Підсумки саміту миру в Швейцарії: чому він був потрібний і що далі

15-16 червня відбувся Глобальний саміт миру в Україні. Зустріч, організована Україною та Швейцарією, стосувалася трьох з десяти пунктів українського мирного плану: ядерна безпека, продовольча безпека, обмін полоненими та повернення українських дітей.

Доєдналися до нього, згідно із офіційним переліком МЗС Швейцарії, 92 держави: 57 представлені вищим керівництвом, 30 – на рівні міністерств, 5 відправили посланців, та 8 міжнародних організацій з яких дві у якості спостерігачів.

За підсумками саміту 78 держав і 3 організації підписали спільне комюніке. Про що домовились учасники та яке значення має саміт, розбирався "Ми – Україна".

Заява за результатами саміту: важливі нюанси

Проведення саміту миру було спільним рішенням України та Швейцарії на початку 2024 року. Дату і місце проведення (Бюрґеншток) визначили 10 квітня. У підсумку мало буде рішення, і його проєкти потрапляли у загальний доступ через інсайди.

"Є тактика, а є стратегія, - констатував міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, - Тактично Україна виносить на перший саміт три пункти Формули миру, але стратегічна мета залишається незмінною – виконання всіх пунктів. На саміті маємо зафіксувати Формулу миру як міжнародний мейнстрим і продемонструвати державі-агресору, що світова більшість поділяє бачення мирного процесу, заснованого на цілях і принципах Статуту ООН і відповідних резолюціях Генасамблеї ООН, які після 2022 року підтримують понад 140 держав-членів організації".

Текст підписаного комюніке цю мету відображає. У вступній частині війна рф проти України вказана як така, немає мови про інше формулювання, на кшталт "конфлікту". Є пряме посилання на резолюції Генасамблеї ООН, де росію визнано агресором, Українську формулу миру та інші мирні пропозиції, які відповідають міжнародному праву. Саме акцент на міжнародному праві надзвичайно важливий, адже за ними кордони України є непорушними.

Щодо трьох пунктів з формули миру є такі визначення:

українські атомні об'єкти, включно із ЗАЕС, мають працювати під повним суверенним контролем України під наглядом МАГАТЕ. Прямо не вказано про деокупацію, як йдеться у мирному плані президента Зеленського, але суверенний контроль можна вважати адекватним синонімом;
критично важливими є вільне, повне і безпечне судноплавство у Чорному та Азовському морях, удари по цивільних портах, портовій інфраструктурі, напади на торгові судна неприпустима. Продовольча безпека не може використовуватися як зброя, а українська сільгосппродукція має безпечно і вільно постачатися;
повний обмін військовополоненими, повернення в України всіх депортованих та незаконно вивезених дітей, незаконно затриманих українських цивільних. Повернення дітей і цивільних – саме у цьому формулювання, про обмін не йдеться.

У завершальній частині вказано про залучення до діалогу всіх сторін, проте без прямого зазначення російського керівництва.

Держави та міжнародні організації, які поставили підпис під комюніке:

Албанія, Андорра, Аргентина, Австралія, Австрія, Бельгія, Бенін, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Кабо-Верде, Канада, Чилі, Коморські острови, Коста-Ріка, Кот-д'Івуар, Рада Європи, Хорватія, Кіпр, Чехія , Данія, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Європейська Комісія, Європейська Рада, Європейський Парламент, Фіджі, Фінляндія, Франція, Гамбія, Грузія, Німеччина, Гана, Греція, Гватемала, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Ізраїль, Італія, Японія, Кенія , Косово, Латвія, Ліберія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Мальта, Молдова, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Нова Зеландія, Північна Македонія, Норвегія, Палау, Перу, Філіппіни, Польща, Португалія, Катар, Республіка Корея, Румунія, Руанда , Сан-Марино, Сан-Томе і Принсіпі, Сербія, Сінгапур, Словацька Республіка, Словенія, Сомалі, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Східний Тимор, Туреччина, Україна, Велика Британія, США, Уругвай.

Поставили підпис, але потім вийшли з переліку підписантів: Ірак та Йорданія. В результаті ті держави, які не підписалися:

Саудівська Аравія, Вірменія, Бахрейн, Таїланд, Ватикан (спостерігач), Індія, Лівія, Колумбія (не прибула), Мексика, ПАР, Бразилія (спостерігач), Індонезія, ОАЕ, Ірак, Йорданія. Також ООН, яка була спостерігачем.

