80 років тому США першими в світі випробували ядерну зброю та розпочалася остання конференція союзників у Другій світовій перед холодною війною. Як це було? Згадує "Ми – Україна".

Світанок атомної ери: випробування "Триніті"

16 липня 1945 року на полігоні Алмагордо на південь від Лос-Аламоса американці першими в світі випробували атомну бомбу. "Триніті" ("Трійця" – Trinity) – назва, яку, натхненний віршами англійського поета Джона Донна, дав Роберт Оппенгеймер.

13 липня на місці було зібрано плутонієву бомбу імплозивного типу Gadget. В США до використання підготували два типи ядерних бомб. "Гаджет" був того ж типу, що й Fat Man ("Товстун"). Цей тип бомби скинули на Нагасакі 9 серпня 1945 року. Вона вважалася більш складною і тому саме її випробуванню 16 липня й віддали перевагу. Ланцюгову реакцію поділу плутонію там провокувала детонація вибухових речовин на зовнішній стороні осереддя бомби. Друга бомба – уранова гарматного типу Little Boy ("Малюк") була скинута на Хіросіму 6 серпня 1945 року без попередніх випробувань.

Підняття бомби "Гаджет"

Gadget підняли на верхівку збудованої вежі та о 5:30 ранку 16 липня підірвали.

Вишка для випробувань

Вибух спричинив інтенсивний спалах світла, після чого вогняна куля розширилася до діаметра близько 600 метрів за дві секунди, а потім піднялася на висоту понад 12 кілометрів, утворивши вже відому форму гриба.

"Гаджет" мав вибухову потужність 21 кілотонн. Це виявилося учетверо більше, ніж оцінювала більшість вчених у Лос-Аламосі.

Масштаби вибуху під час випробувань

Лос-Аламос у штаті Нью-Мексико, був місцем найбільшого виконання робіт для створення атомної бомби. Їхня загальна кодова назва походила від району у Нью-Йорку – Мангеттенський проєкт. Саме й ньому у 1942 році Управлінням наукових досліджень і розробок США було утворено Мангеттенський інженерний округ на чолі із полковником армії США Леслі Гроувзом, який згодом став генералом.

На той момент у Чиказькому університеті йшли дослідження ланцюгових ядерних реакцій та збагачення урану для отримання урану-235. Окремо виготовлялися зразки чистого плутонію. У грудні 1942 року президент США Франклін Рузвельт санкціонував об'єднання усіх цих зусиль у спільний Мангеттенський проєкт. 1 січня 1943 року було створено проєкт Y – лабораторію в Лос-Аламосі, яку очолив фізик-теоретик Роберт Оппенгеймер. У цій збройовій лабораторії було розроблено два типи бомб.

Оппенгеймер (в центрі у темному костюмі та капелюсі) та Гроувз (по центру) на місці випробувань "Триніті"

В основі усього проєкту була розробка надпотужної зброї ще до того, як це зробить Німеччина. У 1938 році німецькі хіміки Отто Ган і Фріц Штрассман відкрили реакцію поділу ядра атома, яка здатна вивільняти величезну кількість енергії. Майже одразу німецькі вчені почали роботу над секретним проєктом атомної бомби. Проте через утиски, репресії, антисемітизм, науковці тікали з Німеччини та проєкт можна було вважати секретним лише умовно. Альберт Ейнштейн попередив про бомбу Франкліна Рузвельта у 1939 році.

На той момент, як було запущено Мангеттенський проєкт, німецька програма ядерної зброї зайшла у глухий кут, перетворившись з військової програми на цивілну – створення ядерного реактора. Американська атомна бомба, розробка якої починалася у гонитві з Третім Рейхом, отримала іншу потенційну мету – завершити Другу світову, змусивши капітулювати Японію.

12 квітня 1945 року помер Рузвельт. Його спадщину, разом із Мангеттенським проєктом, прийняв віце-президент Гаррі Трумен. Він дуже неохоче пішов на останніх виборах 1944 року у парі з Рузвельтом. Демократична партія хотіла своєму лідеру нового віце-президента замість ексцентричного Генрі Воллеса. Жартували, що легше було скласти список тих, кого не розглядали на місце віце-президента, ніж тих, кого розглядали.

