Я мрію про жіночі вагони. Особливо з тих пір, як цієї осені мене намагався помацати вночі пасажир купе і я вдарила його зпросоння (а могла би бути реакція на стрес - завмирання, і незрозуміло чим би закінчилося все), або з тих пір, як чоловіки в купе мастурбують вночі, дивлячись на тебе. Це я вже не кажу про ідіотські тупі типу сексуальні жарти, масні погляди і таке інше.
Неймовірно зла, бо сьогодні мої знайомі і подруги виклали пости про таке ж бажання-мрію цих вагонів і зустріли тотальне знецінення, хейт і звісно масні жарти від чоловіків, які у них в друзях. Найтупіше що я бачила, це жарт про те, що хтось також хоче комфорту зробіть і йому вагон. Ось цитата: "Люблю подорожувати сам. Підтримайте петицію про запровадження окремих вагонів для ....(тут його ім'я) де я буду відчувати себе затишно." Найбридкіше, це ще й від публічної людини: "І шо вони вам зробили? Невже згвалтували? Думаю що ні. Спокійно собі доїхали, як і завжди. Тож ви боретеся із страхами в своїй голові. І вони нікуди не подінуться, незалежно де ви їдете". Це цитата, я скопіювала її в подруги. Це відомий український казкар. Найагресивніше: "(лайка) война идёт. А оно вываливает пост про купе..."
"Чи це означає, що всі чоловіки погані? Звісно ні."
Бридко, гидко, а я навіть ще не в купе з чоловіками. Чи це означає, що всі чоловіки погані? Звісно ні. Чи це означає, що треба звернути увагу на статистику зґвалтувань і хто їх вчиняє - так. Уявіть, там майже всі чоловіки. Хм, щоби це значило? Як же так? Мабуть це "скажені фемки" проникли у статистику і загіпнотизували все суспільство.
Вперше у жіночому вагоні я проїхалась в Дубаї в 2020 році, якраз до пандемії. Це був кайф. Ми зараз не говоримо про їх суспільство. Я кажу про свій власний кайф. Зайшла в вагон - а ніхто не тулиться, не намагається помацати, не облизується і не підморгує, не лізе собі в штани. Ти просто спокійно їдеш. Отакий от кайф.
І до критиканів: зростуть квитки. Обожнюю ці фантастичні залякування. При тому, що в поїзді будуть ще змішані і чоловічі (о ні, тут же мав би бути критичний коментар, що жіночі вагони- то сексизм. Але ніт, вони ж хочуть і чоловічі, і змішані, от далекоглядні падлюки).
Наостанок: ні, звісно вагони не вирішують проблеми з гендерно зумовленим насиллям. Як їх не вирішують чоловічі і жіночі вбиральні. Або роздягальні в спортзалах. Але чогось це не викликає обурення (о ні, ці кляті жінки хочуть пісяти в жіночих вбиральнях, знаєте, скільки то буде коштувати суспільству, це взагалі сексизм).
Мрію, що настане час, коли ці вагони не знадобляться. Але доти я би хотіла не продумувати кожну поїздку в поїзді, як я буду захищатися, і які предмети я буду класти біля себе, щоб встигнути вчасно зреагувати, аби просто цілою і неушкодженою доїхати в інше місто.
А, і ні, це на часі. Бо рівень небезпеки тільки піднявся. Поки наші прекрасні воїни і воїтельки захищають нашу країну, всілякі сумнівні чоловіки повилазили на світ божий, як гриби після дощу. Таке враження, що таким особам стало здаватися, що їх ніхто не покарає, бо проблеми "не на часі". Але ніт. Петиція тому доказ.
Ольга Голубицька, психологиня, психотерапевтка