"Увагу треба приділяти усім ключовим обставинам цього саміту. Самому факту його проведення, кількості учасників, кількості лідерів країн, які приїхали на цей саміт. Росія, і не тільки росія, схоже, що й Китай також, доклали багато зусиль, щоб занизити роль і наслідки цього саміту. Зокрема, щоб і на саміт не приїхало багато країн, і, щоб, якщо приїхали, рівень участі був не найвищий, - каже політолог Володимир Фесенко, - Важливе комюніке – підсумковий документ. Важлива робота по окремих напрямах. От три пункти – це конкретні кроки, це вже тактика. Як реалізовувати рішення цього саміту, що потрібно зробити. Це конкретизація позицій: з питань ядерної безпеки, з питань продовольчої безпеки, з питань звільнення полонених і наших дітей, яких росія вкрала. Це чітка позиція міжнародної спільноти, яка зафіксована по окремих питаннях".

Глобальний Південь вагається

Самі масштаби події вже є безпрецедентними – важко згадати такий рівень для обговорення мирного плану у війні двох країн. Незвичним є те, що до підсумкового рішення можуть доєднатися держави, які з тих чи інших причин не взяли в ньому участь, не мали достатнього представництва, вагалися. Хто саме може це зробити – українська дипломатія воліє не вказувати, але працювати над поповненням переліку підписантів та учасників будуть.

"Я також не скажу точно країни. Я скажу, які регіони. Є частина латиноамериканських держав, є африканські держави, з Азії також розраховуємо ще на декілька держав, по яких є простір із розширення можливості представництва. Бо в подальшому можемо побачити як зміну статусу присутності деяких країн, так, власне, і розширення", - каже політолог Олег Саакян.

Заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква пояснив, що деякі присутні країни не поставили підпис з різних причин, у тому числі із процедурних. Проте під час виступу на саміті міністерка закордонних справ Мексики Алісія Барсена казала про включення рф до дискусії та поставлення мирного процесу під егіду ООН. Від МЗС Індії пролунала заява про те, що "тільки ті варіанти, які прийнятні для обох сторін, можуть привести до міцного миру". Від Саудівської Аравії теж звучала думка про російське представництво.

"Я розумію, що люди полюбляють отримати все й одразу. Реальний світ трошки інший. Ми маємо, по-перше, участь цих країн, країн, які представляють Глобальний Південь, Індія, наприклад, чи Саудівська Аравія, ОАЕ, Бразилія, ПАР. Це ключові країни Глобального Півдня і сама їхня участь говорить про те, що вони хочуть розібратися і зануритися набагато глибше в розуміння природи конфлікту. І це дає нам можливість очікувати від них зміни позицій, яка буде більш об'єктивна. Але для цього треба працювати, пояснювати, більш активно вести переговорні позиції", - каже радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк.

Економіст Олексій Кущ звертає увагу, що підписи під комюніке поставили Угорщина, Словаччина, Сербія, Туреччина, Грузія. Тобто ті країни, які у нас критикуються за позицію під час війни. Експерт зазначає, що Сербія, Словаччина, Угорщина можуть протиставляти Європі свою тактику, проте не протиставлятимуть якусь свою особливу стратегію, у цьому пояснення. Позицію Туреччини та Грузії формує те, що вони балансують між Азією та Європою.

"Новий закон геополітики для нас. Для продовження війни Глобальний Південь нам не потрібен, достатньо допомоги США та ЄС. А ось для досягнення миру Глобальний Південь необхідний. І добре, що робота у цьому напрямі розпочалася, - каже Кущ, - Це як у математиці, принцип "необхідне і достатнє": для миру необхідна допомога Заходу, але цього недостатньо. Потрібна ще й допомога Глобального Півдня. Якщо ми говоримо про міцний мир, а не про перемир'я. Змусити рф припинити війну може або поразка, або мирний план, під яким стоятиме підпис ключових гравців Глобального Півдня: від Азії – Китаю та Індії, від Африки – ПАР, від Латинської Америки – Бразилії та Мексики, від арабського світу – Саудівської Аравії. Але в будь-якому разі Україна реалізувала найважливішу мирну ініціативу. Тепер черга другого раунду Саміту миру. І до нього потрібно підійти з підтримкою Глобального Півдня".

Яка користь саміту та що далі?

Напередодні саміту The New York Times опублікувала проєкти документів, які обговорювалися навесні 2022 року в межах перемовин з агресором. Вони були абсолютно неприйнятні на початку повномасштабного вторгнення. Так само, як і "пропозиція" путіна щодо початку мирних переговорів, яку він озвучив у переддень саміту: віддати росії повністю території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей у межах адміністративних кордонів та відмовитися від приєднання до НАТО.