На той момент, як Трумен став президентом, війна в Європі була майже завершена. Зобов'язання США перед Великою Британією "спочатку Німеччина" було маже виконане. Далі стояло питання Японії, острівної держави, вторгнення до якої можливе було лише шляхом висадки. Висадка у Нормандії тільки безпосередньо 6 червня 1944 року коштувала союзникам 10 тис. втрат – загиблими, пораненими, зниклими безвісти.

1 квітня 1945 року розпочалася битва за Окінаву, яка показала, наскільки болючою може бути потенційна висадка вже на японських островах. Японія втратила вбитими та пораненими 110 тис., США – близько 50 тис., з яких 10 тис. були вбити японськими камікадзе. На цьому базувалися розрахунки потенційні втрати при подальшій війні з Японією. При взятті острова Кюсю, згідно із ними, вони склали б 268 тис. вбитими та пораненими.

Атомна дипломатія була виходом і успішні випробування "Триніті" відбулися у переддень останньої конференції союзників у Другій світовій.

Потсдамська конференція

Потсдам, де знаходяться сади Сан-Сусі, розташований трохи південніше Берліна і він не був спустошений бомбардуваннями. За попередньою домовленістю союзників, східну Німеччину окупували радянські війська. СРСР й виступив господарем конференції. Пленарні засідання проходили в замку Цецилієнгоф.

Офіційно конференція стартувала 17 липня 1945. 15 липня у Берліні вже були прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль та президент США Гаррі Трумен. Очільник СРСР Йосип Сталін витримав дводенну паузу, перш ніж з'явитися. Вільна Франція, очолювана урядом Шарля де Голля, не була ній представлена.

Черчилль, Трумен, Сталін на конференції у Потсдамі

В лютому 1945 року на Ялтинський конференції союзники домовилися про нову зустріч для вирішення проблем у повоєнній Європі, а Рузвельт заручився згодою Сталіна на участь у війні проти Японією після перемоги над Німеччиною (на той момент СРСР мав з Японією дійсний пакт про ненапад).

До Потсдамської конференції союзники підійшли із невирішеними питаннями, як-от мирні договори з колишніми країнами Осі, так і з новими, бо СРСР порушував досягнуті під час Ялтинської конференції домовленості.

Сталін хотів дипломатичного визнання прокомуністичних урядів у Східній Європі з боку Заходу. Щодо Польщі союзники домовилися в Ялті, що вільні вибори будуть проведені якомога швидше. Тим не менш контрольований комуністами варшавський уряд захопив Польщу і не планував їхнього проведення. Крім того, членів антикомуністичного польського уряду у вигнанні було заарештовано, коли вони повернулися з Лондона до Польщі після капітуляції Німеччини.

В Ялті домовилися, де проходитиме кордон СРСР з Польщею – по лінії Керзона. Проте не досягли угоди про те, якими саме територіями приросте після війни Польща. З того часу СРСР передали їй усі німецькі землі на схід від лінії Одер-Західна Нейсе.

"Чимало німецького зерна вирощувалося саме на тій території, яку захопили поляки, а коли цього зерна не буде, західні союзники лишаться зі зруйнованими промисловими зонами і голодним численним населенням", - писав Черчилль.

Він наполягав, щоб союзники зустрілися якомога раніше. Проте Трумен приймав справи після Рузвельта, американці билися за Окінаву, йшла підготовка до ядерних випробувань, і він сам визначив середину липня, як сприятливий для нього час. А до того буквально вбив Черчилля вимогою до американських та британських військ відступити до відведених їм раніше окупаційних зон, щоб перед зустріччю у Потсдамі задобрити совєти.

"Ця телеграма озвалася у моєму серці похоронним дзвоном… 1 липня американська і британська армії почали відведення військ до визначених їм зон окупації, за ними тяглися маси втікачів. Совєтська Росія утвердилася в серці Європи. То була доленосна віха для людства", - писав Черчилль.

