25 листопада 2018 року у Керченській протоці росіяни затримали три кораблі ВМС України та взяли у полон 24 моряків. Вперше з 2014 року росія не приховувала свою агресію та тоді в Україні вперше запровадили воєнний стан. "Ми – Україна" нагадує усе про інцидент у Керченській протоці, який став передвісником подальшої повномасштабної агресії.

Військово-морська база та Азовська криза

Азовське море до початку російської агресії проти України у 2014 року, було внутрішнім море рф та України, в якому не було військової активності України. Після анексії Криму та початку війни 11 років тому українське узбережжя Азовського моря опинилося під російською загрозою та стратегію переглянули.

У 2016 році у Бердянську почали закладати військово-морську базу та відкрили вербувальний центр Військово-морських сил. Будівництво об'єктів для ВМС у Бердянську тривало до повномасштабного російського вторгнення.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та міністр оборони Олексій Резніков на будівництві бази у Бердянську у листопаді 2021 року

Навесні 2018 року росія, із зведенням арок керченського мосту, розпочала блокаду Азовського моря. Конструкція арок сама по собі обмежила можливість суднам висотою понад 33 метри проходити під ним. Проте цим росіяни не обмежилися. Перекинувши з Каспію ракетні та десантні кораблі, вони почали кошмарити судна, які прямували у Маріуполь та Бердянськ – українські затримували на кілька діб, іноземні прискіпливо оглядали.

У вересні 2018 року згідно з рішенням РНБУ військово-морська присутність в Азовському морі мала посилитися. База ВМС у Бердянську стала військово-морською базою "Схід". Військові кораблі доставляли по землі. Так у вересні на воду спустили малі броньовані артилерійські катери проєкту 58155 "Гюрза-М" "Кременчук" та "Лубни", доставлені саме у такий спосіб.

Катер "Кременчук" спускають на воду у Бердянську у вересні 2018 р.

23 вересня з Одеси в Маріуполь вже морем через Керченську протоку пройшли пошуково-рятувальне судно "Донбас" у супроводі морського буксира "Корець".

"Поблизу рейду Маріуполя в районі якірної стоянки була спроба провокації з боку російського прикордонного катеру типу "Мангуст", який нещодавно вже створював подібні дії, небезпечно маневруючи поряд з українським катером Морської охорони. Прикордонний катер РФ на великій швидкості намагався зблизитись з нашими кораблями, але рішучими активними діями екіпажів малих броньованих артилерійських катерів "Лубни" та "Кременчук" він був зупинений та недопущений до місця стоянки пошуково-рятувального судна "Донбас" та морського буксиру "Корець", - сповістили тоді у Командуванні ВМС ЗСУ.

У ніч з 24 на 25 листопада 2018 року також був запланований, із попередженням росіян, прохід морем через протоку з Одеси у Маріуполь буксиру "Яни Капу" і двох малих броньованих артилерійських катерів "Бердянськ" і "Нікополь". Про мету тоді на загал не сповістили, проте повне право заходити у свій порт українські кораблі мали.

"І хтось каже, що ми мали використовувати інші шляхи, переправляти суходолом військові кораблі, що це означає, шановні політикани? Запропонувати віддати Керченську протоку росіянам? Визнати незаконний статус окупації?" - казав потім президент Петро Порошенко.

"Яни Капу", "Бердянськ", "Нікополь"

Станом на 2018 рік ще діяв Договір між Україною та рф про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. До того ж, згідно з Конвенцією ООН з морського права 1982 р. UNCLOS (ст. 44), держави, які межують з протоками, не мають перешкоджати транзитному проходи через неї і призупинення не допускається. Натомість росія, усупереч міжнародному праву, після анексії Криму вирішила, що протока – це її територіальні води.

Як росіяни захопили українські кораблі та взяли у полон моряків

Близько 4 ранку 25 листопада "Бердянськ" передав російським прикордонникам і портам "Керч" та "Кавказ" сповіщення про намір пройти через Керченську протоку.

"Планово, за чотири години я вийшов в ефір. Дав координати, коли ми будемо заходити, дав точку, де ми будемо проходити 12-мильну зону, який буде караван, які судна йтимуть. Нам надійшли підтвердження, вони є досі, і почали рухатися", - розповідав член екіпажу МБАК "Бердянськ", капітан 2 рангу Денис Гриценко.

Він казав, що "Керч" та "Кавказ" казали "так", уточнювали ширину судна, а тим же часом іншим каналом зв'язку російська берегова охорона забороняла прохід і наказувала розвернутися, апелювала навіть до погодних умов, ігноруючи уточнення.

