9 квітня набрали чинності підвищені митні ставки США і світ вступає у глобальне торговельне протистояння. За що воюють США та якими є ризики для світу на старті масштабного конфлікту? Розбирався "Ми – Україна".

Знакові торговельні війни США

Закон Смута-Гоулі. У 1929 році сталася криза, яка спровокувала Велику депресію – найбільше економічне потрясіння для США та світової економіки. Намагаючись пом'якшити наслідки кризи для сільського господарства США, президент Герберт Гувер спочатку хотів застосувати тарифи на імпорт аграрної продукції в Америку. Але сенатори Рід Смут та Вілліс Гоулі запропонували тарифи включно із промисловими. Попри те, що тисяча американських економістів закликали ветувати цю законодавчу ініціативу, її було прийнято. До близько 2 тис. позицій імпорту були застосовані ставки понад 50%.

У відповідь десять країн застосували контрзаходи та у 1933 році експорт США впав на 61%, ще глибше закопавши економіку. Герберт Гувер програв вибори Франкліну Рузвельту. Той ініціював на заміну закону Смута-Гоулі закон про взаємні угоди.

Саме із законом Смута-Гоулі зараз найчастіше порівнюють нові митні тарифи Дональда Трампа, бо вони співставні і за рівнем, і за географією.

Торгова війна з Японією. Після Другої світової США гарантували безпеку Японії та сприяли її зростанню. У 80-х роках економіка Японії стала другою в світі. Майже третина торговельного дефіциту США припадала на Японію. Щоб не дати Японії стати першою, Америка застосувала кілька заходів. Були запроваджені тарифи на японські напівпровідники, застосована квота на експорт японських автівок і сталі.

У 1985 році в готелі Plaza була укладена угода між США, Японією, Західною Німеччиною, Францією та Великою Британією, за якою долар було девальвовано щодо єни та німецької марки, що сприяло зростанню американського експорту.

Проте й цього було замало і у 1987 р. Рональд Рейган застосував 100% мита на японські товари на суму $300 млн. Особливість цього протистояння у тому, що й протистояння як такого не було. Японія не застосувала контрзаходи, щоб не завдавати шкоди світовій системі вільної торгівлі. Проте намагання стримати вартість єни надули бульбашку цін на японські активи. Бульбашка луснула на початку 90-х і призвела до втраченого десятиліття, протягом якого економіка Японії стагнувала.

Тарифи на сталь. У 2002 році, намагаючись підтримати американську сталеливарну промисловість, Джордж Буш запровадив трирічні тимчасові тарифи на сталь у розмірі 8-30%. ЄС запровадив контрзаходи, зокрема мита на американські автівки, до Світової організації торгівлі було подано скарги на дії США.

Наслідки протистояння були суперечливими: одні експерти казали про невелике зростання прибутків сталеливарної промисловості, інші казали про скорочення робочих місць. Проти прикметним є те, що мита були скасовані раніше трирічного терміну – через 18 місяців.

Перша торговельна війна Трампа. Під час першого президентського строку Дональда Трампа, у липні 2018 року, США розпочали торговельне протистояння із Китаєм, встановивши мито 25% на імпорт з Китаю на $34 млрд, на що Китай відповів симетрично. У серпні додаткова мита 25% на $16 млрд з аналогічною відповіддю, у вересні 10% на $200 млрд із відповіддю митом на американські товари на суму $60 млрд.

Було узгоджене торговельне перемир'я на 90 днів, проголошене на саміті Великої двадцятки, проте згодом переговори зірвалися і 10% перетворилися на 25%, із підвищенням мит на товари на суму $60 млрд у відповідь. Із взаємними заходами, відкладенням мит на певні періоди, у січні 2020 Китай та США підписали першу частину торговельної угоди.

Адміністрація Байдена зберегла тарифи Трампа та посилила різноманітний експортний контроль. У 2024 р. США підвищили мито на китайські електромобілі до 100%, а на літій-іонні акумулятори – до 25%. Ставки податку на сонячні елементи та напівпровідники зросли до 50%.

"У період з 2018 по 2024 рік частка Китаю в загальній торгівлі США (вимірюється як сума експорту та імпорту товарів) впала з 15,7% до 10,9%, тоді як частка США в торгівлі Китаю впала з 13,7% до 11,2%", - зафіксували у Bloomberg.

Тож торговельна війна США та Китаю не розпочалася, а триває. Відтепер із новим рівнем ескалації та охопленням всього світу.

Яка мета США у торговельній війні?

