25 листопада у Bloomberg оприлюднили розшифровки двох телефонних розмов щодо "мирного плану" для України. В розмові американського спецпосланця Стіва Віткоффа із радником путіна Ушаковим 14 жовтня, напередодні зустрічі Дональда Трампа з володимиром путіним, йшлося про те, як російському диктатору краще маніпулювати Дональдом Трампом. В розмові Ушакова з економічним радником кремля Дмитрієвим 29 жовтня йшлося про те, що "мирний план", який США згодом презентували як власний, підготовлений кремлем.

На належну оцінку цьому витоку в американському політикумі та суспільстві ще варто почекати. Потрібен час, щоб перетравити інформацію. Нашвидкоруч Дональд Трамп негативу в цьому не побачив, бо саме так, як поводиться Віткофф, і має діяти перемовник. Щоправда коментував новини він ще до того, як ознайомився із записами. Станом на ранок 26 листопада інциденту ще не дали влучну назву, хоча "віткоффгейт" напрошується сам собою. "Ми – Україна" розповідає про інші витоки інформації, які призвели до гучних скандалів у США.

Документи Пентагону

Серія уривків із секретного звіту Міноборони США про участь США у В'єтнамській війні з 1945 по 1967 роки почало публікувати у червні 1971 року видання New York Times.

"Документи Пентагону" на 7000 сторінках були частиною дослідження, яке замовив тодішній міністр оборони Роберт Макнамара. З них виходило, що чотири президентські адміністрації поспіль навмисно вводили в оману Конгрес та громадськість про перебіг та масштаби війни, а також щодо її цілей. Зокрема й відносно того, що США не може її виграти.

Джерелом став Деніел Еллсберг, який перед публікацією намагався донести документи через сенаторів, до яких звертався. Не отримавши від політиків підтримки, він пішов у пресу. Уривки з дослідження публікували поетапно.

Деніел Еллсберг

Адміністрація Річарда Ніксона спочатку наполягала, щоб газета перестала друкувати матеріали добровільно. Потім була заборона на випуск. Тоді публікування підхопили у Washington Post, згодом також отримавши заборону. Тільки у Верховному суді вдалося зняти обмеження.

Еллсберга притягнули до відповідальності за Законом про шпигунство 1917 року, але згодом обвинувачення зняли. Через 40 років після витоку документів Пентагону їх було розсекретили та повністю опублікували на вебсайті Національного архіву. У 1973 році США вивели війська з В'єтнаму. Хоча "документи Пентагону" суттєво зашкодили іміджу Ніксона, його президентство поховав інший скандал.

Вотергейт

Вотергейт – назва житлового комплексу, у складі якого були готель та офісні приміщення. Проте з 1971 року це ще й назва чи не найвідомішого політичного скандалу. Суфікс "гейт" відтоді дають багатьом таким подіям.

17 червня 1972 року відбувся злам в офісній будівлі Вотергейт у Вашингтоні. Тоді передвиборча кампанія була в розпалі, а в офісах розміщувалася штаб-квартира Національного комітету Демократичної партії.

У Вотергейті затримали п'ятьох чоловіків. При них знайшли гроші, які пов'язані з Комітетом з переобрання президента, а в офісі апаратуру для стеження та прослуховування. Після цього посадовці Білого дому намагалися приховати те, що сталося. Частково для того, щоб уникнути зв'язку затриманих з "сантехніками Білого дому", або "помічниками" Ніксона – таємним спеціальним слідчим підрозділом, відповідальним за розслідування та запобігання витокам секретної інформації.

Чи знав Ніксон про проникнення заздалегідь незрозуміло. Але через події він опинився під тиском, зокрема завдяки публікаціям репортерів Washington Post Карла Бернштейна та Боба Вудворда. Підвела й звичка президента записувати телефонні розмови та зустрічі.

У 1974 році було оприлюднено запис, який доводив, що Ніксон та керівник його апарату обговорювали приховування інформації ще 23 червня 1972 року. Президенту загрожував імпічмент, проте, випереджуючи цю подію, він пішов у відставку у серпні 1974 року. Його наступник, Джеральд Форд, помилував Ніксона.

