Парад звільнень, як реакція влади на підозри в корупції

Парад звільнень, як реакція влади на підозри в корупції

На тлі корупційних підозр відбуваються звільнення, як підозрюваних, так і незаплямованих представників органів центральної влади.

Суспільство сьогодні чи не вперше за 11 місяців війни відволіклося від фронтових повідомлень, та і навіть від “Рамштайн” і сфокусувалося на існуючих в інформпросторі підозрах у корупції топ-посадовців.

Беззаперечно перше місце уваги йде на закупки харчування міноборони. Друге – хабар замміністра Лозинського за закупки генераторів, ну і третє – поїздка замгенпрокурора Симоненка відпочивати в Іспанію машиною бізнесмена. Звісно, є ще багато інших розмов і дорікань.

Але я хочу в цьому блозі зробити такий акцент: важливі не тільки факти чи підозри, але важливо, як держава реагує на ці факти чи підозри. Було декілька миттєвих заяв президента Зеленського про рішення, щодо унеможливлення вільних подорожей чиновників всіх рівнів закордон під час війни, а також що президент чує і бачить, що турбує суспільство і що обговорюється в суспільстві. Тому ми побачили додстатньо швидкі звільнення з посад фігурантів, де є підозри у корупційних діях, а також звільнення навіть тих, проти кого немає підозри, але які мають політично відповісти за можливі корумповані дії у відомствах.

Додатково ми побачили заяви на звільнення декількох замміністрів та губернаторів, а ще і заступника керівника ОП. Відбувається процес оновлення влади. Хоча серед звільнених є, наприклад, замміністра Мінрегіону Вячеслав Негода, без якого не відбулася би реформа адмінтерустрою та місцевого самоврядування (реформа децентралізації) з 1 квітня 2014 року. Я би звернув увагу на таких потужних урядовців і пропонував їм нові державні виклики на нових посадах.

Відбувається оновлення влади і головним чином у реакції на підозри та факти у корупції. Це важливий тренд для того, щоби суспільство не мало жодного сумніву, що держава воює за майбутню європейську країну, де підходи до боротьби із корупцією такі ж як і в ЄС та євроатлантичній спільноті. І щоб у наших міжнародних партнерів не було жодного сумніву, що Україні і далі потрібно надавати військову, фінансову і геополітичну допомоги настільки довго як це потрібно для Перемоги та відновлення країни.

Дмитро Васильєв, політолог

Головне