Про успішні випробування ядерної бомби він дізнався 17 липня, хоча за словами прем'єра, ще 4 липня Британія дала принципову згоду на застосування цієї зброї проти Японії. Це нівелювало й перспективу втратити сотні тисяч американців та британців у війні з цією імперією, й потребу в росіянах під час неї.

17 липня "велика трійка" почала конференцію. До кінця липня Черчилль програв вибори і поступився кріслом прем'єра Клементу Еттлі, якого називав "вівця в овечій шкурі". Еттлі від початку був на конференції, тому був занурений у контекст.

Еттлі, Трумен, Сталін на Потсдамській конференції

У переддень останнього засідання конференції, в якій взяв участь Черчилль, Трумен сповістив Сталіна про успішні ядерні випробування. Маючи власних шпигунів у Мангеттенському проєкті, найвідомішим з яких був британський фізик Лос-Аламосу Клаус Фукс, радянський диктатор не здивувався. За словами Трумена, він не поставив жодного запитання.

За результатами конференції, яка тривала два тижні, було узгоджено Потсдамську угоду та Потсдамську декларацію.

За угодою, зокрема:

• рада міністрів закордонних справ мала підготувати мирні договори з переможеними країнами Осі. Паризькі мирні угоди були укладені у 1947 році;
• повоєнна Німеччина підлягала поділу на чотири окупаційні зони під контролем Великої Британії, США, Франції та СРСР. Щодо країни був план з кількох "д": денацифікація, демілітаризація, демократизація, децентралізація;
• СРСР, окрім репарацій з власної окупаційної зони, отримав згоду ще й на передачу 10% промислових потужностей з західних окупаційних зон;
• Кенігсберг та Східна Пруссія перейшли совєтам;
• німецькі підводні човни підлягали утилізації, а торговельний флот підлягав поділу між трьома державами-союзницями;
• було закладено основу для Нюрнберзького трибуналу;
• Австрія звільнялася від репарацій та уряд у країні визначався після входження британських та американських військ до Відня;
• в Польщі мав бути створений уряд національної єдності, а лінія Одер-Нейсе визначалася як тимчасовий західний кордон. Остаточне визначення мало відбутися після мирного врегулювання. Це відбулося аж у 1990 році.

Потсдамська декларація визначила умови капітуляції для Японії:

"Ми закликаємо уряд Японії зараз проголосити беззастережну капітуляцію всіх японських збройних сил і надати належні та достатні гарантії своєї доброї волі в таких діях. Альтернативою для Японії є швидке та повне знищення".

Йшлося, хоч і не прямо, про застосування ядерних бомб в разі відмови. За декларацією вимагалася ліквідація впливу тих, хто змусив японців розпочати війну, обмеження суверенітету островами Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю і визначеними союзниками малими островами, роззброєння японської армії, правосуддя для воєнних злочинців, обмеження на підтримку галузей промисловості, які не схвалені союзниками.

26 липня 1945 року декларацію оприлюднили, але не передали дипломатичними каналами. Її скинули листівками над Японією. Попри суперечки, 27 липня прем'єр-міністр Кантаро Судзукі визначив, що єдиною реакцією на декларацію може буту "мокусацу" – вбити тишею. Трактувань може бути кілька – як нейтральне "без коментарів", так і більш зневажливе "ігнорування".

США після перших у світі випробувань ядерної зброї "Триніті", були готові першими і поки що останніми застосувати ядерну зброю проти іншої держави.

Пост-Потсдам: застосування ядерної зброї, холодна війна та Судний день

За згадками Черчилля 27 липня 11 японських міст застерегли про інтенсивні бомбардування листівками. 28 липня на шість міст з них здійснили нальоти. 31 липня застерегли ще 12 міст та 1 серпня бомбардували чотири з них. Останнє попередження було 5 серпня.

