85 років тому Вінстон Черчилль став прем'єр-міністром Великої Британії, очоливши країну у найскладніший період Другої світової. Чому Черчилль надихає та водночас викликає суперечки досі? Розбирався "Ми – Україна".

Від непопулярності до успіху: чому постать Черчилля важлива досі?

10 травня 1940 року, коли Вінстон Черчилль став прем'єр-міністром Великої Британії та сформував коаліційний уряд національної єдності з представників своєї консервативної партії та лейбористської, йому було 65 років. Він не був політиком із чистою та незаплямованою репутацією та багато що у ній до цього моменту було суперечливим і обговорюється зараз.

"Я не визнаю, наприклад, що було завдано великої шкоди індіанцям Америки чи чорношкірим людям Австралії. Я не визнаю, що цим людям було завдано шкоди через те, що сильніша раса, раса вищого рівня, більш мудра у світі, якщо можна так сказати, прийшла та зайняла їхнє місце", - казав Черчилль у 1937 році, виступаючи на підтримку того, щоб євреї оселилися в Палестині.

Расистські заяви були непоодинокі та, хоч і не сприймалися категорично 85 років тому, є постійною темою для дискусій в Британії та за її межами зараз.

"Я не можу зрозуміти цю гидливість до використання газу", - писав Черчилль, перебуваючи на посаді міністра війни та повітряних силу у службовій записці у 1919 році.

Він пропонував використовувати хімічну зброю – речовини, щоправда ті, "які спричиняють великі незручності та поширюють сильний жах, але водночас не залишають серйозних постійних наслідків для більшості постраждалих", проти курдів та афганців.

"Недбалі звички, недбалі системи сільського господарства, млявий спосіб торгівлі та незахищеність власності існують скрізь, де правлять або живуть послідовники Пророка", - писав Черчилль у своїй книзі "Річкова війна" (1899 рік) про махдистів Судану.

У 2014 році цитати Черчилля з цієї книги у своїй передвиборній промові використав кандидат у Європарламент Пол Вестон, голова партії "Свобода Великої Британії". Його заарештували за релігійні та расові домагання. Тож саме в такому ключі зараз сприймаються ці думки британського прем'єра.

Після початку  Другої світової, у 1943 році, прем'єр-міністр проігнорував катастрофічний голод у Бенгалії, який спричинив смерть кількох мільйонів людей. Постачання пшениці з Австралії оминули колонію, а від Індії надалі вимагався експорт рису.

Незалежність Індії була остаточно проголошена у 1947 році. Черчилль вважав рух країни до незалежності "жахливим актом самокалічення". Філософа ненасильства та борця за незалежність Магатму Ганді називав бунтівним адвокатом, який видає себе за факіра.

Коли після свого ув'язнення Ганді оголосив голодування, Черчилль казав, що "слід позбутися поганої людини та ворога Імперії, якщо він помре". Автор книги "Черчилль: Кінець слави" Джон Чармлі зауважив, що в період з 1929 по 1939 роки погляди Черчилля на Індію були огидними навіть для консерваторів.

"Він очолив рух непримиренних імперіалістичних романтиків", - писав у біографії Черчилля Борис Джонсон.

Ще дві грандіозні помилки у час до Другої світової не додавали йому прихильності. У 1920 році він зробив те, що називається спустити псів війни: відправив Чорно-коричневі полки констеблів на придушення ірландського руху боротьби за незалежність.

Під час Першої світової тодішній перший лорд Адміралтейства Черчилль допоміг організувати катастрофічну морську кампанію в Дарданеллах, а також брав участь у плануванні військових висадок на Галліполі, які призвели до величезних втрат.

Із таким бекграундом у травні 1940 року Вінстон Черчилль був запропонований на посаду прем'єр-міністра.

"Одна з чудових рис Вінстона Черчилля, і одна з причин, чому він залишається таким актуальним і сьогодні, полягає в тому, що він навчався на своїх помилках", - сказав британський історик Ендрю Робертс.

Ще одна причина, на яку він вказав, в тому, що Черчилль був істориком. На момент обрання прем'єром він видав кілька історичних праць. Далекоглядність дозволила заздалегідь побачити загрозу нацизму.

"Мої застороги протягом останніх шістьох років були такі числення й докладні, а тепер так страхітливо підтвердилися, що ніхто не міг суперечити мені. Не можна було мені дорікнути й за те, що я призвів до війни чи не підготувався до неї", - писав Черчилль у своїх спогадах про Другу світову війну.

