Як обирають Папу Римського після відставки чи смерті попередника? Розбирався "Ми – Україна".

Хорхе Маріо Берголіо, Папа Римський Франциск, став першим за останні 60 років понтифіком, обраним внаслідок відставки, а не смерті попередника. Також став Папою першим із Західної півкулі, першим із Південної Америки, першим з ордену єзуїтів, першим, хто взяв ім’я Франциск з-поміж 265 попередників.

Він народився в родині італійських іммігрантів в Аргентині 17 грудня 1936 року. В підлітковому віці через інфекцію втратив частину легені та після його обрання навіть були побоювання, чи зможе він виконувати покладені на нього обов'язки.

В молодості був вихованцем українського священника Степана Чміля. Той жив в Аргентині після Другої світової війни та очолював Салезіанську школу. Розуміння нашої церкви та літургії, казав Глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук, давало сподівання на гарні події з цим Папою у майбутньому.

13 березня 2013 року Франциска було обрано. Його запрошували в Україну, зокрема після повномасштабного вторгнення. Він дав згоду, проте дату візиту так і не призначив. І за три роки після початку повномасштабної агресії відзначився дуже суперечливими заявами та діями.

"Коли ви бачите, що ви переможені, що справи не йдуть, вам потрібно мати мужність вести переговори", - не називаючи когось конкретно, говорив він у березні 2024 року.

Також закликав підняти "білий прапор", бо це було б найсміливіше. У Ватикані потім довелося пояснювати, що при цьому він не мав на увазі капітуляцію України. Перед Великоднем у 2022 році під час хресної ходи за ініціативи церковного керівництва росіянка та українка разом несли хрест, що мало б символізувати примирення. У лютому 2025 року закликав українську молодь до діалогу.

14 лютого 2025 року Папу госпіталізували. З пневмонією, респіраторною кризою та віднедавна з нирковою недостатністю 88-річний понтифік бореться вже десять днів. У 2021 році він саме такий час перебував у лікарні внаслідок операції на прямій кишці.

Хвороба викликала припущення щодо майбутнього керівництва католицької церкви та того, чи може він піти у відставку, якщо його стан погіршиться.

У 2022 році Франциск підтвердив, що написав заяву про відставку одразу після обрання на випадок, якщо хвороба завадить йому виконувати обов'язки. До такого рішення є дві головні вимоги: воно має бути вільним та оприлюднене. Приймати її немає кому, досить самого бажання. Хоча це не розповсюджена практика, але вона є. Саме через стан здоров'я та складнощі із виконанням своєї місії свої повноваження у 2013 році склав Бенедикт XVI.

В разі відставки, як і вразі смерті, процедура обрання нового Папи ідентична.

З-поміж кого обирають Папу Римського?

Церковне законодавство не вимагає, щоб голова Римо-католицької церкви обирався саме з числа кардиналів. Для того, аби стати Папою, достатньо бути дорослим чоловіком, який є хрещеним католиком. Вік не обмежений. Кандидати себе не висувають, гідних визначають виборці.

Проте в історії був лише один випадок обрання не кардинала – у 1378 році Папою став архієпископ Бартоломео Пріньяно, який обрав собі ім'я Урбан VI. Але його правління знаменувалося Великим західним розколом, запереченням законності обрання та кількома претендентами, які оголошували себе очільниками церкви.

З того часу, попри формальну вільність, Папу обирають серед представників Sacrum Cardinalium Collegium – кардинальської колегії, а саме з тієї групи, яка бере участь у виборах.

Хто обирає Папу Римського?

До складу кардинальської колегії входять усі кардинали, з усього світу. Станом на 22 січня 2025 року до неї входить 252 вищих членів духовенства Католицької Церкви. Очолює Sacrum Cardinalium Collegium декан та на цій посаді перебуває італієць Джованні Батіста Ре.

Sede vacante (лат. місце вільне) – період, коли церква перебуває без Папи внаслідок його смерті чи відставки. Тоді колегія має, хоч і скорочені до мінімуму, але керівні владні функції та скликає папський конклав, проте участь кардиналів у ньому обмежена.

Процедуру обрання Папи визначає апостольська конституція Universi Dominici gregis, ухвалена у 1996 році Іваном Павлом ІІ зі змінами, внесеними у 2006 та 2013 роках.