6 серпня, як тільки дозволили погодні умови, літак В-29 Enola Gay скинув бомбу "Малюк" з висоти 9600 м. Бомба розірвалася на висоті 570 м над Хіросімою. Миттєво загинули близько 100 000 японців.

Хіросіма після бомбардувань

Ще більше – до кінця 1945 року від поранень та променевої хвороби і загальна чисельність жертв цього бомбардування склала до 286 тис.

Найпоширеніша оцінка причин подальшої капітуляції Японії: це відбулося саме через застосування ядерної зброї. Проте після удару по Хіросімі імперія не здалася. Вона мала пакт про ненапад з СРСР і вочевидь сподівалася на те, що совєти стануть посередником у мирних переговорах. Проте 8 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії. 9 серпня розпочав військові дії, швидко захопивши Маньчжурію, а 10 серпня радянська армія вже висадилася на півночі Кореї.

Того ж дня, коли совєти вступили у війну, на Нагасакі було скинуто другу ядерну бомбу.

Грибоподібна хмара над Нагасакі

Одразу загинули та зникли безвісти близько 73 тис., а згодом кількість жертв сягнула 162 тис.

Пізно ввечері 9 серпня японський імператор Хірохіто скликав верховну військову раду. За пропозицією прем'єра Судзукі, Японія згодилася прийняти Потсдамську декларацію. Проте за умови, що імператор залишиться символічним лідером.

12 серпня в США відмовилися: влада імператора мала підкорюватися верховному головнокомандувачу союзних держав.

Після дебатів Хірохіто заявив, що мир кращий за руйнування та наказав підготувати текст про прийняття капітуляції.

15 серпня відбулася спроба військового перевороту, в ході якої повстанці захопили імператорській палац. Проте його придушили і того ж дня імператор вперше виступив по радіо:

"Ми вирішили прокласти шлях до великого миру для всіх прийдешніх поколінь, терплячи нестерпне та страждаючи від нестерпного".

Японці служають виступ імператора Хірохіто 15 серпня 1945 року

Вранці 2 вересня 1945 на борту лінкора "Міссурі", який стояв на якорі у Токійській затоці, відбулася офіційна 20-хвилинна церемонія підписання документу про капітуляцію. Міністр закордонних справ Японії Мамору Сігеміцу підписав документ від імені японського уряду, а генерал Йосідзіро Умедзу – від імені японських збройних сил. Найкровопролитніша війна в історії людства завершилася, хоча тим часом почалася перша фаза іншої.

Капітуляція Японії на борту "Міссурі"

Трохи більше, ніж через місяць, у жовтні 1945 року Джордж Орвелл в есе "Ви й атомна бомба" застосував термін "холодна війна" у значенні близькому до звичного тепер – перманентне протистояння держави, яка є непереможною, своїм сусідам.

"Якби атомна бомба виявилася такою дешевою та простою у виробництві, як велосипед чи будильник, то ми б знову повернулися до варварства; з другого боку, це означало б кінець національного суверенітету й централізованої поліційної держави. Якщо ж вона – а схоже, так і є – це рідкісний і дорогий об’єкт, створити який так само складно, як броненосець, то, найімовірніше, покласти край широкомасштабним війнам можна лише ціною продовження на невизначений час "миру, який не є миром", - писав Орвелл.

Через півроку після капітуляції Японії Вінстон Черчилль у Фултонській промові констатував падіння залізної завіси "від Штеттина на Балтійському морі до Трієста на Адріатичному морі впоперек континенту". Принаймні радянська пропаганда вважає її точкою відліку Холодної війни, яка тривала до розвалу СРСР.

Не в останню чергу вона лишалася холодною через розповсюдження ядерної зброї. Перші кроки у власній ядерній програмі СРСР здійснили у 1942 р., але шаленого поштовху вона набула після використання ЯЗ Штатами. Під час неї активно використовувалися розвіддані щодо Мангеттенського проекту та зусилля полонених німецьких вчених. Перші випробування відбулися у серпні 1949 р., а за чотири роки СРСР випробував першим у світі термоядерну бомбу.

