29 років тому, 11 грудня 1994 р., росія розпочала Першу чеченську війну.

"У Криму ще буде бійня, Україна ще схлиснеться з росією на непримиренних. Доки русизм існує, він ніколи не відмовиться від своїх амбіцій", - попереджав перший президент Чеченської Республіки Ічкерія Джохар Дудаєв.

Майже 30 років тому для нього була очевидною майбутня російська агресія проти України. Які ще російські дії в Ічкерії мали підготувати нас до агресії, як починалася, тривала та чим завершилася Перша чеченська війна, згадує "Ми – Україна".

"Іхтамнєти"

Фінансування опозиції в державі, яка проголосила незалежність, та застосування власних військових у протистояннях без визнання цього – тактика, яку росія використовувала на початку 90-х в Ічкерії та згодом в Україні.

Кінець 80-х та початок 90-х років відомий як парад суверенітетів, період оголошення союзними республіками незалежності, проголошення у них власних законів сильнішими за радянські.

27 листопада 1990 року відбулася позачергова четверта сесія Верховної ради Чечено-Інгушської республіки, під час якої була ухвалена декларація про державний суверенітет. Незалежність республіки була проголошена до розвалу СРСР.

8-9 червня 1991 р. відбулась друга сесія Першого Чеченського національного з'їзду, яку оголосили Загальнонаціональним конгресом чеченського народу. Верховну раду було усунуто, проголошена Чеченська республіка Ічкерія. Виконком Загальнонаціонального конгресу став тимчасовим органом влади на чолі з генерал-майором авіації Джохаром Дудаєвим.

Джохар Дудаєв - 13 дитина в сім'ї, офіцер, льотчик. У 1987-1991 рр. - командир 326-ой важкої бомбардувальної авіаційної Тарнопольської дивізії (м Тарту, Естонія). У 1989 р став генерал-майором авіації.

27 жовтня 1991 р. Відбулись парламентські та президентські вибори. Президентом став Дудаєв. рф визнала вибори незаконними.

Джохар Дудаєв 1 листопада 1991 р. проголошує свій перший президентський указ про суверенітет

17 квітня 1993 р. Джохар Дудаєв розпустив парламент після прояву опозиційних сил. Антипрезидентські настрої були викликані економічною кризою, відсутністю ясності у зовнішній політиці – взаєминах з росією. Тоді встановлено президентську форму правління, але парламент продовжив роботу. Опозиційні сили, антидудаєвську коаліцію або Тимчасову раду Чеченської республіки (ТРЧР) очолив Умар Автурханов.

Умар Автурханов

4 червня 1993 р. Відбувся розстріл опозиційного мітингу. З весни опозиція проводила мітинги і на 5 червня намітила референдум з питанням про взаємини з росією. Згодом один з діячів антидудаєвської коаліції Адам Келіматов згадував, що вже на початку 1992 р. Автурханов отримав понад 2500 автоматів для озброєння підрозділів, що мали скинути Дудаєва.

3-4 червня 1994 р. ТРЧР проголосила недовіру Дудаєву. Антидудаєвська коаліція мала пряму підтримку рф. Як вказував Келіматов, у липні того року Автурханов отримав від росії 1,5 млрд рублів готівкою (понад 730 тис. доларів), а загалом з рф діячу надійшло не менше 150 млрд рублів. Паралель із фінансуванням проросійської опозиції в Україні тут напрошується сама собою.

До 26 листопада 1994 року опозиційні формування за допомогою росіян здійснили три невдалі спроби захоплення Грозного.

16 вересня 1994 р. Джохар Дудаєв запровадив військовий стан.

26 листопада 1994 р. відбулася четверта спроба антидудаєвської коаліції за підтримки рф зайняти Грозний і зняти Дудаєва. До міста увійшли танки, і штурм здійснювався за підтримки російської авіації.

Того дня близько 3 тис. "ополченців" зайшли у Грозний. Демонструвалося це, як дії опозиції, а насправді вже було російським вторгненням. І 27 листопада було відомо, що у полон потрапив 21 російський танкіст, а шестеро російських військових загинули. Загалом 26 листопада 24 російські танкові екіпажи йшли у Грозний самостійно, а ще шестеро росіян стали частиною чеченських екіпажей.

Міністр оборони рф Павло Грачев за результатами операції швидко зробив вигляд, що росія тут ні до чого, бо:

"тільки безграмотні командири можуть воювати танками у місті"

"якби воювала російська армія, то, принаймні, одним парашутно-десантним полком можна було б протягом двох годив вирішити всі питання".

Єльцин та Грачев

Захоплення столиці провалилось, проте невдача ТРЧР прискорила рішення рф про початок відкритих військових дій.

"Завдяки подіям 26 листопада, російське суспільство акуратно підвели до переконання, що чеченську проблему без введення федеральних сил, тобто фактичного початку громадянської війни, вирішити неможна. Одночасно ця, що не вимагала великих сил, перемога миттєво посилила позиції Дудаєва, до якого стали переходити навіть люди з опозиції, що підсилили його й без того потужну армію".