Конклав розпочинається через 15-20 днів після смерті (після похоронних обрядів) або відставки понтифіка, у такий спосіб кардиналам з різних куточків світу дають час, щоби дістатися Ватикану. Перед виборами їх заселяють у приміщення, пристроєне до базиліки Святого Петра – Domus Sanctae Marthae, розподіляючи кімнати жеребкуванням.

Domus Sanctae Marthae

Керує процесом підготовки генеральна конгрегація кардиналів, на якій головує декан кардинальської колегії, якщо він має право голосу, або найстарший кардинал.

Питання віку критично важливе. Брати участь у конклаві можуть тільки кардинали, яким на момент смерті чи відставки Папи не більше 80 років.

Генеральна конгрегація вивчає залишені документи, організовує знищення двох артефактів, які виготовляються спеціально для кожного понтифіка – Перстня рибалки та свинцевої печатки, якою скріпляються папські булли. Та визначає день і годину початку голосування.

Перстень рибалки Франциска

Поточними ж питаннями опікується партикулярна, особлива конгрегація на чолі з кардиналом камерленго (камерарієм) та трьома кардиналами, обраними шляхом жеребкування.

Згідно із Universi Dominici gregis, кількість кардиналів-виборців у віці до 80 років не має перевищувати 120. Нині з-поміж кардиналів 138 за віком мають право брати участь у виборах. Проте як саме відсіяти зайвих документ не вказує.

Від початку виборчого процесу і до оголошення про обрання Папи (або довше за його розпорядженням), кімнати Domus Sanctae Marthae закриті для усіх, окрім уповноважених осіб, за розпорядженням камерленго. Попри певні уявлення, що кардинали на час конклаву зачинені у приміщенні для голосувань, вони переміщаються від місця проживання до місця виборів. Хоча має бути забезпечено, аби до них при цьому ніхто не наближався.

Письмово, телефоном чи іншими каналами зв'язку кардинали не можуть спілкуватися з особами поза місцем виборів. Виключення – доведена і термінова необхідність, яку підтверджує особлива конгрегація на чолі із камерарієм.

Спілкуватися кардинали-виборці, окрім як один з одним, можуть із вузьким колом осіб. За попереднього схвалення камерленго, це деякі священники для сповіді, лікарі, люди, які готують їжу та прибирають. Усі вони складають присягу про зберігання таємниці.

Кардинали, у тому числі й ті, які не є виборцями, але входять до генеральної конгрегації, зобов'язані зберігати таємницю про голосування, питання щодо виборів не тільки під час конклаву, але й після обрання нового Папи.

Злочин симонії, тобто торгівля церковними посадами та санами, конституцією заборонений, щоб "дійсність обрання Римського Архієрея не могла бути оскаржена з цієї причини". Винні у симонії latae sententiae підлягають екскомунції – відлученню від церкви автоматично після вчинення злочину та через сам злочин без втручання церковного судді.

Як відбуваються вибори Папи Римського?

Не пізніше 20 дня після смерті чи відставки Папи, бажано вранці, кардинали-виборці, вдягнені у червоне, відправляють у місце виборів – Сікстинську капелу Апостольського палацу Ватикану, яка лишається закритою до завершення виборів.

Сікстинська капела

Приміщення напередодні перевіряють на встановлення шпигунського обладнання.

Сікстинська капела всередині

Кардинали-виборці складають присягу, після цього віддається наказ Extra omnes (лат. поза всіма) і всі, хто не бере участь у конклаві, залишає капелу.

Для обрання необхідні дві третини голосів від загальної кількості присутніх кардиналів-виборців. Якщо на три рівні частини присутніх не можна поділити, потрібен один додатковий голос.

В разі початку виборів у другій половині дня, проходить одне голосування. Наступного дня і загалом голосувань чотири на день – два вранці та два вдень.

Кардиналам роздають бюлетені, позначені словами Eligo in Summum Pontificem (Як Верховний Понтифік  обираю) у який кожен таємно вносить ім'я гідного на його думку кандидата. Складений удвоє бюлетень кардинал вкидає в урну так, щоб це було видно, оголошуючи при цьому:

"Я кличу за свідка Христа Господа, який буде мені суддею, що мій голос відданий тому, кого перед Богом я вважаю за обраного".

