Президент підписав законопроєкт 8263 про дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України. Як багато хто констатував у мережі, в такий спосіб гарант скасував селища міського типу. Але новий закон стосується ширшого кола питань, ніж просто виключення цього поняття. Якою буде градація населених пунктів, хто вирішуватиме питання про їхні межі та назву та який статус отримують селища міського типу, розповідає "Ми – Україна".
Населені пункти та поселення – які вимоги?
"Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села", - такою є положення Конституції (ст.133, ч.3).
В Основному законі згадки про селища міського типу немає. І за конституційними нормами (ст.92), територіальний устрій України визначають виключно закони. Перелік населених пунктів, до якого входять міста, селища та села, бачимо в законі про місцеве самоврядування.
Проте окремі питання адміністративно-територіального устрою досі регулюються указом президії ВР УРСР від 1981 р. Саме там прописані визначення для:
- міст: населення понад 50 тис. осіб, можуть бути обласного та районного підпорядкування та понад 1 млн населення – республіканського;
- селищ міського типу: понад 10 тис. населення, з яких дві третині та більше – робітники, службовці та члени їхніх сімей. Тобто за радянською традицією, відштовхуються від класової різниці. Також смт можуть бути із населенням понад 2 тис. осіб, якщо формуються біля підприємств, залізничних вузлів, мають середні та вищі навчальні заклади. І знову з класовою різницею – не менше двох третин населення має бути зі службовців, робітників та членів їхніх сімей.
Тобто категорії населених пунктів досі визначає застарілий указ замість закону. Новий, який 24 жовтня підписав президент, частково й вирішує питання із адміністративно-територіальним устроєм.
У ньому справді немає селищ міського типу, адже вони відсутні й в Конституції, і в інших законах. Після того, як закон набере чинності, а це буде через три місяці після публікації, смт автоматично віднесуть до категорії селищ. Таких в Україні 880. Разом із селами, вони є сільськими населеними пунктами. Один з плюсів для них від цього – збільшення розміру освітньої субвенції з держбюджету. Проте не у 2024 р., адже нові норми не встигнуть набрати чинності до ухвалення нового кошторису, а у 2025 р.
Ще одна автоматична зміна стосується міст республіканського, обласного та районного значень. Вони просто будуть містами.
В деяких новинах про закон вказали, що смт тепер автоматично перетворяться на поселення, але це не так. Термін "поселення" дійсно є у законі, і він новий для адмінтериторіального устрою. Це компактне місце проживання людей за межами населеного пункту, яке до жодної категорії не відноситься. Але його можна буде віднести до населеного пункту будь-якої категорії. Так само, як і змінити категорію будь-якого населеного пункту. Звісно, не автоматично та з урахуванням таких параметрів:
- місто – населений пункт із загальною чисельністю населення не менше 10 тис. та переважно компактною забудовою;
- селище – населений пункт із чисельністю населення не менше 5 тис. та переважно садибною забудовою;
- село – населений пункт із чисельністю населення менше 5 тис. та садибною забудовою.
Як населений пункт зможе змінити категорію та поглинути поселення?
Віднесення населених пунктів до нової категорії відбуватимуться за зверненням місцевих рад – сільських, селищних, міських. Але передувати такому зверненню в обов'язковому порядку має громадське обговорення.
Місцева рада визначить порядок організації ГО, за рахунок коштів з власного бюджету проведе його. Протягом не менше ніж 30 днів громадськість визначиться із позицією. Потім місцева рада додасть результати до проекту свого рішення та підготує подання про віднесення населеного пункту до іншої категорії. Його мають доукомплектувати:
- обґрунтуванням доцільності;
- даними про чисельність населення.
Де саме ухвалять рішення остаточно, від категорії і залежить.
Усі питання міст вирішує Верховна Рада. І в тому разі, якщо місто стає селищем або селом, і якщо село або селище стають містом, останнє слово за парламентом. Але транзитом через уряд, бо саме туди місцева рада спрямує подання.
Якщо ж село буде переводитися до категорії селища, або селище – до категорії села, питання розглядатиме тільки Кабмін, і до ВР його не передаватимуть.
Всі витрати щодо цих процедур покладають на відповідні місцеві бюджети. Загалом у законі задіяний такий принцип, що хто ініціатор – той і платить.
Окреме питання стосується поселень. Новим законом для них передбачають лише один шлях – бути включеними до якогось населеного пункту. Хто ухвалить рішення, знову залежить від категорії населеного пункту.
До складу міст поселення включатиме ВР, встановлюючи або змінюючи при цьому їхні межі, за поданням Кабміну.
Якщо після того, як поселення включать до селища або села межі їхньої територіальної громади не зміняться, рішення ухвалить місцева рада – міська, селищна, сільська, в залежності від тергромади, до якої відноситься населений пункт. Якщо за рахунок поселення межі зміняться, треба буде узгоджувати це у Кабміні.
"Закон нарешті дозволить побудувати цивілізований діалог між громадами та колишніми садибними товариствами та дачними кооперативами, які досі лишались поза регулюванням із місцевим самоврядуванням", - вказує Віталій Безгін, народний депутат, голова підкомітети з питань адміністративно-територіального устрою.
"Законопроєкт визначає поняття "поселення" за межами населеного пункту, що наразі дуже актуально для людей, які проживають в "мобільних" забудовах для ВПО, які постраждали від російської агресії", - також каже Олександра Азархіна, заступниця міністра розвитку громад, територій та інфраструктури.