"Майже всі говорили, що просто одним цим меседжем путін передав усьому світу, що все, що він до цього говорив про реальне бажання закінчити війну, помножено на нуль", - прокоментував ультиматум Зеленський.

У виступах та коментарях учасників Саміту миру характеристика цих кремлівських вимог теж була однозначною: вони абсурдні. Навіть із мирним планом Китаю, який там запропонували у лютому цього року, вони вступають у суперечку, бо першим же пунктом у ньому йде повага до суверенітету, територіальної цілісності, міжнародного права та статуту ООН.

"Я не думав, що подія буде серйозною, але я змінив свою думку, коли росія та Китай влаштували метушню, - каже Тарас Загородній, керуючий партнер "Національної антикризової групи", - Почали розмивати саміт, Китай аж двічі виступав з цього приводу. Спочатку там заявили, що підписали пункти плану із президентом Бразилії, частина яких, до речі, співпадає з самітом миру. Потім Китай заявляв, що є вже 26 країн, які підтримали їхню позицію, а 45 країн дали позитивний відгук. Але список не показали. Росія викликала до себе голів МЗС БРІКС, потім ультиматум, який розвіяв останні ілюзії західних політиків та, гадаю, підставив Китай неадекватними заявами. Яка не яка, але коаліція є. Індуси приїхали, саудити, бразильці, хоч і не підписали, але приїхали. Міф про протистояння Глобальної Півночі та Глобального Півдня, які просували Китай і росія, рухнув. Виявляється усе не так, бо представники Глобального Півдня були присутні, і я вважаю великою помилкою, що Китай не був. Вони опинилися в одному таборі з росією і тепер їхні миротворчі потуги, якщо у КНР їх не змінять, виглядатимуть як потурання агресору. Тому саміт зіграв свою роль нагадування, інформаційного приводу. А путін своєю істерикою вскрив інформаційний блеф, показав, що існує велика слабкість росії, вони намагають зафіксувати те, що вже є. Це добре, насправді. Треба дотискати далі і доводити росію до такого стану, щоб вона була змушена тікати з окупованих територій, як тікали німецькі війська у Першу світову".

Експерт каже, що саміт не зупинить війну, але він спрацював для пошуку балансу, який цією війною був порушений. І один із них – кристалізація європейської політики.

"Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, на мою думку, зробила основну заяву: йдеться про суверенітет і територіальну цілісність України. Від США ми не чули такого, що має бути відновлена територіальна цілісність. Ми чули про допомогу до кінця, але що Донбас, Крим мають повернутися в цілісну Україну – не було, - пояснює Загородній, - Європа вже бачить гру Китаю і росії над створенням рани на тілі Європи, через яку на неї можна впливати або нею можна керувати. Для Китаю це взагалі супер ідея, бо він може влізти у справи і крутити Європою, як захоче. Це продаж миротворчих послуг, які нікому не потрібні. З Китаєм усе зрозуміло – його миротворчі послуги не потрібні, а США та Європу нам треба дотискати. Стосовно ударів по території рф, право на які вирвала Україна. Це, в дійсності, заганяє росію у глухий кут".

Саміт миру у Швейцарії є інавгураційним, тобто він розпочинає подальшу міжнародну співпрацю із реалізації миру у робочих групах у певних кордонах, які окреслює реальна його формула, а не ультиматум путіна.

"Кожна держава, яка визначиться лідером того чи іншого питання, з того чи іншого пункту Формули миру, має вже найближчим часом провести у себе в державі відповідний захід нижчого рівня, це не буде саміт, це може бути захід на рівні міністрів, радників з нацбезпеки, експертів, і говорити вже про практичні речі. Яким чином цей пункт може бути виконаний, яким чином росія може бути позбавлена інструментів агресії", - каже Ігор Жовква.

Мета – напрацювати план завершення війни із яким можна виходити на другий саміт. Якщо агресор справді хоче миру – може це продемонструвати, взявши у ньому участь.

"Їх присутність там буде говорити, що вони вирішили закінчити війну, - сказав Зеленський, - Не хочу гратись словами. Вирішили вони або їх змусив світ. На сьогодні ми боримось за те, щоби змусив світ. Але для нас головне – це результат. Результат – це закінчення цієї війни… Росія завтра може почати перемовини з нами, не чекаючи нічого, якщо вони вийдуть з наших законних територій. Це є просто повага до статуту ООН".