльності:

• Верховна Рада;
• Президент;
• Кабмін;
• міністерства;
• органи держвлади та суб'єкти публічного права діяльність та юрисдикція яких поширюється на усю Україну;
• ВР АР Крим, Рада міністрів АР Крим, міністерства АР Крим;
• голови місцевих держадміністрацій та керівники структурних підрозділів місцевих держадміністрацій;
• органи місцевого самоврядування.

Суб'єктами правотворчої діяльності також є український народ на всеукраїнському референдумі та тергромада на місцевому. Але за новим законом вони не є об'єктами лобіювання.

Суб'єктами правотворчої ініціативи та об'єктами лобіювання також є:

• органи держвлади;
• держоргани;
• посадові особи держорганів;
• уповноважені суб'єкти, які за Конституцією чи законом мають право вносити на розгляд нормативно-правові акти.

У лобістів за законом є права:

• використовувати законні методи лобіювання. Це будь-яка комунікація з об'єктом лобіювання, підготовка та розповсюдження реклами, пропозицій, документів, аналітичних матеріалі, результатів досліджень про предмет лобіювання, участь у пов'язаних з предметом лобіювання заходах, їхня організація та запрошення на них об'єктів лобіювання. Але це не вичерпний перелік методів, можливі різні, які не суперечать законодавству;
• отримувати від своїх клієнтів документи та дані або надавати такі клієнту;
• звертатися до об'єктів лобіювання за інформацією та отримувати її;
• входити до адміністративних будівель під час лобіювання, брати участь у засіданнях;
• подавати аналітичні матеріали до проєктів нормативно-правових актів, подавати власні проєкти та бути у переліку авторів;
• поширювати інформацію про лобіювання;
• отримувати інформації про заходи, які пов'язані з предметом лобіювання.

Об'єкти лобіювання мають забезпечувати рівне та неупереджене ставлення до усіх лобістів, розглядати їхні звернення та сповіщати про результат розгляду, не допускати конфлікту інтересів та одержання від лобістів неправомірної вигоди або обіцянки чи пропозиції про таку вигоду.

Що не підпадає під лобіювання?

Референдуми є поза зоною лобіювання. Також є деякі питання, які не можуть бути предметом лобіювання:

• оголошення загальної або часткової мобілізації;
• введення воєнного стану;
• оголошення стану війни та укладання миру;
• використання ЗСУ та законних військових формувань;
• введення надзвичайного стану;
• оголошення зон надзвичайної екологічної ситуації;
• зміна території України;
• амністія.

Якщо певна діяльність не містить ознак лобіювання, вона такою і не є.  Але на додачу до цього твердження у законі є перелік з видів діяльності, які не вважаються лобізмом (ст. 3 закону):

• представництво зовнішньополітичних інтересів дипломатами;
• народна ініціатива на референдумах;
• діяльність: у сфері медіа та електронних комунікацій, політпартій та кандидатів на виборні посади, асоціацій органів місцевого самоврядування, наукова та науково-технічна;
• діяльність пов'язана із міжнародною технічною допомогою;
• вплив громадських об'єднань, неприбуткових підприємств на органи влади при прийнятті рішень, якщо це не пов'язано із комерційними інтересами;
• особисте представництво фізособою або юрособою у відносинах із владою;
• діяльність адвокатів при захисті, представництві, наданні правничої допомоги клієнту;
• вплив на владу щодо правових актів, які не містять норм права;
• громадські обговорення нормативно-правових актів;
• участь у соціальному діалозі (що це таке – визначає профільний закон);
• замовлення громадської антикорупційної експертизи;
• реалізація права на мирні зібрання, законів про звернення громадян та доступ до публічної інформації;
• робота суб'єктів забезпечення правотворчої діяльності. Це допоміжні органи суб'єктів правотворчої діяльності та особи, які виконують для правотворчого процесу наукове, експертне, юридичне, консультативне, технічне та інші види забезпечення. Наприклад, це діяльність Науково-експертного управління ВР;
• робота органів професійного самоврядування адвокатури, нотаріату, арбітражних керуючих, приватних виконавців та аудиторів.

Хто не може бути лобістом та його клієнтом?

Законом у ст. 10 п. 4 дають вичерпний перелік тих, хто не може бути суб'єктом лобіювання – лобістом.