Урну з бюлетенями струшують та проводять вголос підрахунок голосів на користь кандидатів. Якщо двох третин голосів немає або якщо кількість бюлетенів не відповідає кількості виборців, їх спалюють. До паперу додають хімікати і над Сікстинською капелою тоді видно чорний дим.

Кардинали-виборці в процесі можуть робити нотатки і рахувати голоси. Проте в кінці голосування вони здають їх для спалення.

В тому разі, якщо протягом трьох днів немає двох третин за кандидата, може бути оголошена перерва на один день, а потім вибори відновлюються за звичною процедурою. Буде ще три раунди по сім голосувань кожен, з перервами.

Після 33 голосувань, відповідно до змін у правилах, внесених Папою Римським Бенедиктом XVI, відкривається другий тур між двома найкращими кандидатами, .

Конклав завершується після того, як новий Папа погоджується на своє обрання, якщо не вирішить інакше. Згідно із конституцією, обраного на конклаві закликають "не відмовлятися через страх перед її вагою від служби, до якої він був покликаний, але смиренно підкоритися задуму Божої волі".

Обрання нового Папи підтверджує білий дим при спаленні бюлетенів. Майбутній понтифік, якщо ще не є єпископом, урочисто висвячується. Кожен Папа, попри дане при народженні, обирає собі ім'я, під яким буде очолювати церкву. Ця традиція закріпилася ще з VI століття, коли Папа Іван ІІ змінив своє ім'я при народженні Меркурій, бо воно було язичницьким.

Білий дим 13 березня 2013 року, після обрання Папою Франциска

Затвердженого переліку імен, з яких можна обирати, немає. Найчастіше Римські Папи обирали імена Іван (23 рази), Григорій та Бенедикт (по 16 разів кожне), Клемент (14 разів), Лев (13 разів), Інокентій та Пій (по 12 разів кожне ім'я).

Кожен з 266 очільників церкви називає себе тим, яке має для нього та його принципів символічне значення. Нинішній обрав його на честь Франциска Ассізького – ідеалу аскетизму, яке до цього жодного разу не використовувалося.

Після обрання, згоди на посаду, вибору імені, кардинали складають присягу. У Кімнаті сліз поруч із Сікстинською капелою новий Єпископ Римський вдягає білу сутану та з балкону базиліки Святого Петра оголошується Annuntio vobis gaudium magnum: Habemus Papam! – "З великою радістю повідомляємо вам, що у нас є Папа".

Сказавши кілька слів, Папа дає традиційне благословення Urbi et Orbi (лат. місту та світу) — і розпочнеться новий понтифікат.

Хто серед потенційних кандидатів на керівництво католицькою церквою?

Франциск хоч і не у доброму здоров'ї, але у доброму гуморі, як повідомляють у Ватикані. Проте в очікуванні можливих змін вже навіть є перелік потенційних його наступників.

Кардинал П'єтро Паролін, державний секретар Ватикану з 2013 року, якому 70 років. Італієць вважається помірним та прямим наслідувачем політики нинішнього Папи.

Кардинал П'єтро Паролін

До прогресивних потенційних кандидатів відносять 67-річного філіппінського кардинала Луїс Антоніо Тагле, який, разом із Франциском, виступав за більш співчутливу церкву. Також зосереджений на інклюзивності, соціальній справедливості та порядку денному понтифіка 69-річний італієць кардинал Маттео Зуппі.

Кардинали Тагле та Зуппі

72-річний кардинал Петер Ердо з Угорщини, є президентом Європейської єпископської конференції та консерватором, який критикував одностатеві шлюби та європейські країни, які приймають біженців. Він має хороші стосунки з Віктором Орбаном.

Кардинал Петер Ердо

Потенційними кандидатами також називають ще низку консерваторів: 65-річного кардинала Фрідоліна Амбонго Бесунгу з Демократичної Республіки Конго, 71-річного кардинала, колишнього лікаря Віма Ейка з Нідерландів, 76-річного американського кардинала Реймонда Берка.

Кардинали Бесунгу, Ейк, Берк

На межі щодо віку для участі у виборах, проте не щодо можливості бути обраними, два італійські кардинали з консервативними поглядами: 80-річний Анджело Баньяско та 81-річний Анджело Скола.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, як під час Ялтинської конференції США, Великобританія та СРСР закінчували Другу світову війну.