Велика Британія розпочала програму ще під час Другої світової. У 1943 р. її об’єднали із американським Мангеттенським проектом. У 1946 р. Штати законодавчо обмежили доступ інших країн до даних про ЯЗ. Тоді Велика Британія реанімувала власні розробки та вперше провела випробування у жовтні 1952 р. атомної бомби, а у 1957 р. – термоядерної.

Франція може вважатися піонером у дослідженні ядерки, враховуючи роботи таких видатних своїх вчених, як Марія Складовська-Кюрі, Анрі Беккерель, Бертран Гольдшмідт ще до Другої світової та під час неї. Після війни розпочала програму, залучивши до неї ізраїльських вчених. У 1957 році укладено договір про спільну програму із Німеччиною та Італією, але вже у 1958 р. її розірвано. Перше випробування відбулося у 1960 р.

Китай розпочав роботу над створенням ЯЗ у 1954 році, заручившись підтримкою СРСР на ранніх етапах. Союз припинив підтримку у 1960 р. та відкликав своїх спеціалістів. Тоді СРСР вже вів переговори про мирне співіснування із США та Великою Британією. Китай продовжив реалізацію програми самотужки, здійснивши перші випробування у жовтні 1964 р.

США, СРСР (та як наступниця росія), Велика Британія, Франція та Китай – "стара" ядерна п'ятірка. Проте згодом ряд поповнився ще трьома офіційними учасницями.

Індія мала власну ядерну програму ще у 1944 р., але вона стосувалася тільки досліджень. Поштовхом для розробки ЯЗ став програш у прикордонній Китайсько-індійській війні у 1962 р. Не отримавши гарантій безпеки від ядерних Штатів та СРСР, свій проект вона реалізувала та провела перше випробування, "Усміхнений Будда", у травні 1974 р., а друге – у травні 1998 р.

Пакистан почав розробку ядерної зброї також в результаті військового програшу під час Визвольної війни за Бангладеш у 1971 р., в результаті якої Східний Пакистан, підтримуваний Індією та СРСР, отримав незалежність. Продемонструвала її результати держава після другого ядерного випробування Індії – наприкінці травня 1998 р.

КНДР є найтаємничішою із трьох держав "нової трійки". З початку 60-х років вона отримала відмову у сприянні від СРСР та Китаю. З-посеред інших країн, її шлях від розробки та демонстрації був найтривалішим. За цей час Північна Корея встигла приєднатися до Договору про нерозповсюдження, спробувати вийти з нього у 1993 р., а остаточно вийшла у 2003 р.

Через три роки після цього КНДР проголосила про успішні випробування, що підтверджено фіксацією радіоактивного викиду. У 2007 р. уряд підтвердив наявність зброї.

Ані заперечуючи, ані визнаючи програму ядерної зброї, перебуваючи поза Договором про нерозповсюдження, Ізраїль називають дев’ятою країною, що має власну ЯЗ.

Ядерні арсенали країн станом на 2025 рік: близько 12241 боєголовка сукупно. Стрілки вказують на тенденцію до збільшення або зменшення протягом кількох років

У 1947 році в "Бюлетені вчених-ядерників", який було засновано у 1945 році Альбертом Ейнштейном, Робертом Оппенгеймером та вченими Чиказького університету, які брали участь у Мангеттенському проєкті, на обкладинці вперше з'явився Годинник Судного дня. Він рахує час до ядерного апокаліпсису. Тоді показував 7 хвилин до опівночі. З того часу його переводили 32 рази та з 2015 р. – щороку.

У 2025 році ядерники кажуть, що світ підійшов до катастрофи ближче, ніж коли-небудь раніше. Причини у російські агресії проти України, протистоянні на Близькому Сході, збільшенні ядерних арсеналів, руйнуванні контролю над озброєнням, розробці систем зі штучним інтелектом, конкуренції в космосі та розмиванні меж між правдою та брехнею. Наразі на годиннику 89 секунд до опівночі.

Раніше "Ми – Україна" розповідав про те, як Україна відмовилась від ядерної зброї в обмін на горезвісний Будапештський меморандум.