Близько 8:30 ранку до українських кораблів наблизилися російські кораблі типу "Соболь", пошуково рятувальний "Дон", катери класу "Мангуст, корабель "Суздалець". "Дон" протаранив "Яни Капу".

Вдень зафіксували захід на бойовий курс російських ударних вертольотів Ка-52. Росіяни посадили на мілину під Керченським мостом сухогрузом, перекривши прохід протокою.

Ввечері українські кораблі почали рухатися у зворотньому напрямку, тоді як, погрожуючи зброєю, росіяни вимагали їхньої зупинки.

"Я протягом 1,5 годин казав, що ми ось такі кораблі, йдемо на вихід, жодної агресії не маємо, рухаємося з виходу з Керченської протоки у Чорне море, зброю не застосовуємо, повертаємо, жодних провокаційних дій не маємо. Те, про що нас просили – ми виходимо. Але це трохи було не за їхнім сценарієм", - казав Гриценко.

Після того, як "Яни Капу", "Нікополь" та "Бердянськ" полишили 12-мильну зону (територіальні води держави, в якому та має повний суверенітет, згідно із морським правом), російські прикордонники відкрили по ним вогонь. Пошкоджені росіянами "Нікополь" та "Бердянськ" зупинилися, зупинку здійснив і "Яни Капу". О 21:00 українські кораблі захопив російський спецназ. Їх відтягнули у Керч а 24 українських моряків, троє з яких були поранені, захопили у полон.

Вже 27 листопада росія нашвидкоруч засудила 12 українських військовослужбовців до 60 днів арешту нібито за незаконний перетин кордону групою осіб за попередньою змовою. Наступного дня на 60 діб заарештували усіх захоплених у полон. Проте тримали наших військових набагато довше, продовжуючи строк арешту.

Українські військові на засіданні  в лефортовському суді москви 15 січня 2019 р.

В Україну полонені повернулися лише 7 вересня 2019 року в межах обміну з росією:

• Роман Мокряк, командир МБАК "Бердянськ"
• Юрій Без'язичний, моторист-електрик
• Андрій Артеменко, старший комендор
• Андрій Ейдер, комендор-сигнальник
• Богдан Головаш, випускник ІВМС
• Денис Гриценко, командир 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування
• Василь Сорока, капітан, перебував на борту МБАК "Бердянськ"
• Богдан Небилиця, командир МБАК "Нікополь"
• Вячеслав Зінченко, комендор-сигнальник
• Сергій Цибізов, комендор-сигнальник.
• Сергій Попов, заступник командира дивізіону з електромеханічної частини – начальник електромеханічної служби 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування
• Владислав Костишин, випускник ІВМС
• Андрій Оприско, моторист-електрик МБАК "Вишгород"
• Андрій Драч, капітан, перебував на борту МБАК "Нікополь"
• Олег Мельничук, командир рейдового буксира "Яни Капу"
• Михайло Власюк, моторист-електрик.
• Віктор Безпальченко, комендор. На жаль, у 2022 році він знову потрапив у полон до росіян після початку повномасштабного вторгнення
• Володимир Терещенко, комендор
• Євгеній Семідоцький, марсовий
• Володимир Лісовий, командир 31-го дивізіону суден забезпечення
• Андрій Шевченко, головний старшина дивізіону
• Володимир Варімез, старший радіотелеграфіст НК "Сміла" 31-го дивізіону суден забезпечення
• Сергій Чуліба, командир відділення мотористів НКА "Нова Каховка", 31-го дивізіону суден забезпечення
• Юрій Будзило, командир радіотехнічного взводу управління 21-ї окремої р/т роти морського командування

Повернення звільнених з полону українських моряків на службу в Одесу

"Нікополь", "Бердянськ" та "Яни Капу" біля мису Тарханкут у відкритому морі росіяни повернули 18 листопада 2019 р. Після слідчих дій на них та ремонту, адже росіяни розікрали усе, що могли, кораблі повернули на службу. У листопаді 2022 року "Нікополь" було пошкоджено російським безпілотником "Ланцет".

Перший воєнний стан в Україні та судові баталії

У день інциденту на екстрене засідання зібралась РНБО, запропонувавши Петру Порошенку запровадити на 60 днів воєнний стан. Проте із тим розрахунком, щоб воєнний стан не завадив початку виборчої президентської кампанії, 28 листопада парламент вперше за час незалежності України запровадив воєнний стан строком на 30 днів та не на усій території України, а у 10 областях, де найбільшим був ризик російського вторгнення.