Офіційна оголошена мета Дональда Трампа – регулювання імпорту, щоб скоротити величезний щорічний дефіцит торгівлі товарами. Саме товарами, бо у торгівлі послугами у США не дефіцит, а профіцит.

"Трамп вважає тарифи одним із найпотужніших доступних економічних інструментів, який не позначається на споживачах США. Говорячи його власними словами під час кампанії, "тарифи — це найкраща річ, яку будь-коли винайшли". Віра Трампа в тарифи глибоко вкорінена, сягаючи корінням у 1980-і роки та економічну конкуренцію між Сполученими Штатами та Японією. Можливо, це найдовший і найпослідовніший політичний погляд, якого він дотримувався з будь-якого питання. Зосередження Трампа на митах — це не просто тактика переговорів, як сподіваються деякі на Уолл-стріт", - попередив Джош Ліпскі, старший директор Центру геоекономіки Atlantic Council, екс-радник в МВФ.

Як і у будь-якій іншій війні, у торговельній також є більше цілей, ніж одна оголошена. Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру "Об’єднана Україна", виділив п'ять причин, чому Трамп застосував нові ставки мита на імпорт майже з усіх країн:

• мобілізація електорату, створення образу захисника американських виробників від глобалізації;
• переорієнтація американської економіки на внутрішні ресурси, власне виробництво з ідеєю економічного суверенітету;
• формування нової ідеї глобальної торгівлі на основі двосторонніх угод, в яких США є старшим партнером, замість глобальних угод і правил міжнародних організацій;
• економічний та геополітичний тиск на Китай, який є стратегічним суперником, на ЄС, довіри до якого Трамп не має;
• політична демонстрація рішучості.

"Цілком можливо, що Трамп вирішив планово зробити прокол "глобальної бульбашки" в перший рік своєї каденції, каталізувавши цей небезпечний процес. Адже інакше він міг отримати рецесію через два роки, тобто до фінішу своєї другої каденції, повторивши епік фейл під час пандемії, коли він у фіналі виборів упустив перемогу зі своїх рук. Якщо бульбашка має лопнути, нехай це буде планово, а не спонтанно, у найбільш невідповідний момент", - вказав на ще один аспект економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ.

Угода Мар-А-Лаго, аналог угоди Palza1985 року, – термін, який у прив'язці до тарифів наразі згадують дуже часто. Це перезавантаження міжнародної фінансово-економічної системи на більш сприятливих для США умовах.

"Очевидно, розроблений паном Трампом і двома його головними радниками з економіки, міністром фінансів Скоттом Бессентом і Стівеном Міраном, головою Ради економічних радників Білого дому, він (план – угода Мар-А-Лаго, - авт.) прагне покращити позиції Сполучених Штатів у світовій торгівлі за допомогою тарифів та інших тактик сильної руки, щоб змусити світ зробити радикальний крок: послабити долар за допомогою валютних угод. Згідно з теорією, ця девальвація зробить американський експорт більш конкурентоспроможним, чинитиме економічний тиск на Китай і збільшить виробництво в США", - вказала Дженніфер Барнс, професорка історії Стенфордського університету.

Причина, з якої девальвація долара потребує нової угоди, у його резервній функції. Стів Міран у листопаді минулого року презентував "Посібник користувача з реструктуризації глобальної торгової системи", згідно з яким нові митні тарифи США й повинні змусити країни сідати за стіл переговорів щодо перезавантаження.

7 квітня Міран виступив у Гудзонівському інституті із промовою, у якій описав, як США десятиліттями несуть на собі тягар надання безпекової парасольки та резервних активів – доларів та казначейських облігацій. Коштує він Штатам дорого: робоча сила і товари неконкурентоспроможні, тоді як деякі інші у світі, користуючись резервною функцією долара, купують американські активи, маніпулюють власною валютою та роблять свій експорт дешевшим. Навіть звинуватив Китай, що той, вливши гроші в економіку США, відіграв важливу роль у створенні фінансової кризи 2008 року.

Найважливіше те, які варіанти розподілу тягаря запропонував іншим країнам Міран:

• прийняти тарифи на свій експорт до США без контрзаходів;
• відкрити свої ринки та більше купувати у Америки;
• збільшити витрати на оборону та оборонні закупівлі зі США;
• інвестувати у нові виробництва у США;
• "виписувати чеки у Казначейство" США.