Як пояснює Безгін, в Грузії з 2008 р., тобто після російської агресії та анексії частини території, у схожих поселеннях внутрішньо переміщені особи живуть досі. Тому такі формально тимчасові місця проживання ВПО в Україні насправді тимчасовими навряд чи будуть. І їхнім мешканцям треба дати можливість інтегруватися у громади. Але включати поселення до населеного пункту можна тільки після громадського обговорення.
Межі та назви: як їх змінювати?
Райони. Утворювати та ліквідувати, давати найменування та перейменовувати райони у місті може міська рада своїм рішенням після громадського обговорення. Встановлює чи змінює межі районів у місті також міська рада з обґрунтуванням доцільності та картою-схемою. Межі міста за такої процедури неможна змінювати.
Щодо районів в країні, яких 136, свої умови. Подання про їхнє утворення, ліквідацію, зміну чи встановлення меж, зміну адмінцентрів готує Кабмін, а потім їх розглядає Верховна Рада. Всі витрати на ці процедури – за рахунок держбюджету.
В усіх випадках потрібне обґрунтування доцільності. Як інші документи знадобляться – залежать від того, що саме вирішуватиме парламент:
- відомості про чисельність населення в районі. Їх подаватимуть, якщо район утворюють, ліквідують, встановлюють або змінюють межі;
- відомості про населений пункт, який є або стане адмінцентром району. Це його історичні особливості, розташування, інфраструктуру для органів влади. Подаватимуть при утворенні або ліквідації району, в разі зміни адмінцентру.
- карта-схема. Її подаватимуть в разі утворення чи ліквідації району, встановлення чи зміни меж. В основі меж мають бути проекти землеустрою.
У районів є власна назва, яка походить від назви адмінцентру. Її встановлюють тоді, коли утворюють район. Перейменовують, якщо змінюють адмінцентр або його назву, але це необов'язково, якщо назва є похідною від географічного чи історичного найменування. Перейменування районів також узгодить парламент.
Міста, села і селища. Ініціаторами зміни меж можуть бути місцеві ради, до тергромади яких відноситься населений пункт. Якщо йдеться про села та селища і межі тергромади в такому випадку не змінюються, вистачить рішення місцевої ради.
Якщо змінюючи межі села або селища корегують й межі громади, місцева рада має узгодити це у Кабміні. В цьому випадку подадуть обґрунтування, проект землеустрою, карту-схему та інші документи.
Той самий пакет документів має подавати уряд у Верховну Раду, якщо встановлюються чи змінюються межі міста. Адже всі питання щодо міст – парламентська компетенція.
Також за парламентом усі рішення щодо назв населених пунктів. Там узгоджують найменування та перейменування сіл, селищ та міст після обов'язкового громадського обговорення.
В нових нормах є чимало посилань на "закон про деколонізацію". Ним окремо прописали, як треба перейменовувати населені пункти, назви яких не відповідають нормам української мови та пов'язані із імперським російським впливом, радянською спадщиною. "Ми – Україна" детально описував його вимоги. Лиш нагадаємо, що такі перейменування також за Верховною Радою. Проголосувати за них депутати мають до 27 квітня 2024 р. До 27 січня 2024 р. у місцевих рад є можливість узгодити нові назви із громадськістю.
Як утворити чи ліквідувати населений пункт?
Утворити новий населений пункт можна на основі поселення. Категорія залежить від того, скільки людей там проживає. Тут процедура така:
- сільська, селищна чи міська рада, на території громади якої знаходиться поселення, виступає з такою ініціативою і проводить громадське обговорення;
- місцева рада готує подання до Кабміну та додає до нього обґрунтування доцільності, пропозицію щодо назви з обґрунтуванням, дані про чисельність населення, карту-схему місцевості, де знаходиться поселення;
- Кабмін подання розглядає, ухвалює рішення і подає до парламенту проект рішення щодо найменування;
- ВР голосує за найменування нового населеного пункту;
- рішення уряду про утворення та парламенту про найменування набирають чинності одночасно.
Для того, щоб ліквідувати населений пункт, громадське обговорення вже не потрібне. Але викреслити НП за мапи країни можна за однієї з двох умов:
- населений пункт всією своєю територією входить до складу одного чи кількох інших НП;
- у НП немає зареєстрованих чи задекларованих місць проживання чи перебування. І з того моменту, як "виписалася" остання людина минуло не менше трьох років.
Ініціатором ліквідаціє зможуть бути або місцева рада, до тергромади якої відноситься село, селище або місто, яке будуть ліквідовувати, або відповідна облдержадміністрація. Там мають врахувати умови місцевості, демографічну ситуацію, доступність надання послуг, ефективність управління територією, транспортну доступність, наслідки у тому числі воєнних дій. І якщо ліквідувати доцільно, робити подання у Кабмін.
В уряді ухвалять рішення про ліквідацію. Люди, у яких в ліквідованих НП є майно, при цьому не втратять на нього права власності.
До речі, від українців не вимагатимуть і якихось дій з документами, зокрема з правами власності на нерухомість, нотаріальними документами, паспортами, у зв'язку із набранням законом чинності.
"Закон не містить зворотної сили в часі, тому усі ваші документи продовжують діяти і жодної перереєстрації не потребується", - заспокоює Безгін.
Раніше "Ми – Україна" також розповідав, на яких умовах зараз функціонує реєстр військовозобов'язаних "Оберіг" та як їх збираються змінити.