Він згадував, що в ніч, коли став прем'єром, спав міцно і не потребував підбадьорливих снів, бо "факти кращі за сни".

Горезвісна угода з нацистами в Мюнхені, укладена 30 вересня 1938 року прем'єром Невілом Чемберленом, лише відтягнула неминучу Другу світову, про яку Черчилль попереджав роками. Але очоливши уряд, він сказав, що "Яящо теперішнє намагається судити минуле, воно втратить майбутнє".

Він обійняв посаду, яку любив найдужче. І пояснив чому:

"Владу задля панування над своїми ближніми або збільшення особистої пишноти цілком слушно вважають за ницу. Але влада під час національної кризи, коли якась людина вважає, що знає, які накази слід віддавати, – це благословення".

Найвідоміші промови Черчилля на початку війни

10 травня Гітлер реалізував "Жовтий план" і німці вторглися до Бельгії, Люксембургу та Нідерландів. Франція стала наступною.

26 травня – 3 червня 1940 р. відбулася евакуація британських військ з континенту – операція "Динамо.

З 10 липня по 31 жовтня 1940 тривала Битва за Британію – боротьба за домінування у повітряному просторі країни.

7 вересня 1940 року розпочався Бліц –постійні бомбардування Великої Британії, які тривали майже рік.

Ці події відбувалися у той період війни до 22 червня 1941 року, який Черчилль у "Спогадах" включив у розділ "Самі". Британія воювала проти Німеччини сам на сам. Та невідомо, чим би Друга світова завершилася, якби країна не вистояла.

Красномовність та афористичність Черчилля – одна з його чеснот, яка викликає захоплення досі. Його промови багатьма визнають такими, що забезпечили єдність та стійкість британців під час Другої світової. Найбільш відомі з них виголошені з різницею у кілька тижнів.

13 травня 1940 року, Палата громад, Blood, Toil, Tears and Sweat – "Кров, праця, сльози та піт". Перша промова на посаді прем'єра:

"Я хотів би сказати Палаті, як я сказав тим, хто приєднався до цього уряду: "Мені нічого запропонувати, крім крові, праці, сліз і поту".

На нас чекає випробування найтяжчого роду. На нас чекають багато-багато довгих місяців боротьби та страждань. Ви питаєте, яка наша політика? Я можу сказати: це вести війну на морі, на суші та в повітрі всіма силами та всією силою, яку може дати нам Бог. Вести війну проти жахливої тиранії, яку ніколи не перевершували в темному, жалюгідному каталозі людських злочинів. Це наша політика. Ви питаєте, яка наша мета? Я можу відповісти одним словом: це перемога. Перемога будь-якою ціною, перемога, незважаючи на весь терор, перемога, яким би довгим і важким не був шлях. Бо без перемоги немає виживання".

19 травня 1940 року, BBC, Be Ye Men of Valour – "Будьте мужами доблесті". Перше звернення до британського народу на посаді прем'єра:

"Наше завдання — не просто виграти битву, а виграти війну. Після того, як ця битва у Франції зменшить свою силу, настане битва за наш острів — за все, що є Британією, і все, що Британія означає. Це буде боротьба. У цій надзвичайній ситуації ми не вагатимемося зробити кожен крок, навіть найрішучіший, щоб вимагати від нашого народу останньої унції та останнього дюйма зусиль, на які він здатний. Інтереси власності, години праці — ніщо в порівнянні з боротьбою за життя та честь, за право та свободу, якій ми самі поклялися".

4 червня 1940 року, після евакуації військ з Дюнкерка, Палата громад, We Shall Never Surrender (We Shall Fight on the Beaches) – "Ми ніколи не здамося" ("Ми будемо битися на пляжах"):

"Ми визнали за необхідне вжити заходів посилення жорсткості не лише проти ворожих іноземців та підозрілих осіб інших національностей, але й проти британських підданих, які можуть стати небезпекою або проблемою, якщо війна перенесеться до Сполученого Королівства. Я знаю, що є багато людей, які постраждали від виданих нами наказів і є палкими ворогами нацистської Німеччини. Мені дуже їх шкода, але ми не можемо зараз і за нинішньої напруги провести всі ті відмінності, які хотіли б зробити".

"Однак є ще один клас, до якого я не відчуваю жодного співчуття. Парламент надав нам повноваження сильно придушувати діяльність п'ятої колони, і ми будемо використовувати ці повноваження під наглядом та виправленням Палати без найменших вагань, доки не будемо впевнені, і більш ніж впевнені, що цю злісність серед нас ефективно викорінено".