Іран – контрас

У 1984 році проіранську ліванське угрупування "Хезболла" захопила у заручники сімох американців. Першим – керівника резидентури ЦРУ в Бейруті. Президент Рональд Рейган публічно заявляв, що  США не вестимуть перемовини з терористами, на постачання зброї Ірану діяло ембарго. Проте в приватному порядку президент доручення раднику з нацбезпеки домовлятися з Іраном щодо заручників.

3 листопада 1986 року ліванський журнал сповістив, що США таємно продавали зброю Ірану, щоб забезпечити звільнення семи американських заручників, яких утримували проіранські угруповання в Лівані. Спочатку зброя продавалася через Ізраїль, але з 1986 року вже напряму за вказівкою підполковника Олівера Норта.

Прибутки від продажу зброї використовувалися для фінансування повстанських груп у Нікарагуа – контрас, які вели партизанську війну з метою повалення лівого уряду. "Проєкт Демократія" з підтримки діяв усупереч ухваленим Конгресом у 1984 році нормам закону про дозвіл на розвідувальну діяльність. Згідно з ними $24 млн виділялися контрас, але із забороною на пряму чи опосередковану підтримку військових або воєнізованих операцій, а також розвідслужбам США було заборонено прямо чи опосередковано підтримувати військові операції в Нікарагуа.

Проте 5 жовтня 1986 р. літак "Проєкту Демократія" був збитий. Виживший член екіпажу американець зізнався у постачанні контрас їжі, боєприпасів та зброї.

Публікація у ліванському виданні про продаж зброї Ірану та виток інформації про підтримку контрас з'явилися з різницею в один місяць.

Того дня, коли було розкрито зв'язок Іран - контрас, Рейган прийняв відставку свого радника з національної безпеки та звільнив його помічника Норта, помічника. Обидва чоловіки відіграли ключову роль в операції Іран-контрас. Рейган взяв на себе відповідальність за угоду "зброя в обмін на заручників", але заперечив будь-яку інформацію про перенаправлення коштів контрас.

Розслідуванням справи займався спецпрокурор Лоуренс Волш, а також слухання проводив Конгрес. У приховуванні незаконних стосунків з Іраном та контрас винними стали Норт і ще низка посадовців Білого дому, Держдепу та розвідки. Згідно зі звітом спецпрокурора, ані президент Рейган, ані віце-президент Джордж Буш не порушили закони.

Олівер Норт під час свідчень перед комісією Палати представників

У 1992 році президент Джордж Буш помилував шістьох ключових фігур у справі Іран-контрас.

Нігерійський уран

У жовтні 2001 року, через місяць після терактів 11 вересня, офіс ЦРУ в Римі отримав через систему SISMI, колишньої військової розвідслужби Італії, документ "Ірак: зусилля щодо закупівель, пов'язаних із ядерною зброєю". В документах йшлося про придбання Іраком у Нігері 500 тонн урану.

Двічі у 2002 році у звітах ЦРУ та Міненерго США документи згадувалися в якості свідчень того, що Ірак може відновити ядерну програму.

У свідченнях перед сенатським комітетом з міжнародних відносин директор ЦРУ Джордж Тенет та держсекретар Колін Пауелл згадували про намір Іраку купити уран в Нігері.

Президент Буш згадав про угоду з ураном своєму зверненні до країни 28 січня 2003 року, назвавши при цьому джерелом інформації Велику Британію:

"Британський уряд дізнався, що Саддам Хусейн нещодавно шукав значну кількість урану з Африки. Наші розвідувальні джерела повідомляють нам, що він намагався придбати високоміцні алюмінієві трубки, придатні для виробництва ядерної зброї. Саддам Хусейн не надав достовірних пояснень щодо цієї діяльності. Йому явно є що приховувати".

Проте документи, на яких ґрунтувалися заяви та якими частково виправдовували вторгнення в Ірак, виявилися хибними. В США протягом 2002 року намагалися з'ясувати обставини. Проаналізувавши документи у березні 2003 року, у МАГАТЕ протягом кількох годин з'ясували, що папери підроблені.

У травні 2005 року лондонська газета Sunday Times отримала та опублікувала стенограму нотаток, зроблених на зустрічі команди національної безпеки прем'єр-міністра Тоні Блера 23 липня 2002 року. За дев'ять місяців до початку війни в Іраку, яка почалася 20 березня 2003 року, голова британської секретної розвідувальної служби (MI6) заявив, що адміністрація Буша знала, що Саддам Хусейн не мав зброї масового знищення, але все одно вирішив повалити його силою, а "розвідувальні дані та факти підтасовувалися навколо цієї політики", щоб публічно виправдати вторгнення.

