Стратегія демографічного розвитку України до 2040 року: чи зможемо ми подалати кризу

Стратегія демографічного розвитку України до 2040 року: чи зможемо ми подалати кризу

Загострення через повномасштабне вторгнення рф в Україну демографічної кризи актуалізувало питання щодо пошуку можливих шляхів покращення демографічної ситуації та протидії численним негативним наслідкам попередніх шоків та війни. В рамках цього пошуку було розроблено проект "Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року", з яким можна ознайомитись на сайті Міністерства соціальної політики України.

Усвідомлення наслідків негативних демографічних тенденцій

Вкотре зауважимо, що несприятливі для суспільного розвитку демографічні тенденції почали розгортатися в Україні задовго до повномасштабного вторгнення. Втім, поступовий характер погіршення демографічної ситуації певною мірою виправдовував побіжне згадування про демографічні проблеми і фактичну відсутність реальних дій, спрямованих на протидію негативним тенденціям.

Повномасштабне вторгнення проявило і посилило існуючу демографічну кризу, підвищило ймовірність демографічної катастрофи, примусило бити на сполох не лише демографів, але й усіх, хто розуміє масштаби наслідків, ставити перед урядом питання необхідності негайних кроків, щоб вже зараз, не очікуючи на закінчення війни – адже тоді вже може бути занадто пізно – спрямовувати зусилля принаймні на пом’якшення ситуації.

Наразі з’явилось чітке розуміння демографічних викликів та загроз, серед яких швидке скорочення чисельності населення країни, зумовлене масштабною міграцією та окупацією певної частини території, істотним перевищенням смертності над народжуваністю (в останні 3–4 роки у 2,5–2,6 рази); високий рівень передчасної смертності, погіршення стану здоров’я населення і зростання чисельності осіб з інвалідністю інші.

Стратегічні цілі

У представленому документі прослідковується зважений підхід до вирішення демографічних проблем, усвідомлення неможливості досягнення бажаних результатів у короткий строк (тому Стратегія розрахована щонайменше на 16 років, хоча й цей термін варто було б поширити на довжину покоління – збільшити до 28 років), недоцільності очікування вагомих позитивних змін, запровадивши лише окремі поодинокі заходи.

Наприклад, важливою стратегічною ціллю є створення умов для підвищення народжуваності та підтримка сімей. Однак, сподіватись, що цю ціль можливо досягнути виключно через надання грошової допомоги, є хибною думкою. Допомога при народженні дитини є вкрай цінною для підтримки сім’ї, але поряд з цим актуальними є створення середовища дружнього для сімей з дітьми, підвищення економічної самодостатності всіх родин, створення сприятливих умов для поєднання батьківства з професійною зайнятістю, забезпечення комплексної підтримки сімей з дітьми аж до досягнення ними повноліття, яке охоплюватиме як фінансові інструменти, так й різні форми соціального супроводу.

Включення усіх завдань у Стратегію є доцільним та продуманим. Кожне із основних завдань охоплює низку конкретніших завдань, для виконання яких планується формування плану заходів на два роки у межах компетенції відповідних органів влади.

Комплексний підхід присутній при визначенні завдань й для інших стратегічних цілей. Зниження передчасної смертності передбачає завдання мінімізації впливу поведінкових факторів смертності населення та сприяння формуванню навичок самозбережувальної поведінки, поліпшення загального стану здоров’я населення та підвищення доступності й якості медичної допомоги, адаптації сфер медичних і соціальних послуг до зростання кількості осіб з інвалідністю тощо.

Стратегічна ціль "забезпечення міграційного приросту населення" визначає такі завдання як створення умов для повернення українців, які через російську агресію вимушені були виїхати за кордон, та зменшення відтоку населення з України, розроблення політики залучення до України представників діаспори, закордонних українців, іноземних мігрантів. Вже на етапі обговорення цієї цілі виникають бурхливі дискусії. Втім, ці питання аж ніяк не можливо обійти з огляду на майбутнє зростання потреб ринку праці, які неможливо буде задовольнити лише за рахунок внутрішніх ресурсів. Отож, необхідно знаходити шляхи, які б не загострювали, а вирішували ці проблеми.

Не менш актуальним є забезпечення оптимального розміщення населення на території України, що пов’язано з масовими внутрішніми переміщеннями населення і стосується насамперед ВПО. Повстають питання або їх повернення до попередніх місць проживання або інтеграції у місцеві територіальні громади, до яких вони переїхали у пошуках безпечного регіону.

Завдання базується на необхідності забезпечення для ВПО можливостей вільного вибору місця проживання. У питаннях розміщення населення не можливо оминути проблеми територій, які розташовані поблизу кордону з рф. Найімовірніше план заходів постійно корегуватиметься і багато в чому буде залежати від тривалості війни, ступеню руйнувань, умов миру.

Повномасштабне вторгнення прискорило процес старіння населення, який створює потужний виклик насамперед для медичної, соціальної, фінансової сфер. У зв’язку з цим, ще однією стратегічною ціллю є адаптація соціуму до демографічного старіння та формування умов для активного довголіття, що охоплює підтримку здоров’я, створення умов для самореалізації та активної життєдіяльності осіб поважного віку, сприяння з їх інтеграції у соціум тощо.

Стратегією передбачено також розробку наскрізних передумов, які впливають на всі демографічні процеси, здатні знижувати ризики, і пов’язані з розвитком можливостей для забезпечення підвищення якості життя. Насамперед йдеться про створення безпечного середовища.

Питання безпеки однаково важливі як для пронаталістської політики, так й для зміцнення здоров’я, зниження передчасної смертності, повернення тих, хто був вимушений виїхати за кордон. Окрім безпеки, наскрізні передумови охоплюють житлову політику, створення можливостей для підвищення рівня добробуту, доступність та якість інфраструктури, забезпечення соціальної згуртованості українського суспільства.

Обговорення

Наразі тривають публічні обговорення Стратегії демографічного розвитку. З одного боку, не варто "переобтяжувати" документ завданнями, які мають або занадто опосередкований вплив на перебіг демографічних процесів, або вже прописані в інших державних програмах, концепціях, стратегіях.

З іншого боку, не виключається ймовірність, що щось важливе залишилося поза увагою. На моє переконання, в Стратегію необхідно включити завдання щодо зменшення смертності немовлят. Так, Україна досягнула значних успіхів у цьому напрямку: ще на початку незалежності країни з кожної 1000 народжених помирало 14 дітей не досягнувши 1 року, а в 2021 р. цей показник був вдвічі менший. Однак, у Фінляндії, Швеції, Норвегії, Словенії смертність немовлят становить менше 2 на 1000 народжених, а в Україні – 7 на 1000 народжених (дані 2021 р.) і це один з найвищих показників серед європейських країн, тому, вважаю, що робота у цьому напрямку має продовжуватися.

Важливо, щоб до обговорення Стратегії долучилися не лише науковці й експерти, а широке коло наших громадян. Щоб потенційні батьки зазначили, що варто ще зробити, щоб вони змогли народити бажану для них кількість дітей. Щоб люди поважного віку відкрито висловлювали бачення свого майбутнього, а не лише між собою критикували владу за бездіяльність. Зараз якраз той час, коли можливо поставити завдання, досягнення яких позитивно впливатиме як на демографічні процеси, так й на інші сфери нашого життя. І так ми зможемо вибудувати країну, в якій хочеться жити.

Світлана Аксьонова, кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім.М.В.Птухи НАН України

Головне