У Пентагоні підтвердили, що 21 листопада по Дніпру росіяни вдарили експериментальною балістичною ракетою на базі РС-26 "Рубіж". Чим її можна збити, розбирався "Ми – Україна".

Чим вдарили росіяни по Дніпру?

Після удару по Дніпру рано вранці 21 листопада, рештки ракети, якою її завдали, пішли на експертизу. Не стверджуючи однозначно, керівництво держави та посадовці дали зрозуміти, що це може бути міжконтинентальна балістична ракета.

"За льотно-технічними характеристиками – такі характеристики мають міжконтинентальні балістичні ракети", - сказав речник МЗС Георгій Тихий.

Речниця Пентагону Сабріна Сінгх вказала, що росія "справді запустила експериментальну балістичну ракету середньої дальності. Ця БРСД була створена на основі російської моделі міжконтинентальної балістичної ракети РС-26 "Рубеж".

Російський диктатор путін назвав використану зброю "Орешник" та заявив, що її неможливо збити.

В ГУР МО вказали, що агресор вдарив балістичною ракетою, ймовірно, зі складу ракетного комплексу "кєдр". Її підльотний час склав 15 хвилин, швидкість – понад 11 Махів. Встановлено на ні шість бойових частин по шість суббоєприпасів кожна. Нова балістика – нові ризики та виклики.

"Будемо переконувати, будемо працювати з партнерами", - сказав Тихий.

Це стосується обговорення комплексу THAAD, який може збивати балістичні ракети великої дальності.

Що таке THAAD?

THAAD (Terminal High Altitude Area Defense) – це система протиракетної оборони виробництва Lockheed Martin. Вона класифікується як перехоплювач балістичних ракет на дальності до 200 км та на висоті до 100-150 км.

В основі технологія hit-to-kill, як і у більшості нинішніх систем протиракетної оборони, за якою кінетична енергія перехоплювача знищує ракету, врізаючись у неї.

Балістична ракета має три фази польоту:

• початкову, до вигорання розгінного блоку;
• проміжну, коли після згоряння прискорювача, ракета починає рух накатом на найбільшій висоті;
• кінцеву, термінальну, коли ракета повертається в атмосферу.

THAAD орієнтований на перехоплення балістики на найвищих показниках кінцевої фази.

"THAAD забезпечує Combatant Commanders — здатність швидкого розгортання проти малої (до 1000 км), середньої (1000–3000 км) і обмежені щодо великої (3000–5000 км) загрози балістичних ракет всередині або за межами атмосфери під час останньої (кінцевої) фази польоту", - вказали у Дослідницькій групі Конгресу США.

Одна батарея THAAD має такі основні елементи:

• зазвичай 6 мобільних пускових установок, хоча можливо до 9 установок. Пересувається на модифіковані тактичній вантажівці HEMTT-LHS. Кожна пускова установка оснащена вісьмома ракетами. Тобто зазвичай одна батарея – це 48 перехоплювачів;
• оглядовий радар X-діапазону (8,55-10 ГГц) AN/TPY-2, який використовується для пошуку, відстеження та розрізнення об'єктів, а також передає дані перехоплювачу та веде вогонь;
• контрольно-командна машина, яка з'єднує компоненти THAAD, а також планує та виконує рішення для перехоплення.

Технічні характеристики THAAD:

• одноступенева ракета "земля-повітря" довжиною 6,17 м, діаметром 0,4 м, вагою 900 кг, швидкістю 2,8 км/с – у 8,2 рази перевищує швидкість звуку, з тепловізійним сенсором для наведення;
• РЛС з інструментальною дальністю 1000-2000 км, яка працює у секторі 120 градусів;
• команда обслуговування однієї батареї – 95 осіб;
• час розгортання батареї – вісім годин;
• час перезаряджання пускової установки – близько 30 хвилин.

Система обладнана для зв'язку з низкою засобів протиракетної оборони США, включаючи системи Aegis, які призначені для перехоплення балістики не тільки на кінцевій, але й на проміжній фазі польоту, та системи протиракетної оборони Patriot. Варіант наземного базування, відомий як Aegis Ashore, наразі розгорнутий у Девеселу, Румунія, як частина системи протиракетної оборони НАТО.

Не занурюючись глибоко у минуле розробки THAAD, вкажемо, що з 1995 по 1999 рр. тестові запуски прототипу були невдалими. Успішними були результати двох пусків у 1999 р., після чого комплекс пішов на переробку. Після цього льотне випробування у 2005 р. було вдалим, а надалі з 2006 по 2019 роки відбулося 14 успішних тестів на перехоплення балістичних ракет.

Чому потрібен THAAD і не вистачає Patriot?

THAAD, як і Patriot, є складовими саме протиракетної оборони, а не протиповітряної, як NASAMS та IRIS-T. Системи ППО заточені на знищення літаків, дронів, крилатих ракет – аеродинамічних цілей. Системи ПРО створюються проти балістичних ракет. В обох, які порівнюються, застосовується кінетичне перехоплення hit-to-kill. Вони можуть доповнювати один одну, проте відрізняються за технічними характеристиками.