"Я хотів би зазначити, що за всі ці довгі століття, якими ми пишаємося, не було жодного періоду, коли нашому народу можна було б дати абсолютну гарантію від вторгнення, а тим більше від серйозних набігів… Завжди був шанс, і саме цей шанс розбурхував і обдурив уяву багатьох континентальних тиранів... Я думаю, що жодна ідея не є настільки дивною, щоб її не слід було розглядати".

"Я особисто повністю впевнений, що якщо всі виконають свій обов'язок, якщо нічого не буде знехтуване і якщо будуть вжиті найкращі заходи, як це зараз робиться, ми знову доведемо свою здатність захищати наш острівний дім, пережити бурю війни та пережити загрозу тиранії, якщо необхідно, роками, якщо необхідно, самотужки… Британська імперія та Французька Республіка, об'єднані у своїй справі та у своїх потребах, захищатимуть свою рідну землю до смерті, допомагаючи одне одному, як добрі товариші, всіма силами. Навіть якщо великі території Європи та багато старих і славетних держав потрапили або можуть потрапити до лап гестапо та всього мерзенного апарату нацистського правління, ми не будемо вагатися і не зазнаємо невдачі.

Ми підемо до кінця, ми будемо воювати у Франції, ми будемо воювати на морях і океанах, ми будемо воювати зі зростаючою впевненістю та зростаючою силою в повітрі, ми будемо захищати наш острів, якою б ціною це не коштувало, ми будемо воювати на пляжах, ми будемо воювати на місцях висадки, ми будемо воювати в полях і на вулицях, ми будемо воювати в горах; ми ніколи не здамося, і навіть якщо, у що я ні на мить не вірю, цей острів або його значна частина будуть поневолені та голодуватимуть, тоді наша Імперія за морями, як озброєна та охороняється Британським флотом, продовжуватиме боротьбу, доки, в Богом благословенний час, Новий Світ з усією своєю силою та могутністю не вирушить на порятунок і звільнення Старого".

18 червня 1949 року, початок перемовин Франції із Німеччиною, Палата громад, Their Finest Hour – "Їхній зоряний час":

"Протягом перших чотирьох років останньої війни союзники не зазнали нічого, крім катастроф та розчарувань. Це був наш постійний страх: один удар за іншим, жахливі втрати, жахливі небезпеки. Все зазнавало невдачі. І все ж наприкінці цих чотирьох років моральний дух союзників був вищим, ніж у німців, які переходили від однієї агресивної перемоги до іншої і які всюди стояли як тріумфальні загарбники земель, на які вони вдерлися. Під час тієї війни ми неодноразово ставили собі питання: як ми збираємося перемогти? І ніхто ніколи не міг відповісти на нього з великою точністю, доки врешті-решт, зовсім раптово, зовсім несподівано, наш жахливий ворог не впав перед нами, і ми були так перенасичені перемогою, що у своїй безрозсудності відкинули її.

Ми ще не знаємо, що станеться у Франції, чи триватиме французький опір як у самій Франції, так і у Французькій імперії за кордоном. Французький уряд втратить великі можливості та залишить своє майбутнє без уваги, якщо не продовжить війну відповідно до своїх договірних зобов'язань, від яких ми не були в змозі їх звільнити…

Те, що генерал Вейган (Максим Вейган, начальник Генштабу Франції, настрої якого Черчилль та Шарль де Голль у той час називали англофобськими та пораженськими, - авт.) назвав битвою за Францію завершеною. Я очікую, що Битва за Британію ось-ось почнеться. Від цієї битви залежить виживання християнської цивілізації. Від неї залежить наше власне британське життя та тривала безперервність наших інституцій та нашої Імперії. Уся лють і міць ворога дуже скоро будуть спрямовані проти нас. Гітлер знає, що йому доведеться зламати нас на цьому острові або програти війну. Якщо ми зможемо протистояти йому, вся Європа може бути вільною і життя світу зможе рухатися вперед до широких, сонячних нагір'їв. Але якщо ми зазнаємо невдачі, то весь світ, включаючи Сполучені Штати, включаючи все, що ми знали та про що піклувалися, зануриться в безодню нового Темного віку, який стане ще зловіснішим і, можливо, ще тривалішим через світло збоченої науки. Тож приготуймося до виконання своїх обов'язків і поводьмося так, щоб, навіть якщо Британська імперія та її Співдружність проіснують тисячу років, люди все одно казали: "Це була їхній зоряний час".