Микола Гродненський, з книги "Незакінчена війна: Історія збройного конфлікту в Чечні"

1 грудня 1994 р. Російська авіація завдала удари по двом ічкерійським аеродромам, Грозний зазнав ракетно-артилерійської атаки. Того ж дня пролунав дзвінок журналіста російської "Нової газети" Джохару Дудаєву:

- Ви можете сказати з усією визначеністю, хто саме завдав удар по місту? У вас є докази збройного втручання росії?

- Це дивне запитання, хлопче. Всім давно відомо, що тут воює росія, а не опозиція... Яка така опозиція, не знаю... Що стосується авторства останнього нальоту, вам краще дізнатись про це в Москві, у генералів. Я ж знаю, що в передмістя Грозного було введено 150 одиниць бронетехніки, з них 67 – танки. Удар відбито, велику частину техніки знищено, а екіпажі взяті в полон. Російські, повторюю, екіпажі.

Війна без її оголошення

Офіційний старт Першої чеченської – 11 грудня, повномасштабного вторгнення в Україну – 24 лютого 2022 р. В обох випадках російські президенти війну не оголошували.

Путін проголосив спеціальну військову операцію у своєму зверненні о 5.30 24 лютого.

9 грудня 1994 р. Борис Єльцин підписав указ "Про заходи щодо припинення діяльності незаконних збройних формувань на території Чеченської Республіки та в зоні осетино-інгушського конфлікту". Наступного ж дня уряд рф ухвалив постанову, якою покладав на низку міністерства повноваження щодо застосування "особливого режиму" з рисами надзвичайного.

На тлі розвалу СРСР Єльцин казав, щоб республіки брали суверенітету стільки, скільки можуть. Вже потім, він у доже схожій до путинської риториці, заявив:

"Не беріть більше, ніж зможете, а то надірветеся, як Чечня".

11 грудня Єльцин підписав новий указ "Про заходи щодо забезпечення законності, правопорядку і громадської діяльності на території Чеченської Республіки". Того ж дня заявив росіянам про те, що хоче "знайти політичне вирішення проблем" та "захистити її громадян від збройного екстремізму".

Того дня росіяни рушили трьома колонами з трьох напрямків, і вторгнення, як у 2022 році українці, чеченці подекуди зупиняли голіруч:

• Моздокський напрямок. Колона зіткнулася зі збройним опором за 10 км від Грозного.
• Владикавказький напрямок. Колона блокована місцевими жителями та зазнала збройного протистояння з боку сформованого ополчення.
• Кізлярський напрямок. Ще до перетину кордону із Чечнею мирні мешканці блокували рух колони та брали військових у полон, передаючи їх до Грозного.

Як тут не згадати "Київ за три дні", але взяти Грозний за дві години силами одного полку виявилося нездійсненною задачею. Зіткнувшись із запеклим протистоянням, росіяни не шкодували в Ічкерії цивільних так само, як і згодом в Україні.

31 грудня 1994 р. - 6 березня 1995 р. Штурм Грозного: перший етап – блокування міста, другий – "Лом" – новорічний штурм, провалений російськими військами.

До 18-19 січня 1995 р. – міські бої та просування російських військ до Президентського палацу. У березні вони завершили операцію із узяття Грозного в південному передмісті – Чорноріччі. Наймасштабніші втрати російських формувань були на початку січня. За офіційними даними рф, були вбиті 1 426 російських військовослужбовців, а у формуваннях Дудаєва (за російськими оцінками) – 6 900 убитих. Кількість загиблих мирних жителів не встановлено досі. Представник російської думи Сергій Ковальов заявляв про 27 тис. загиблих за п'ять тижнів операції.

Геноцид нохчі – військові злочини росії, які засудила Україна. Вони здійснювалися проти чеченців під час Першої чеченської, Другої чеченської.

"П'ять чеченських президентів були вбиті під час двох російсько-чеченських воєн, кращі воїни загинули, а ті, хто залишилися живими, були змушені покинути батьківщину через переслідування. І не треба забувати про жахливі тортури, насильство і вбивства, сотні концтаборів, причому не тільки на території Ічкерії, але і в Моздоку, Кисловодську, по всьому Ставрополі і Північному Кавказі", - нагадує дружина Джохара Дудаєва Алла Дудаєва.

Проте і кавказькі війни XVII-XIX століть, і депортація у 1944 р. до Середньої Азії також є актами геноциду, через які загинули від 560 тис. до 1,1 млн осіб. Протистояння із росією, яка триває кілька століть, також ріднить українців та чеченців.

7-8 квітня 1995 р. Зачистка села Самашки силами МВС росії. Відбулося масове вбивство цивільного населення. Оцінки загиблих різняться – від 100 до 300 осіб. Село знаходиться у 10 км від кордону, через нього йде траса Ростов-Баку, залізниця. Мешканці села відмовилися пропускати через нього росіян.