• Особи, уповноважені на виконання функцій держави. Повний перелік – у ст.3, ч.1, п.1 закону про запобігання корупції. Зокрема це президент, депутати, міністри, судді, військові, посадові, службові особи та керівники держорганів, юридичних осіб публічного права, члени та керівники колегіальних органів, поліцейські, прокурори;
• Фізособи із непогашеною чи не знятою судимістю, із стягненням за адмінправопорушення, яке пов'язане із корупцією;
• Фізособи, яких визнано недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
• Фізособи – громадяни або резиденти держави-агресора;
• Органи державні, держвлади, місцевого самоврядування, юрособа публічного права;
• Фізособи або юрособи із санкційних списків;
• Суб'єкти правотворчої діяльності;
• Юрособи, проти яких протягом останніх п'яти років застосовували кримінально-правові заходи;
• Медіа;
• Політпартії та їхні місцеві організації;
• Релігійні організації;
• Кандидати на виборні посади – президента, нардепа, на місцевих виборах.

Також є два пункти, які стосуються юросіб. Під забороною їхні лобістська діяльність, якщо у юрособи є зв'язки із державою агресором, державою або юрисдикцією, яка не виконує або неналежно виконує міжнародні рекомендації щодо боротьби з тероризмом, відмиванням доходів, фінансуванням тероризму чи зброї масового знищення. Юрособи не можуть бути лобістами, якщо у такій державі:

• місцезнаходження або реєстрація;
• кінцевий бенефіціар має статус резидента;
• зареєстровані учасники, засновники, акціонери;
• кінцеві бенефіціари учасників, засновників, акціонерів є резидентами.

Також лобістами не можуть бути юрособи, у яких:

• учасники, засновники, акціонери, кінцеві бенефіціари є у списках терористів чи у санкційних списках;
• філії, представництва, підрозділи є в державі-агресорі;
• кінцевий бенефіціар або учасник – хтось із підсанкційних осіб, зі списків терористів, з резидентством країни-агресора чи держави, яка не виконує міжнародні норми права, має непогашену або не зняту судимість, стягнення за корупційне адмінправопорушення, з громадянством країни-агресора, є недієздатним чи обмежено дієздатним, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави. За умови, що один такий учасник або кілька таких учасників набули у юрособі істотної участі.

Аналогічні обмеження діють і для тих, чиї інтереси лобіюються - клієнти, бенефіціари. також неможна використовувати на фінансування лобізму гроші, які отримані майже від усіх циз осіб. За виключенням грошей від кількох категорій: фізосіб із судимістю, недієздатних чи обмежено дієздатних, юросіб, проти яких застосовували кримінально-правові заходи та релігійні організації.

Як лобістів контролюватимуть та каратимуть?

Щоб стати лобістом, фізособа або юрособа подаватиме до Реєстру прозорості свої дані. Більша частина із них має бути відкритою. Обмежений доступ тільки до податкового номеру, серії та номеру документа про посвідчення особи, особистої адреси. А також до номеру телефона, електронки, дати народження фізособи.

Кожні шість місяців (до 31 липня та до 31 січня) лобіст має подавати у реєстр електронний звіт. У ньому, зокрема, треба вказувати:

• дані клієнта або іншого беніфіціара;
• предмет лобіювання;
• дату, строк та ціну кожного договору лобіювання;
• отриману від клієнта суму коштів за лобіювання;
• витрачену суму коштів на лобіювання за кожною сферою та предметом лобіювання;
• інформацію про зустрічі із об'єктами лобіювання, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище. Повний перелік таких осіб – у примітці до ст. 51-3 закону про запобігання корупції. Він подібний до переліку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, але ширший. Зокрема, охоплює посади категорій "А" і "Б" держслужби, 1-3 категорії посад в органах місцевого самоврядування;
• розмір внесків на користь політпартій, виборчих фондів.

НАЗК здійснює моніторинг лобістів, намагаючись зайвий раз не втручатися у їхню діяльність. При цьому користується даними від самих лобістів, об'єктів лобіювання, від фізосіб та юросіб, з відкритих джерел. Якщо лобіст порушує закон – повідомити про це НАЗК може будь-хто.

Про початок та результат моніторингу НАЗК має попереджати. Якщо лобіст порушує закон, або лобізмом займається той, хто не внесений до реєстру, НАЗК притягує до відповідальності. Щодо відповідальності окремий законопроєкт ще не ухвалили.