14 липня 1949 року, через три дні після початку Битви за Британію, трансляція ВВС War Of The Unknown Warriors – "Війна невідомих воїнів":

"Тепер усе залежить від життєвої сили британської раси в кожній частині світу та всіх наших пов'язаних народів, і всіх наших доброзичливців у кожній країні, які роблять усе можливе вдень і вночі, віддають усе, зважуються на усе, терплять усе – до кінця. Це не війна вождів чи князів, династій чи національних амбіцій. Це війна народів та справ. Є величезна кількість людей, не лише на цьому острові, але й у кожній країні, хто вірно служитиме в цій війні, але чиї імена ніколи не будуть відомі, чиї вчинки ніколи не будуть записані. Це війна Невідомих Воїнів, але нехай усі борються, не втрачаючи віри та виконуючи обов'язок, і темне прокляття Гітлера буде зняте з нашого віку".

20 серпня 1940 року, через п'ять днів після досягнення кризової точки у Битві за Британію, Палата громад, The Few – "Нечисленні":

"Якщо йдеться про випадок, коли вся нація бореться та страждає разом, це має нас влаштовувати, тому що ми є найбільш об'єднаними з усіх націй, тому що ми вступили у війну, керуючись національною волею та з відкритими очима, і тому що нас виховували у свободі та індивідуальній відповідальності, і ми є продуктом не тоталітарної одноманітності, а толерантності та різноманітності".

"Один зі способів швидко завершити цю війну — переконати ворога не словами, а ділом, що в нас є і бажання, і засоби не лише продовжувати безкінечно, а й завдавати важких і несподіваних ударів. Шлях до перемоги може бути не таким довгим, як ми очікуємо. Але ми не маємо права на це розраховувати".

"Британська нація та Британська імперія, опинившись самотніми, без страху вистояли перед катастрофою. Ніхто не здригнувся і не похитнувся. Навіть ті, хто раніше думав про мир, тепер думають лише про війну. Наш народ єдиний і рішучий, як ніколи раніше. Смерть і руїна стали дрібницями, порівняно з ганьбою поразки чи невиконанням обов'язку".

Складні рішення Черчилля під час Другої світової

Афоризмами Черчилля переповнений інтернет, як і фактами, які про нього нібито ніхто не знає, але насправді знають майже усі. Що його мати була американкою, що він багато пив, любив котів, мюзикли, кіно, шовкову білизну та не любив взуття на шнуровці, бо на це йде зайвий час. Також він казав, що краще не стояти, коли можна сидіти, не сидіти, коли можна лежати. Також сипав багатьма іншими афоризмами:

"Ставлення – це дрібниця, яка має велике значення".

"Ви завжди можете розраховувати на те, що американці зроблять правильно, після того, як вони спробують усе інше".

"Успіх полягає в тому, щоб переходити від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму".

"Це ще не кінець. Це навіть не початок кінця. Але, можливо, це кінець початку".

"Умиротворець – це той, хто годує крокодила, сподіваючись, що той з'їсть його останнім".

"Ніхто не може гарантувати успіх у війні, його можна лише заслужити".

Також він казав, що для неосвіченої людини добре читати книги цитат. І що нічого не коштує бути ввічливим, коли тобі доводиться вбивати людину.

Коли Черчилль був прем'єром під час Другої світової, приймати складні рішення, які коштували людям життя, були частиною роботи. Проте це не означає, що вони були простими.

Норвезька кампанія. З вересня 1939 по травень 1940 Вінстон Черчилль був першим лордом Адміралтейства. Якщо дуже коротко описувати тодішні події, то взимку та навесні 1940 року Велика Британія розпочала серію непродуманих експедицій, щоб забезпечити безпеку порту Нарвік та запобігти окупації Норвегії. Черчилль проігнорував думку військових, змусивши членів Військового кабінету провести поспішну, імпровізовану операцію, яка, врешті, передала стратегічну перевагу німцям.

Британські війська перед відправленням у Норвегію

"Ми, напружуючи всі зусилля, намагалися ввійти і закріпитися у Норвегії. Ми думали, що жорстока доля повернулася проти нас. Тепер ми бачимо, що просто не мали шансів. Тим часом на початку травня ми змогли втішити себе низкою успішних евакуацій. З огляду на провідну роль, яку я відігравав в усіх цих подіях, беручи до уваги неможливість пояснити труднощі, які взяли гору над нами, вади нашої штабної та урядової організації і наших методів провадження війни, було справжнім дивом, що я вижив і зберіг свої позиції в громадській думці та довіру парламенту", - писав Черчилль у спогадах" про кампанію в Норвегії.