Населений пункт взяли у напівблокаду, проголосивши ультиматум: видати вказану росіянами кількість зброї – понад 300, якої насправді не було, звільнити село від "бойовиків". До 9 ранку 7 квітня стікав термін оголошеного ультиматуму і мешканці були налаштовані його умови виконати – озброєні ополченці пішли, а щодо зброї там сподівалися на перемовини. Але за чотири години до завершення строку по селу вдарили артилерія та авіація. Потм росіяни зайшли у село, знищуючи усіх підряд: розстрілюючи, закидаючи будинки гранатами та обстрілюючи з гранатометів. Тих, хто втік до лісу, накрили артилерією.

14 квітня 1995 р. Початок роботи місії ОБСЄ.

14-20 червня 1995 р. Рейд до Будьонівську, в результаті якого загинули 129 осіб. Шаміль Басаєв, генерал армії Чеченської республіки Ічкерія, один з керівників оборони Грозного, очолив групу з 195 осіб і захопив Будьонівськ – місто в Ставропольському краї. Заручниками були 1,6 тис. жителів. Вимоги – припинення росією військових дій та переговори з Дудаєвим. Місце дислокації Басаєва – міська лікарня. Перший її штурм росіяни здійснили 17 червня. Всупереч заявам про успіх, штурм був невдалий. 19 червня група Басаєва пішла з Будьонівська із заручниками.

19-30 червня 1995 р. Два раунди переговорів під егідою ОБСЄ. До того моменту російські війська здійснили операції на рівнинній території Чечні та перейшли до військових дій в гірських масивах. На переговорах погодили мораторій на бойові дії, обмін полоненими, виведення військ рф та проведення виборів. Але активні бойові дії це не зупинило.

16-17 грудня 1995 р. Вибори на підконтрольній росії території Ічкерії, на яких переміг Доку Завгаєв. Підсумки виборів були оскаржені. Знову схожість дій росії: на захоплених у насильницький спосіб територіях вони намагаються легалізуватися, як це робили і на тимчасово окупованих територіях України, влаштовуючи "референдуми" та залучаючи українців, що перебувають у заручниках, до виборів.

9 січня 1996 р. Рейд в Кизляр (Дагестан). Захоплення заручників групою Салмана Радуєва – командувача північно-східним фронтом армії Ічкерії. Був намір ліквідувати російську вертолітну базу, але, після невдачі, захопили місцеву лікарню та взяли заручників. Під їх прикриттям залишили місто без переговорів з російським командуванням. Офіційні дані про загиблих – 78 осіб.

6-8 березня 1996 р. Спроба Дудаєва повернутися в Грозний. Після триденних боїв, його формування залишили місто.

21 квітня 1996 р. Вбито Джохара Дудаєва. Він розмовляв супутниковим телефоном в районі села Гехі-Чу. Був убитий ракетою, випущеною з російського літака.

27 травня - 10 червня 1996 р. Переговори між росією та Ічкерією. Перший етап – обмін  полоненими і перемир'я. Другий етап – домовленість про виведення російських військ. Делегацію Ічкерії очолив в.о. президента Зелімхан Яндарбієв. Але після президентських виборів в Росії, на яких переміг Борис Єльцин, бойові дії поновилися.

6-22 серпня 1996 р. Операція "Джихад" під керівництвом Аслана Масхадова, командувача збройними силами Ічкерії. Цілі – Грозний, а також міста Аргун та Гудермес. В результаті операції все три населених пункти були взяті під контроль Ічкерією.

Завершення війни, якому неможна вірити

31 серпня 1996 р. за результатами Першої чеченської були підписані  Хасав'юртівські угоди. Війна завершилася поразкою росіян, а в першу чергу – їхня поразка у Грозному.

Підписи під документом про перемир'я поставили Аслан Масхадов та глава Радбезу росії Олександр Лебедь. Російські війська, за угодами, залишали територію Чеченської республіки Ічкерія. Рішення про її статус відкладалося до 2001 р.

За російськими даними, рф втратила у тій війні близько 6 тис. вбитими та зниклими безвісти, близько 20 тис. – пораненими. Незалежні експерти вказують, що вбито було від 20 тис. до 50 тис. росіян. Втрати чеченської сторони склали біля 3 тис. осіб серед вояків, але кількість загиблих цивільних страшна – близько 120 тис.

Але так само як і Мінські угоди, які за текстом на Хасав'юртські не схожі, домовленості росію не зупиняють. У серпні 1996 року рф вивела війська з Чечні, щоб через три роки ввести їх знову. Скориставшись перед тим усіма важелями власної пропаганди та навіть влаштувавши серію терактів проти власних громадян – серію вибухів у Буйнакську, Волгодонську та Москві.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, як десять років тому розпочиналася та тривала Революція Гідності.