Якщо коротко, то США тарифами змушують інші крани сплачувати за минулі та майбутні послуги США із  надання "безпекової парасольки" та за гегемонію долара в якості світової резервної валюти в тих обсягах, в яких у Вашингтоні вважатимуть за потрібне.

"Світ все ще може мати американську оборонну парасольку та систему торгівлі, але він повинен почати платити за них справедливу частку", - резюмував голова Ради економічних радників Білого дому.

Питання у тому, що у Вашингтоні вважатимуть адекватною платою за тягар та чи погодиться на це світ.

З яких позицій світ починає торговельну війну?

Одним із варіантом розподілу тягаря у США вважають прийняття тарифів без контрзаходів, тож нові ставки – це не щось розраховане на реальних показниках, а податок за американські безпеку та резервну функцію. Для декого, як для України, діє базова ставка 10%. Для 86 країн – більша тарифікація, від 11% до 84%, яка й почала діяти з опівночі 9 квітня. Північна Корея, Іран, росія – поза увагою. Для Китаю своя ставка 104% та з травня посилення оподаткування для посилок звідти, вартістю до $800. Канада і Мексика вже тарифікуються за окремими правилами. Плюс 25% мита на імпортні авто. Контрзаходи ще мало хто застосував.

Канада. У березні затверджено тарифи 25% на товари американського походження вартістю 29,8 млрд канадських доларів (апельсиновий сік, арахісове масло, вино, алкогольні напої, пиво, каву, побутову техніку, одяг, взуття, мотоцикли, косметику та певну паперову продукцію), на американську металопродукцію (на суму 12,6 млрд), вироби з алюмінію (на 3 млрд), інструменти, комп'ютери та сервери, монітори, спортивне обладнання та вироби з чавуну. З 9 квітня діють ставки мита 25% на американські автівки.

Китай. Цього року застосували контрзаходи у три раунди. У перші два раунди мита на американський імпорт встановили на рівні 10-15%, з 10 квітня спочатку застосували додаткові ставки 34%, а 9 квітня їх підняли до 84%.

Китай запровадив нові вимоги щодо ліцензування експорту семи типів середньо- та важких рідкоземельних елементів – самарій, гадоліній, тербій, диспрозій, лютецій, скандій та ітрій – разом із пов'язаними з ними сполуками, оксидами, сплавами, сумішами та продуктами. Ці матеріали необхідні для виробництва електроніки, оборонних систем і технологій чистої енергії.

16 американських компаній додали до контрольного списку експорту, 11 американських організацій – до списку ненадійних, шістьом компаніям призупинили кваліфікацію на експорт сорго, м’ясо-кісткового борошна птиці та продуктів птахівництва до Китаю. Тож застосовують ще й нетарифні контрзаходи. Плюс в СОТ подано скаргу на США, щоправда апеляційний орган організації паралізований. Та й внески туди США поки не збираються сплачувати.

Євросоюз. Від початку оголошення нових американських тарифів, в ЄС планували дати спільну відповідь і рішення ухвалили 9 квітня. Хоча остаточний перелік станом на середину дня ще не оприлюднили, за попереднім планом 25-відсоткові мита передбачалися на певні експортні товари США, включаючи сою, солодку кукурудзу, рис, мигдаль, апельсиновий сік, журавлину, тютюн, залізо, сталь, алюміній, певні човни та транспортні засоби, текстиль і певний одяг, а також різні види косметики. Запроваджувати заходи у відповідь збираються у кілька етапів, стартуючи з 15 квітня.

Дві країни та ЄС – це поки всі, хто вирішив відповісти на оголошену торговельну війну.

"Я кажу вам, ці країни дзвонять нам, цілуючи мене в дупу. Вони вмирають від бажання укласти угоду. "Будь ласка, будь ласка, сер, укладіть угоду. Я зроблю все. Я зроблю все, сер", - глузував Трамп 8 квітня на обіді Національного республіканського комітету Конгресу у Вашингтоні.

Вочевидь цим президент США заспокоює американців, яким також доведеться сплачувати за нові митні тарифи, чи фондові ринки, які лихоманить вже тиждень. Але поки не заспокоюються експерти і аналітики, які пророкують величезні проблеми через глобальну торговельну війну.

Які ризики торговельної війни?

Сама по собі агресія, тобто запровадження мит, це ще не війна повноцінна, бо вона передбачає відповідь. Надати її наважилася Канада, відповіли у дещо згладженому форматі в ЄС. Найвідчайдушніше протистоїть Китай.