Експертиза застосованої балістики ще триває, але це точно була ракета не малої дальності, як "Іскандер". Для їхнього перехоплення оптимізовані ракети Patriot PAC-3, які запускають із ЗРК MIM-104 Patriot.

Patriot поступається THAAD за:

• кількістю пускових установок на батарею: 4 проти 6;
• висотою ураження: 16 км проти 100-150 км;
• дальністю перехоплення: 80 км проти 200 км;
• сектором РЛС: 90 градусів проти 120 градусів.

Вже цього достатньо, щоб казати про потребу у цих комплексах. Ще тоді, коли партнери згодилися постачати NASAMS, восени 2022 року, про необхідність протистояти балістичним ракетам говорив тодішній міністр оборони Олексій Резніков.

"NASAMS – це перша ланка, і, відповідно, нам треба думати і говорити з партнерами про допомогу Україні в середній дальності, про аналог Patriot, або систему THAAD", - казав він.

Скільки систем THAAD та хто їх має?

Lockheed Martin вказує про наявність дев'яти активних батарей THAAD. Сім є у США та дві – в Об'єднаних Арабських Еміратах.

США та ОАЕ підписали угоду на $3,5 млрд щодо двох батарей THAAD у 2011 році. 15 січня 2022 року хусити здійснили атаку балістичними ракетами на Абу-Дабі, які були націлені на нафтові об'єкти поблизу авіабази Аль-Дафра. Тоді вперше відбулося бойове застосування THAAD.

У 2017 році з Саудівською Аравією було підписано угоду на $15 млрд на постачання семи батарей. Перша запланована на 2026 рік. У 2024 році країна також уклала угоду про спільне виробництво, ставши другою країною після США, яка виробляє компоненти THAAD.

Що ж до американських THAAD, то згідно із інформацією Дослідницької групи Конгресу станом на середину жовтня цього року:

• три батареї THAAD базувалися на базі Форт Блісс (Техас);
• дві на базі Форт Кавазос (Техас);
• одна батарея у Південній Кореї на військовій базі на південь від Сеула. Спільне рішення урядів двох країн розгорнути там комплекс ухвалили влітку 2016 року на захист від використання Північною Кореєю зброї масового знищення;
• одна батарея на Гуамі на базі Кемп Блаз, також у відповідь на ракетну загрозу з боку КНДР.

THAAD у Півдненній Кореї

За плечима США кілька прикладів розгортання THAAD за кордоном. Окрім Південної Кореї та Гуам, де батареї перебувають і зараз, у квітні 2019 року тимчасово комплекс розгортався у Румунії, у Девевслу, у якості взаємодії із системою Aegis Ashore. Також дислокувався у 2019 році у Саудівській Аравії після ударів безпілотниками та ракетами по нафтовим об'єктам. Звідти THAAD забрали в середині 2021 року.

У 2019 році для навчань розгортали в Ізраїлі. 21 жовтня 2023 року міністр оборони Ллойд Остін наказав розгорнути комплекс на Близькому Сході внаслідок атаки на Ізраїль, яка відбулася 7 жовтня 2023 року. Останнє рішення у Пентагоні ухвалили 13 жовтня 2024 року. THAAD разом із персоналом надали Ізраїлю після того, як трирівнева ізраїльська система ППО не змогла перехопити 180 балістичних ракет, спрямованих на країну 1 жовтня.

Навчання в Ізраїлі у 2019 році

Система протиповітряної оборони Ізраїлю є багаторівневою. На першому рівні Iron Dome – "Залізний купол", проти ракет малої дальності до 70 км. На другому рівні David's Sling – "Праща Давида", проти ракет середньої дальності до 300 км. На третьому рівні Arrow Interceptor – "Стріла-2" та "Стріла-3", проти ракет середньої та великої дальності 2000 км.

Від третього рівня ізраїльської системи THAAD відрізняє те, що він може перехоплювати ракети більшої дальності – до 5000 км. Також технологія hit-to-kill. Хоча її застосовано у "Пращі Давида", цей рівень для ракет суттєво меншої дальності. А от "Стріли", на відміну від кінетичного перехоплення, покладається на осколкову боєголовку.

Казати, що Україна легко може отримати комплекси, звісно ніхто не буде. Розгорнути THAAD в Ізраїлі чисто технічно легше, бо, за даними порталу The War Zone:

"члени командування протиповітряної та протиракетної оборони 10-щї армії США підтримували радар дальньої дії системи AN/TPY-2 X-діапазону у так званому "місці спільної безпеки", відомому, як Зона 512 в ізраїльській пустелі Негев, постійно принаймні з 2012 року".

До того ж п'ять років тому, там проходили відповідні навчання.

Після останнього рішення щодо надання THAAD Ізраїлю, в Пентагоні стримано відповідали, чому не у такий спосіб не підтримали Україну.

"Це різні війни, різні регіони. Зобов'язання перед Ізраїлем та Україною також різні", - сказала Сабріна Сінгх.

Тобто статус особливого союзника США, який має Ізраїль, теж має значення.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав усе, що відомо про ракету РС-26 "Рубіж": її розробку та характеристики.