Рік тому, на початку жовтня-2023 Національний банк скасував фіксований валютний курс та запровадив гнучкий керований – за результатами торгів на міжбанку, але з інтервенціями нормативних обсягів в разі надмірної зміни котирувань. Це було частиною зобов'язань перед кредиторами: більша гнучкість та позбавлення множинності валютних курсів.

До кінця минулого року офіційний коливався вгору і вниз, проте з початку цього гривня поступово, але стало знецінюється. Він стартував з позначки 36,56, тепер маємо 41,35 грн за долар і просідання на 13%. Коливання офіційного та готівкового з початку року синхронні та станом на серпень спред між ними склав 0,4%.

"Ми – Україна" запитав у експертів, як показав себе рік гнучкого керованого офіційного курсу та на які валютні показники варто очікувати до кінця року.

Олег Пендзин, член Економічного дискусійного клубу:

- Те, що зараз відбувається на валютному ринку можна назвати як завгодно: гнучкий керований курс, фіксований за домовленістю між Мінфіном і Нацбанком, незрозумілий курс, щодо якого НБУ вирішує усі питання. Назвіть як завгодно, суть це не змінить. На сьогодні Нацбанк сам визначає правила гри та за ними грає. Тому за визначенням у цій ситуації програти не може.

Проблема у тому, що зараз єдиний продавець великих партій валюти на внутрішньому ринку України – це Національний банк. І він формує курс, виходячи зі своїх міркувань. Відверто кажучи, ринком тут і не пахне. Тож коли ми обговорюємо керований гнучкий курс, то це курс, який визначає Нацбанк, виходячи з інтервенцій. Ніяких несподіванок тут не буде.

Якщо є попередні домовленості НБУ з Мінфіном, вони будуть виконані. І до кінця цього року курс буде 42 грн за долар, може буде доходити до 42,5. А середньорічний на наступний рік буде 45 грн за долар, якщо не буде форс-мажорів із макрофінансовою допомогою від наших партнерів. От усе, що треба знати у цій ситуації. Сповзати курс буде потихесеньку, ніхто не зробить сьогодні 41 грн, а завтра 42,5 грн за долар, нащо паніка. НБУ буде іноді укріплювати гривню, але потихеньку девальвувати, щоб привчати населення до подібних цифр.

Щодо впливу курсу на інфляцію, то якщо такий рівень інфляції 10% (МВФ прогнозує інфляцію в Україні у 2024 році на рівні 9%, у проєкт бюджету-2025 закладають інфляцію 9,5%, - авт.) визначений макрофінансовим прогнозом, тож так воно і буде. Є механізм облікової ставки НБУ, який може зв'язати скільки завгодно ресурсу. Є інший механізм – зібрати комерційні банки і сказати їм купувати облігації внутрішньої державної позики.

Інфляція ж береться з достатньо великого обсягу ресурсу на ринку, який може створити додатковий попит на ті чи інші товари та послуги. Додатковий попит формує банківське кредитування, бо у бізнесу на руках немає такої кількості грошей, щоб створити додатковий попит. Можна підняти облікову ставку і так зменшити бажання бізнесу брати кредити, бо дорого. Другий спосіб – змусити банки купувати ОВДП, і у банків зникне ресурс для кредитування. А без купівлі банками ОВДП на 200 млрд грн до кінця цього року не вдасться покрити додаткові 500 млрд грн на безпеку і оборону. От туди ресурс і піде. Тому великої інфляції не буде, бо не буду ресурсу, аби створити попит. Населення бідне, бізнес бере гроші у банків, а вони не дадуть, бо придбають ОВДП.

Олексій Кущ, аналітик аналітичного центру "Об'єднана Україна":

- Мета гнучкого керованого курсу, як мені здається, була у тому, щоб відкрити хвіртки для виведення капіталу, які частково запрацювали в частині валютної лібералізації. Що це таке? Це, в умовах війни та кризи, можливості для відтоку валюти або з банківської системи, або з країни, чи то перетік у готівку, чи то перетік за кордон. Судячи з усього, такі процеси прискорилися. Звісно, не критично, бо лібералізація була досить слабкою. Але, на мою думку, помилковою.