WikiLeaks

У жовтні 2010 року WikiLeaks опублікував майже 400 000 секретних військових документів щодо війни в Іраку. Засновник WikiLeaks, австралійський журналіст Джуліан Ассанж, заздалегідь поділився цими документами з пресою, зокрема з New York Times , Der Spiegel та Guardian.

В "Журналах війни в Іраку" були докази того, що американські військові навмисно ігнорували знущання над утримуваними особами з боку своїх іракських союзників, і що насправді жертв серед цивільного населення було на 15 000 більше, ніж вважалося раніше.

Челсі Меннінг, яка як рядовий Бредлі Меннінг служила аналітиком розвідки армії США в Іраку, пізніше була засуджена до 35 років позбавлення волі за Законом про шпигунство за витік інформації. Її помилував Барак Обама в січні 2017 року.

WikiLeaks оприлюднив тисячі електронних листів, викрадених з комп'ютерних систем Національного комітету Демократичної партії у 2016 році. Ассанж під час перегонів між Клінтом і Трампов порівнював  вибір між ними із вибором між холерою чи гонореєю та заявив, що не підтримує нікого.

Проте згодом з'ясувалося, що обліковий запис WikiLeaks надсилав листи Дональду Трампу-молодшому із пропозиціями співпрацювати. Ці листи Трамп-молодший згодом надава Конгрессу під час їхнього розслідування справи про втручання росії у президентські вибори 2016 року.

Сноуден

У 2013 році Едвард Сноуден, технічний підрядник і колишній співробітник ЦРУ, розкрив газетам Washington Post та Guardian секретні деталі програми електронного спостереження Адміністрації національної безпеки (АНБ) під кодовою назвою PRISM.

Інформація, яку Сноуден отримав під час роботи субпідрядником АНБ на Гаваях, показала, що АНБ та ФБР збирали дані, включаючи електронну пошту, чати, відео, фотографії та інформацію із соціальних мереж, від звичайних користувачів Інтернету в США та за кордоном.

Адміністрація Обами захищала програму спостереження і стверджувала, що та допомогла запобігти терористичним атакам. Федеральні прокурори звинуватили Сноудена за Законом про шпигунство, а росія надала йому притулок.

Втручання росії у президентські вибори у США

Справа величезна, складна, багатошарова із окремими елементами витоків  чи оприлюднення інформації на різних її етапах.

Агенти російської військової розвідки (ГРУ) зламали системи Національного комітету Демократичної партії та електронні листи високопосадовців передвиборчого штабу Клінтон, викрали приватні електронні листи та оприлюднили їх через три канали: DCLeaks, Guccifer 2.0 та WikiLeaks. Виток, який відомий як "електронні листи Подести", відбувся у жовтні та листопаді 2016 року.

Росіяни злили переписку очільника президентської кампанії Гілларі Клінтон Джона Подести. Сенсації вони не містили і в якихось злочинах кандидатку на їхній підставі не можна було запідозрити. Проте вони викривали деталі кампанії, роботи команди, частини промов. Клінтон казала, що її програш на виборах частково пояснюється втручанням росії.

Менш ніж через місяць після початку президентства, Трамп був змушений звільнити свого радника з національної безпеки Майкла Флінна.

Проблема розпочалася після витоку інформації у ЗМІ про те, що Флінн розмовляв з російським послом у перехідний період між виборами та інавгурацією. Це викликало питання щодо неналежних контактів команди Трампа з іноземними урядами.

Певний час Трамп і представники Білого дому заперечували, що Флінн коли-небудь розмовляв з російським урядом. Оскільки зливи не припинилися, Білий дім визнав, що Флінн розмовляв з росіянами.

Майкл Флінн, кремлівські посадовці та почесні гості на десятій річниці Russia Today у грудні 2015 року

У 2017 році колишню військовослужбовцю ВПС та перекладачку АНБ Реаліті Віннер було заарештовано та звинувачено у наданні секретного репортажу новинному вебсайту The Intercept.