На той момент російська агресія тривала п'ятий рік, проте, хоч раніше й оголошувалася мобілізація, воєнний стан не запроваджували – з 17 березня 2014 року і донині в Україні триває особливий період. Чому саме у листопаді 2018 року була нагальна потреба ввести воєнний стан з однією ж аргументацією пояснювали тодішні секретар РНБО Олександр Турчинов та президент Петро Порошенко.

"До подій у Керченській протоці це була гібридна її (війни з рф, - авт.) форма. Під час окупації Криму та війни на Донбасі, Росія не визнавала своєї участі в цих подіях, російські військові ховали свої розпізнавальні знаки, принизливо знімаючи погони, шеврони, замальовуючи ознаки належності до збройних сил РФ на військовій техніці. У Керченській протоці російські військові вперше з 2014 року атакували українських військових демонстративно, не приховуючи своєї відповідальності за цей злочин. Тобто, за українським законодавством, як і за всіма міжнародними нормами, це був акт прямої військової агресії… А за українським законодавством, у випадку прямої військової агресії вводиться воєнний стан", - казав Турчинов.

"Те, що відбулося 25 листопада, - надзвичайна подія. Вперше за чотири з половиною роки російської агресії, без будь-яких зривань шевронів, без будь-яких "зелених чоловічків" росія атакувала українські кораблі", - зазначив Порошенко.

Це причина першого воєнного стану і саме через неприкриту нічим агресію росіян саме захоплення трьох кораблів та наших військових інциденту Керченській протоці називають передвісником повномасштабної агресії.

Через 30 днів після запровадження, воєнний стан скасували, хоча і кораблі лишалися у росіян, і українські військові були в полоні. Петро Порошенко пояснив, що парламент не просили продовжувати воєнний стан через президентські вибори.

"Ми маємо дві загрози. З одного боку – загрозу прямої воєнної агресії, і ми зараз набагато більше готові до протидії агресії. А з іншого боку – наступ на права і свободи громадян, де я, як президент, є гарантом дотримання конституційних прав і свобод громадян, в тому числі і права вибору. І ми захистимо демократію, гарантуємо проведення виборів 31 березня 2019 року", - сказав Порошенко.

Європейські країни, США, ООН і НАТО засудили росію за ескалацію у Керченській протоці, проте жодні додаткові санкції та обмеження через це не запровадили.

Україна звернулася до двох інстанцій. У постійно діючому Міжнародному трибуналі з морського права у Гамбурзі (Іnternational Tribunal for the Law of the Sea – ITLOS) розглядали наше звернення щодо негайного звільнення військових кораблів та екіпажів. Це були тимчасові заходи та 25 травня 2019 р. ITLOS ухвалив рішення про негайне та безумовне звільнення. Хоча рішення було у травні, а моряків та кораблі лише восени, санкції за це росія не отримала.

Також відбулося звернення України по суті в арбітраж, створений відповідно до Додатка VII UNCLOS .

Протягом трьох років там відбувалося визначення того, чи має трибунал юрисдикцію щодо вирішення спору між Україною та рф за означеною Конвенцією. Тобто чи були захоплені українські кораблі у 12-мильній зоні чи ні. Якщо поза межами цієї зони, тоді на військові кораблі розповсюджується імунітет. Тоді як росія намагалася довести, що принаймні "Бердянськ" та "Яни Капу" захопили у своїх територіальних водах. 27 червня 2022 року Арбітраж дійшов висновку, що має юрисдикцію відносно спору. Після цього має бути розгляд справи по суті із можливим призначенням компенсації.

21 серпня 2025 року росія надіслала лист з оголошенням про офіційний вихід з провадження і намір вважати недійсними майбутні рішення трибуналу. 4 вересня Україна надіслала лист  із проханням продовжити провадження:

"Відповідно до статті 9 (Додатка VII Конвенції ООН з морського права, - авт.) Україна цим просить Трибунал продовжити провадження та винести рішення. Відповідно, заявлений намір Росії більше не захищати справу не може бути перешкодою для провадження".

Арбітражний трибунал Постійної палати третейського суду (ППТС) в Гаазі розглядає провадження з 1 квітня 2019 року і зараз справа України проти росію тільки очікує на розгляд.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, як у 2003 році між Україною та росією виник конфлікт через острів Тузла.