Публіцист і політичний оглядач "Радіо Свобода" Віталій Портников дав інтерв'ю "Радіо Свобода", в якому оцінив поведінку поведінку Володимира Зеленського під час останніх переговорів з американською стороною, шанси на повернення Запорізької АЕС та вихід Сил оборони з Курщини. 

 - Несподівано цього тижня Дональд Трамп повідомив, що в рамках обговорень щодо врегулювання конфлікту в Україні порушується питання щодо майбутнього контролю над Запорізькою атомною електростанцією. Трамп не уточнив назву електростанції, сказавши лише, що переговори йдуть про дуже велику електростанцію. Запорізька електростанція розташована поряд із Енергодаром. Це найбільша атомна станція у Європі, а вона під контролем російської армії. Вимоги Путіна припинити мобілізацію та постачання зброї, вихід ЗСУ з Курської області та контроль над Запорізькою АЕС обговоримо з публіцистом та політичним оглядачем "Радіо Свободи" Віталієм Портниковим.

Військовий експерт Михайло Самусь не виключив, що операція "Курська труба" та відхід ЗСУ з території рф – це узгоджена операція Києва з Вашингтоном, на кшталт "подарунок" Путіну для торгу. Як ви думаєте про це?

Я так не гадаю. Я думаю, що події, пов'язані з Курською областю, розвиваються своєю чергою, а розмови про так зване перемир'я – своєю. Тим більше, що ми не бачимо жодних поки що навіть спроб Володимира Путіна погодитися з якимось реалістичним перемир'ям. Тому я не розумію, чому йому потрібно робити подарунки.

- Скажіть, звідки виникла тема Запорізька атомна станція у папці мирних переговорів Трампа та Путіна?

По-перше, я думаю, що це не мирні переговори Трампа та Путіна, це те, що обговорювали між собою українська та американська делегації. Путін, наскільки я розумію, не збирається нічого подібного з Трампом обговорювати. Він, більше того, продовжує наполягати на тому, щоби українські війська вийшли взагалі з території Запорізької, Донецької, Луганської та Херсонської областей. Тоді про який контроль над Запорізькою атомною електростанцією взагалі може йтися. Трампу просто хтось щось розповів про те, що було у переговорах американських та українських чиновників у Джидді. Але він це повторив під час одного зі своїх інтерв'ю. Не більше, але й не менше.

- До речі, Віталію, а чому Путін знову не озвучив питання про контроль над чотирма областями? Те, що він вписав до Конституції на тому виступі разом із Лукашенком?

Ну, мабуть, бо йдеться про припинення вогню. Припинення вогню, може бути попередні умови. Адже це рішення про розмежування військ на 30 днів. І тому Путін виставляє для цього припинення вогню одні умови. А йдеться про припинення військових дій як таких чи про мир. Але я гадаю, що умови будуть іншими.

- Скажіть, наскільки нині сильні позиції Києва, коли доводиться Трампу вмовляти чи примушувати до світу Путіна, а не Зеленського?

Я думаю, що це сюрреалістична ситуація. Що означає сильні позиції Києва? У нормальній політиці, якщо говорити про припинення вогню, то країна, яка є або союзником, або посередником, спочатку домовляється про припинення вогню з агресором, а потім уже про досягнуту угоду, яка є жертвою агресії, а Трамп робить все зовсім навпаки - він домовляється про мир із країною, на яку її напали, а потім, після того, як ця країна, яка не розпочинала війни, каже: "Так, ми хочемо миру", намагається домовитися з країною-агресором, президент якої вже йому відмовив у припиненні вогню. Тому мені здається, що це просто струс повітря, який має закамуфлювати дипломатичну поразку американського президента.

- Віталію, на ваш погляд, як зараз він поводиться після того, що сталося в Овальному кабінеті, після переговорів у Джидді? Він вам у цій ситуації подобається?

Так. Я вважаю, що Зеленський поводиться розумно. Тому що, якби він вийшов із Овального кабінету, нічого не сказавши Трампу ні про гарантії безпеки, ні про те, що Путін не збирається погоджуватися з жодним припиненням вогню, він був би не президентом суверенної держави, а керівником протекторату. І, власне, мені здається, що сама зустріч в Овальному кабінеті на це була розрахована. Ми говоримо про те, що це була підготовлена ​​провокація, що Трамп і Венс хотіли лаятись із Зеленським. Я не вважаю, що вони спеціально щось подібне готували. Я вважаю, що вони готували конкретну демонстрацію того, що український президент не має суверенітету. І це те, що казав Кіт Келлог - представник Трампа щодо врегулювання російсько-українського конфлікту - він мав прийти, подякувати, підписати, пообідати, виступити на прес-конференції та піти. Ну, знаєте, так зазвичай готують керівники російських регіонів на зустріч із Путіним, а не главу суверенної держави на зустріч із главою держави-союзника. Кіт Келлог, як і багато чиновників в адміністрації Трампа, вже засвоїв цю радянську лінію поведінки щодо президента США. Але врешті-решт Зеленський не працює в адміністрації Трампа, він репрезентує український народ. І навіть таким політикам, як Дональд Трамп, доводиться з цим зважати. 

- Зеленський пізніше вибачився. То були правильні кроки?

Я вважаю, що та форма, в якій Зеленський звернувся до Дональда Трампа, визнаючи важливість американсько-української співпраці, була цілком вірною для того, щоб обидві сторони пройшли цю процедуру ритуального характеру, яка давала змогу відновити військові постачання України. Я вважаю, що це необхідно і нашій країні. І обмін розвідкою інформації також нам необхідний, тому що йдеться про життя мирних громадян, про яких ніби дбає американський президент. Але це і Трампу необхідно. Без військової допомоги Україні Дональд Трамп виявляється взагалі без будь-яких реальних інструментів впливу, принаймні короткострокових, на позицію Володимира Путіна.

Як писав "Ми-Україна" раніше, президент Трамп має намір поговорити з російським диктатором Володимиром Путіним 18 березня.