"Деякі торгові партнери почнуть переговори; деякі спочатку в односторонньому порядку зменшать торговельні обмеження, як перший жест доброї волі; дехто (Китай) помститься і лише тоді почне тривалі переговори. Хорошим сценарієм буде той, коли після переговорів тарифні ставки становитимуть близько 50% від оголошеної (сценарій "ескалація для деескалації"). Гіршим є сценарій, коли ставки тарифів після переговорів становитимуть 75% від оголошених (сценарій "постійної ескалації"). Різниця між двома сценаріями полягає в тому, що перший уникає рецесії в США та світі, тоді як другий призводить до досить серйозної рецесії", - сказав економіст Нуріель Рубіні, відомий тим, що передбачив останню глобальну кризу.

Пол Кругман, економіст, лауреат Нобелівської премії зазначив, що протекціонізм є непередбачуваним, нестабільним і саме невизначеність є силою рецесії.

"Якби ви були виробничою компанією в Сполучених Штатах і вашою наступною інвестицією був, скажімо, завод комплектуючих чи щось подібне — то чи варто вам розмістити цей завод компонентів у Мексиці, де це дешевше? Ні, якщо є 25-відсотковий тариф. Але чи варто відкривати його в США, де це дорожче? А якщо зміниться тариф? Тож у будь-якому випадку ви ризикуєте мати просто неокуплені інвестиції. І це відбувається повсюдно. Отже, це нестабільність політики… Уявіть собі, якби Трамп переконливо сказав: відтепер у нас будуть 20-відсоткові мита для всіх. Це могло б бути поглинено — підприємства почали б інвестувати на цій основі. Стабільний протекціонізм — це погано, але, мабуть, він завдає менше шкоди, ніж багато хто думає. Це одна з тих речей, про які чим більше ви знаєте, тим менше вас це хвилює. Але нестабільний протекціонізм у поєднанні з усіма іншими нестабільностями політики… створює середовище, яке є дуже поганим для бізнесу", - сказав Кругман.

До речі: Що таке рецесія?

Рецесія – це спад економічної активності. Зазвичай це два послідовні квартали зниження реального ВВП.

За його словами, такого божевілля в історії США ще не було і це змушує хвилюватися. Рубіні зазначив, що Трамп завжди вважав, що може використовувати своє "мистецтво угоди", щоб вирішувати найскладніші геополітичні та геоекономічні питання. Але під час першого свого президентського строку він мав розумних радників-важковиків.

"Цього разу у Трампа 2.0 здебільшого купа підступних "радників", які не тільки не наважуються переступити через нього, але радше дають йому псевдоінтелектуальний корм і виправдання його найгіршим деструктивним політичним інстинктам щодо торгівлі", - написав Рубіні.

Джош Ліпскі вказав на одну особливість потенційної кризи через торговельну війну – США у ній не матиме союзників. Екс-радник МВФ нагадав, що G20 збиралися внаслідок кризи 2008 року та домовились влити $5 трлн для стабілізації світової економіки. Під час коронакризи лідери збиралися, вирішуючи боргові питання, фіскальні стимули і проблему доступу для вакцин. Але зараз цього не станеться.

"Сполучені Штати не можуть закликати до скоординованої відповіді на ініційовану ними торгову війну, яка ґрунтується на ідеї, що решта світу використовує Сполучені Штати, - зазначив Ліпскі, -Деякі країни насправді мають стимул спостерігати за погіршенням ситуації на фінансових ринках, сподіваючись, що це буде тиснути на адміністрацію Трампа, щоб вона пом’якшилася. Інші можуть захотіти укласти двосторонні угоди, але скоординовані зусилля між Китаєм, Європою, Росією та Бразилією не розглядаються. Це призведе до особливо напруженої зустрічі міністрів фінансів G20 через десять днів, коли міністр фінансів Скотт Бессент вперше зустрінеться зі своїми колегами на весняних зустрічах Міжнародного валютного фонду та Світового банку у Вашингтоні. Бессент може очікувати зіткнутися з гострими запитаннями від своїх колег про те, чому США повертаються до того самого протекціонізму, який призвів до створення Бреттон-Вудської системи вісімдесят років тому".

Наразі більшість оцінок аналітиків стосується ризику рецесії у США, проте є й оцінки щодо світу. У JPMorgan після указу про нові мита ризик глобальної рецесії підвищили з 40% до 60%. Далі можуть бути зміни в залежності від ескалації чи деескалації торговельної війни.

Раніше "Ми – Україна" розповідав про те, як на довго може тривати падіння цін на нафту та чи вплине турбулентність на курс гривні.