Потоплення французького флоту. 10 червня 1940 року французька армія була розгромлена німцями. До того, які Франція капітулювала 24 червня, Черчилль намагався вмовити свій кабінет дати згоду атакувати флот країни, яка все ще була офіційним союзником Британії. Врешті вмовити вдалося.

"Це було найогидніше рішення, найнеприродніше та найболючіше, з яким я будь-коли стикався", - писав Черчилль.

Під час операції "Катапульта" з нейтралізації або знищення французького флоту, були захоплені судна, які базувалися у портах Британії та в Александрії в Єгипті. Але найжорсткішим був напад французький флот у порту Мерс-ель-Кебір, що неподалік від Орана, Алжир 3 липня 1940 р.

Спочатку був ультиматум: плисти до Британії, плисти до США або затопити свої кораблі протягом шести годин.

Наказ адмірала Франсуа Дарлана французам передбачав доправлення кораблів у США, якщо німці порушать перемир'я та вимагатимуть повернення кораблів.

Але британці перехопили повідомлення маріонеткового французького уряду Віші із наказом терміново перемістити підкріплення в Оран. Тоді британський флот здійснив атаку, внаслідок якої загинуло 1297 французьких солдатів, а 3 великі кораблі та 1 есмінець були пошкоджені або знищені.

Знищення французького флоту

Висадка у Нормандії. Непростим рішенням для Черчилля був сам факт остаточно підтримати вторгнення у Західну Європу. Досі є дискусії навколо того, чи був Черчилль опонентом операції "Оверлорд" взагалі.

D-Day

Офіційно він неодноразово підтверджував прихильність цій стратегії. Проте вважав за потрібне у першу чергу бити у "м'яке підчерев'я" Німеччини. Історики вказують, що він мав схильність до вигадливих операцій на периферійних театрах військових дій.

"Ця битва (висадка у Нормандії, - авт.) була нав’язана нам росіянами та військовою владою Сполучених Штатів", - казав Черчилль у квітні 1944 року одному зі своїх радників.

Проте так чи інакше він дав згоду і у D-Day 6 червня 1944 року відбулося те, що в радянській історіографії називали відкриттям другого фронту.

Вінстон Черчилль у літературі та кіно: що почитати і подивитись?

"Спогади про Другу світову війну" Вінстона Черчилля. Це виданий в Україні скорочений варіант шеститомника "Друга світова війна".

"Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію". Автор – колишній прем'єр-міністр Великої Британії та консерватор Борис Джонсон.

"Черчилль". Автор – Мартин Гілберт, офіційний біограф Вінстона Черчилля.

"Як Черчилль врятував цивілізацію". Автор – британський письменник Джон Гарт, який народивcя в Лондоні в період між двома вінами.

Щодо фільмів про британського прем'єра, то мабуть найвідомішим є "Темні часи" із блискучим Гарі Олдманом у головній ролі. Він якраз про ті дні, коли Черчилль обійняв пост прем'єр-міністра та узгоджував операцію "Динамо" з евакуації британських військ.

Проте це далеко не єдиний фільм про визначну постать та його прем'єрство, який варто подивитись.

The Finest Hours. Документальний фільм 1964 року. Це часткова реконструкція біографії Черчилля з кадрами кінохроніки. Оповідач – американський кінорежисер, автор "Громадянина Кейна" Орсон Веллс.

"Черчилль". Художній фільм 2017 року, головну роль у якому виконав Браян Кокс. Присвячений подіям перед висадкою у Нормандії та сумнівам прем'єра щодо операції "Оверлорд".

The Gathering Storm, "Насувається буря". Фільм 2002 року, названий так само, як і перший том праці Черчилля "Друга світова війна". Охоплює період з 1934 по 1939 роки. Роль прем'єра виконав Альберт Фінні.

Into the Storm, "Назустріч шторму". Фільм 2009 року із Бренданом Глісоном у головній ролі. Є продовженням фільму "Насувається буря" та охоплює часи прем'єрства під час Другої світової.

"Черчилль на війні". Документальний фільм 2024 року з відреставрованими та кольоровими архівними кадрами та синтезованим голосом самого Черчилля.

Раніше "Ми – Україна" розповідав про те, як Німеччина капітулювала у Другій світовій війні та яких втрат у 1939-1945 роках зазнала Україна.