Проєкт 10373 про адмінвідповідальність лобістів зараз готують до другого читання. У редакції до першого читання пропонували додати до Кодексу про адмінправопорушення нові статті і встановити такі відповідальність:

• лобіювання без реєстрації. Перше порушення – штраф від 850 грн до 1700 грн, друге і більше протягом року – 8500 грн 17 000 грн;
• неподання чи несвоєчасне подання звіту про лобіювання. Штраф від 850 грн до 1700 грн;
• подання недостовірних відомостей до реєстру. Штраф від 1700 грн до 5100 грн;
• неподання звіту, несвоєчасне його подання або недостовірні відомості повторно протягом року. Штраф від 5100 грн до 6800 грн із забороною займатися лобізмом на рік;
• неподання заяви на припинення лобіювання, якщо для цього виникли підстави. Штраф від 1700 грн до 5100 грн;
• лобіювання в інтересах особи, яка не може бути клієнтом. Штраф від 17 000 грн до 34 000 грн із забороною на лобіювання протягом року;
• порушення конфлікту інтересів під час лобіювання. Штраф від 5100 до 6800 грн або заборона займатися лобізмом на рік.

Коли лобізм почне працювати та чому це потрібно?

Закон про доброчесне лобіювання набере чинності після публікації. Введуть його в дію через два місяці після того, як НАЗК створить Реєстр прозорості. Це має відбутися не пізніше 1 січня 2025 року. Перший піврічний звіт офіційні лобісти подадуть до 31 липня 2025 року.

Готували закон у Кабміні. Там пояснюють, що GRECO (Рада Європи з антикорупційного моніторингу) у березні 2023 р рекомендувала Україні встановити правила взаємодії нардепів з лобістами та третіми сторонами. Правові засади лобіюванні "відповідно до міжнародних практик та стандартів" цим законом і ухвалили.

"Зробити прозорим вплив на прийняття відповідних рішень, - зі свого боку пояснює основну мету закону про лобізм Денис Маслов, голова Комітету ВР з питань правової політики, - Лобізм стосується виключно нормативно-правових актів, але насправді це має більш широке значення. Не тільки законом про лобізм ми вносили відповідні зміни. У нас лежить законопроєкт про публічні консультації. Був прийнятий і підписаний закон про правотворчу діяльність (він чинний, але, крім окремих положень, вводиться в дію через рік після воєнного стану, - авт.) Якщо усе це в комплексі дивитись, то це має сприяти тому, щоб вплив на прийняття рішень в державі був максимально прозорий. І громадянам, громадському сектору, всім і, у тому числі нашим партнерам, було зрозуміло, хто і яким чином впливає на прийняття рішень в державі. Тут мова йде не про корупційні моменти. Корупція – це трошки про інше, це про кримінальне провадження, кримінальні злочини. Але є деякі пограничні речі: там, де немає безпосередньо корупції, але є вплив. Оцей вплив має бути відомий, зрозумілий: хто і яким чином це робить, впливає на прийняття тих чи інших рішень і хто власне є бенефіціаром".

Закон про лобіювання, так само, як і законопроєкт про адмінвідповідальність лобістів, визначили як євроінтеграційні.

Статус кандидата Україна отримала 23 червня 2022 року разом із 7 рекомендаціями від Єврокомісії. В уряді прозвітували про їхнє виконання. 14 грудня 2023 року Європейська рада узгодила перехід України до етапу переговорів про вступ до ЄС. І на додачу до 7 рекомендацій, у листопаді 2023 р. Єврокомісія визначили ще чотири:

• ухвалення законопроєкту про збільшення штату НАБУ;
• виключення із закону про запобігання корупції положень, які обмежують НАЗК у праві на перевірки;
• ухвалення змін до мовного законодавства, законів про медіа та освіту, які враховують рекомендації Венеційської комісії;
• ухвалення закону про лобіювання за євростандартами.

Три рекомендації Україна виконала ще до середини грудня-2023. Четверту, закон про лобізм – виконала зараз. Ці додаткові рекомендації були передумовою для затвердження переговорної рамки з Україною про вступ до ЄС.

Нагадаємо, що шлях до членства можна поділити на дев'ять етапів. Україна пройшла чотири: подання заявки, висновок Єврокомісії, схвалення країнами-членами ЄС статусу кандидата, згода держав-членів на початок переговорів. Переговорна рамка – п'ятий етап.

Єврокомісія пропонує її проєкт, Рада ЄС - узгоджує. Переговори про приєднання до ЄС офіційно починаються після того, як держави-члени цю переговорну рамку погодять.

Віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграція Ольга Стефанішина констатувала, що Україна завершила виконання рекомендації. 12 березня Єврокомісія завершила розробку проєкту рамки.

"Відповідні пропозиції представлені Раді ЄС, -каже прем'єр-міністр Денис Шмигаль, - Ми стали ще на крок ближче до старту переговорів та нашого членства в Європейському Союзі".

Про те, які ще етапи на шляху до ЄС має пройти Україна, в які строки їх долали інші країни та чому членство України у ЄС є непростим рішенням, "Ми – Україна" розповідав раніше.