Війна – завжди фактор невизначеності. Починати гратися у ринок рішення невірне, це призводить лиш до негативу. Лібералізація завжди відбувається на точці виходу з кризи або на точці виходу з війни. Коли відбувається перехід від війни до миру, вона виправдана. Якщо ж відбувається лібералізація, а війна продовжується і навіть вийшла на більш активну фазу, то це було нелогічно. При тому, що точка лібералізації минулого року чомусь співпала з поступовим скороченням міжнародної допомоги. Що теж, до речі, свідчить про нелогічність. Коли Нацбанк її затверджував, не був навіть затверджений пакет у Конгресі США, ніхто не знав, чи буде допомога.

Але хвіртки виводу капіталу спрацювали. А що ж до ручного керування, то, як в анекдоті, "ручки ось де". Всі слідкували за руками, а треба було за каналами відтоку капіталу. Лібералізація – це десь 10% у девальвації, така її ціна.

Що ж до курсу, то як я раніше і прогнозував, Мінфіну потрібен був курс 45 грн за долар, щоб трохи підлатати дефіцит бюджету, Нацбанку – 40 грн за долар. Казав, що зійдуться на середині – 42-43 грн. Ось до цього і йде, вже майже 42 грн за долар. Тобто гривня може ще девальвувати, але це буде у планово-керованому режимі.

Сильна девальвація може бути тільки, якщо раптом прилетять якісь "чорні лебеді" – вихід на більш радикальну форму війни, різка зміна геополітичної ситуації, скорочення зовнішньої допомоги. А за інших рівних умов цього року різкої не має бути.

Проте зараз питання із держборгом вирішене, добре чи погано – інше питання, але суттєвого відтоку за боргами не буде. Питання з енергоресурсами теж не є суттєвим фактором відтоку валюти. І газ свій є, а в контексті руйнування теплової генерації і вугілля вже надлишок на складах, електроенергію хотіли б купити більше, але не виходить. У населення теж немає настільки значних ресурсів, щоб кидати їх на валютний ринок. Отже, немає тригерів серйозної девальвації. Таким може бути тільки різке скорочення допомоги і доведеться друкувати гроші.

Андрій Новак, голова Комітету економістів України:

- Рік існування так званого гнучкого керованого курсу показав, що в цілому це поняття філософське. По-перше, воно ні до чого не зобов'язувало НБУ. По-друге, завдяки масштабній зовнішній підтримці та відновленню українського експорту, у нас самі по собі склалися умови валютних балансів, які дозволяли курсу залишатися відносно стабільним.

Завдяки зовнішній підтримці маємо зараз рекордні золотовалютні резерви $42,3 млрд, яких у нас не було у мирні роки. Тож Нацбанк має можливості контролювати курс, не допускати зриву гривні, глибокої девальвації, що у цьому році й відбувалося.

Робити ж прогнози курсу неможливо, бо у нас немає бази – курсової стратегії. Те, що НБУ називає керованим гнучким курсом, це навіть не валютний коридор, який у нас колись практикувався. За філософського керованого гнучкого курсу неможливо спрогнозувати, чи відпустить його Нацбанк, чи триматиме його стабільним. Можна тільки гадати як завгодно – 40, 42, 45 і навіть, як дехто, 50 грн за долар. Це все одно не більше, ніж гадання.

Офіційний курс формується за висновками попереднього торгового дня – це офіційна позиція регулятора. Бачимо, що множинності курсів ми позбулися, офіційний та готівковий в обмінниках майже нічим не відрізняється, хіба що на величину комісії банку чи пункту обміну. Ринок, хоч і при втручанні Нацбанку, формує такий курс, а НБУ втручається тоді, коли він плаває у надто великому діапазоні.

Йде війна, країна продовжує нести великі втрати. Це, у тому числі, відображається на невеличкій девальвації гривні. Стан війни, масштабні військові дії на нашій території, тимчасове захоплення промислово та аграрно насичених регіонів – це величезні прямі економічні втрати для усіх сфер. Плюс величезна кількість внутрішньо переміщених осіб, більшість яких втратили не тільки житло, але й роботу. Ці втрати не могли не відобразитися у тому числі й на курсі. Але, як для такої масштабної війни, то, вважаю, не варто звинувачувати НБУ у спеціальній девальвації гривні. Вона природньо девальвує через великі економічні втрати.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, які соціальні витрати закладають у бюджет на 2025 рік.