У документі містився детальний опис однієї зі спроб росіїї втрутитися у президентські вибори в США 2016 року шляхом використання фішингової схеми проти посадовців місцевих виборчих комісій.

Віннер опублікувала документ анонімно, але федеральні слідчі змогли визначити його походження, коли The Intercept надав його АНБ для перевірки.

Після арешту Віннер заявила, що відчувала себе зобов’язаною розповісти американцям правду про спроби росії втрутитися у вибори. Її визнали винною у витоку документів медіаорганізації і вона провела чотири роки у в'язниці до 2021 року.

Розслідуванням втручання росії у президентські вибори 2016 року займався спецпрокурор Роберт Мюллер. Його звіт складався з двох томів. Один – безпосередньо про втручання росії, інший – про перешкоджання правосуддю з боку Трампа.

Слідчі Мюллера висунули звинувачення 34 особам та 3 компаніям. Про змову між виборчим штабом Трампа і росіянами не йшлося і Мюллер не пропонував звинувачень щодо такої співпраці. Хоча в звіті й вказували на численні зв'язки між російським урядом та кампанією Трампа, а також, що росія вважала, що виграє від президентсва трампа, а кампанія Трампа вважала, що виграє від хакерських зусиль росії.

Українагейт

25 липня 2019 року відбулась розмова президента США Дональда Трампа з новообраним президентом України Володимиром Зеленським. Стенограму телефонної розмови не опублікували та адміністрації лише випустили прес-релізи.

У серпні Генеральному інспектору Національної розвідки США Майклу Аткінсону надійшла офіційна скарга від інформатора, ім'я якого не підлягає розголошенню. Їй не дав хід директор Національної розвідки, і Аткінсон звернувся із запитом до Мін'юсту. Там рекомендували не передавати скаргу до Конгресу.

Проте інформація з'явилася в ЗМІ та стала відома суть скарги: Трамп під час розмови із Зеленським кілька разів наполягав на розслідуванні корупційної діяльності Хантера Байдена. Син колишнього віце-президента Джозефа Байдена в квітні 2014 року увійшов до складу правління найбільшої в Україні приватної газодобувної компанії Burisma Holdings. Кінцевим бенефіціаром компанії був екс-міністр енергетики Микола Злочевський.

Після Революції Гідності Генпрокуратура України почала проти нього кілька кримінальних проваджень. Коли главою ГПУ став Віктор Шокін, почалося розслідування корупції в Burisma Holdings. Як повідомив Шокін виданню The Hill, його плани "включали допити та інші процедури з розслідування злочинів всіх членів виконавчої ради, також Хантера Байдена".

Саме віце-президент в адміністрації Барака Обами Джозеф Байден наполягав на звільненні Шокіна.

"Я сказав, що ви (президент Петро Порошенко та прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, - авт.) не отримуєте мільярд доларів. Я сказав: я їду через 6 годин, якщо ваш генпрокурор не звільнений на той час, ви не отримуєте грошей. І той сучий син був звільнений. І на його місце поставили того, кому на той час довіряли", - так звільнення Шокіна прокоментував Джо Байден в коментарі" Голосу Америки "в січні 2018 р.

Місце Шокіна зайняв Юрій Луценко. У травні 2019 року він заявив, що порушень українського законодавства з боку американців у справі проти Злочевського не було виявлено. Але він хотів би передати матеріали американським правоохоронцям.

Екс-віце-президент Джо Байден тоді планував боротися за пост президента США на виборах 2020 року від Демократичної партії і був конкурентом Трампа. Причетність сина до кримінального провадження в Україні, тиск на керівництво країни, використання державної підтримки в якості важеля, звичайно, рейтингам не сприяли б.

Але й розслідування ще не було завершено. Нібито на його проведенні наполягав Трамп в розмові з Володимиром Зеленським. Ставкою була допомога Україні – $250 млн на оборону з бюджету Пентагону та $141,5 млн в межах програми міжнародного військового фінансування від Держдепу. Спочатку виплату заблокували нібито для більш детального аналізу, а у вересні-2019 розблокували.

Президент США заявив, що дзвінок Зеленському був доброзичливим та відповідним, ні про який розмін не йшлося та він пообіцяв публікацію повної та не редагованої стенограми розмови.

Володимир Зеленський на прохання американських журналістів прокоментувати розмову з Трампом сказав, що вона була "приватною та конфіденційною".

В офіційному прес-релізі Офісу президента України за підсумками липневого дзвінка було зазначено наступне:

"Дональд Трамп висловив переконання, що оновлена українська влада зможе швидко покращити імідж України, завершити розслідування корупційних справ, які стримували взаємодія між Україною та США".

Результатом витоку інформації про телефонну розмову стала процедура імпічменту. 18 грудня 2019 року Палата представників проголосувала за імпічмент Трампа через перевищення ним повноважень, але не підтримав Сенат.

Голосування у Палаті представників 18 грудня 2019 за імпічмент Трампа

Витік секретних документів Пентагону

Документи Пентагону з'явлися в інтернеті навесні 2023 року. Це стало одним із найбільших витоків розвідувальних даних за останні десятиліття. У них детально описувалися можливості США щодо збору розвідувальних даних та викривалося, як США шпигують за союзниками та супротивниками.

Тоді було оприлюднено близько 100 документів і багато з них із грифом "цілком таємно", які були підготовлені для голови Об'єднаного комітету начальників штабів генерала Марка Міллі та інших високопосадовців. Дані напряму стосувалися російської війни проти України: оцінка труднощів, з якими стикаються армії, деталі українського контрнаступу та битви за Бахмут, інформація про брак постачань

"Ми знаємо, що деякі з них були підроблені, – заявляв речник Ради національної безпеки Джон Кірбі. - Я не буду говорити про достовірність усіх документів, тих, які на перший погляд не виглядають підробленими. Ми все ще перевіряємо достовірність усіх документів, які, як нам відомо, існують".

У витоку уряд США звинуватив Джека Тейшейру, 21-річного співробітника розвідувального крила Повітряної національної гвардії Массачусетсу.

Джек Тейшера

Тейшейра опублікував конфіденційні документи в приватній групі на платформі соціальних мереж Discord і вони просочилися далі в інтернет. Його засудили до 15-річного ув'язнення у листопаді 2024 року.

Витік документів, за словами секретаря РНБО Олексія Данілова та начальника ГУР Кирила Буданова, не зірвало контрнаступ України у 2023 році, проте міг вплинути на зміну планів. Так чи інакше контрнаступ-2023 не вдався у тих масштабах, які планувалися.

Сигналгейт

Між 11 і 15 березня 2025 року група високопоставлених членів адміністрації Трампа використовувала незахищений месенджер Signal для передачі конфіденційної інформації про військовий удар по єменському повстанському угрупованню "Ансаралла", більш відомому як хусити.

Серед учасників чату були віцепрезидент Джей Ді Венс, міністр оборони Піт Гегсет, міністр фінансів Скотт Бессант, директорка Національної розвідки Талсі Габбард, державний секретар Марко Рубіо, спецпосланець Стів Віткофф та ще 11 посадовців. Обговорювана інформація включала конкретні плани ударів по хуситам, зокрема часові позначки запусків літаків та дронів, орієнтовний час прибуття корисних вантажів. Окрім делікатної інформації про удари, Джей Ді Венс і Гегсет в ньому палко критикували Європу.

Перед початком ударів радник з національної безпеки Майкл Волц помилково додав головного редактора The Atlantic Джеффрі Голдберга до групового чату.

Венс, Гегсет та Волц

Голдберг не розголошував інформацію перед ударом, щоб запобігти потенційним жертвам серед американських військових. 15 березня у столиці Ємену, Сані, яка контролюється хуситами, прогриміли вибухи. Вже після цього Голдберг опублікував статтю, в якій розповідалося, як його помилково додали до групового чату. У самій статті не було розкрито жодних подробиць про напади, але після неї вибухнув скандал, який згодом отримав назву Signalgate.

Високопосадовці заперечували, що інформація взагалі була секретною. Вочевидь саме так і вирішили в Білому домі, бо свої посади майже ніхто не втратив. Удар через запрошення журналіста в чат взяв на себе Волц. У травні 2025 р. він перестав бути радником США з нацбезпеки і став послом США в ООН. Стіва Віткоффа вважали тим, хто його замінить, проте замість Волца радником з нацбезпеки став Марко Рубіо, суміщаючи це із посадою держсекретаря.