Німеччина готується до позачергових парламентських виборів, призначених на 23 лютого 2025 року, фаворитом перегонів є блок Християнсько-демократичного союзу (ХДС) та Християнсько-соціального союзу (ХСС), очолюваний Фрідріхом Мерцом.

Спільні дослідження берлінського інституту infratest dimap, YouGov та інших аналітичних центрів дають консерваторам приблизно 30% голосів. На другому місці тримається правопопулістська “Альтернатива для Німеччини” (АдН / AfD) з орієнтовними 20%, тоді як правляча Соціал-демократична партія (СДПН) та чинний канцлер Олаф Шольц перебувають у кризі, опустившись до 15-16%. "Зелені" мають близько 12-13%, Ліва партія (Die Linke) піднялася до 7%, а ліберальна Вільна демократична партія (ВДП), яка ще нещодавно входила до складу урядової "світлофорної" коаліції, ризикує взагалі не подолати 5-відсотковий бар’єр.

Публічною причиною дострокового волевиявлення стала внутрішньокоаліційна напруга: розкол між СДПН, "Зеленими" та ВДП посилювався від середини 2024 року, і зрештою уряд Шольца втратив парламентську довіру. Головні лінії розбіжностей – бюджетна політика, уповільнення економіки та міграційне питання. А реальна причина розвалу коаліції - антирейтинг Шольца. Зелені та "Жовті" не захотіли йти на вибори з політичним баластом у вигляді чинного канцлера.

Зараз у центрі уваги – Фрідріх Мерц, який планує повернути німецьким консерваторам лідерські позиції у виконавчій владі. Мерц уже не вперше бореться за канцлерську посаду: він був одним із конкурентів Ангели Меркель ще на початку 2000-х, а після її відходу з політичної арени знову активно заявив про власні амбіції. Його програма спирається на посилення контролю над міграційними потоками, жорсткішу безпекову політику, скорочення державних витрат та зниження податкового тиску на бізнес. Водночас Мерц позиціонує себе як послідовного євроатлантиста, на відміну від праворадикальної АдН, що робить акцент на ізоляціонізмі, частково проросійських заявах та критичних випадах на адресу ЄС.

Утім, попри небажання співпрацювати з АдН, для Мерца виникає виклик – знайти стабільного коаліційного партнера. Теоретично можливі декілька варіантів. Перший – велика коаліція з ослабленою СДПН. Хоча ця модель – не нова для Німеччини, їй може бракувати довгострокової перспективи: соціал-демократи вже втратили значну частину електорату, а ще гірший результат на цих виборах навряд чи додасть їм ентузіазму. Другий – так званий "чорно-зелений" союз ХДС/ХСС із "Зеленими": така коаліція вже випробувана в деяких землях і здатна об’єднати консерваторів із більш ліберальним, екологічним крилом. За нинішніми опитуваннями, ХДС і "Зеленим" дещо не вистачає голосів для впевненої парламентської більшості, проте похибка соцопитувань чи компроміси щодо кандидатів у мажоритарних округах можуть це змінити. Нарешті, теоретично можливий трипартійний формат, але сам Мерц неодноразово заявляв про сумніви стосовно ефективності складних коаліцій із меншинами або дрібними партіями, особливо з огляду на сумний досвід "світлофорного" уряду.

Ще один чинник непевності – набирає сили Ліва партія. Спочатку багато хто передрікав їй критично низькі показники, однак молодіжне середовище, втомлене високими цінами на житло та невпевненістю у майбутньому, помітно оживило лівий рух. Згідно з останніми опитуваннями YouGov, партія може отримати близько 7% голосів і повернутися до Бундестагу з посиленими позиціями. Такий успіх, утім, не дозволить Лівим брати участь у формуванні уряду під проводом Мерца, адже ідеологічні розбіжності між ХДС та Die Linke надто значні.

Хоча ключовою внутрішньою темою кампанії залишається економіка і перспективи її пожвавлення, міграційне питання виявилося не менш запеклим. Позаторік АдН посилила позиції у Саксонії, Тюрингії та Бранденбурзі на тлі суспільної втоми від приїзду нових біженців. На фінальних теледебатах лідерка АдН Алісе Вайдель знову повторила вимоги припинити нелегальну міграцію, закрити кордони і не допустити подальшого розмивання ідентичності. У відповідь на це Мерц підкреслив, що Німеччина зацікавлена у кваліфікованих кадрах та вимушена оптимізувати правила депортації тих, хто не має підстав на притулок. Саме ця поміркованіша, але все ж жорстка лінія дає змогу ХДС перехопити частину консервативного електорату, раніше схильного протестно голосувати за АдН.

Політичні партії Німеччини та підтримка України 

Найпомітніше для міжнародної спільноти – позиція німецьких партій стосовно війни в Україні. Після повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році Німеччина стала одним із провідних постачальників зброї та фінансової допомоги Києву, разом зі США та іншими європейськими союзниками. Втім, у чинній коаліції спостерігалися розбіжності. Мерц із ХДС загалом заявляє про необхідність зміцнити європейську оборону та зробити внесок у стримування російської агресії, при цьому утримуючи Німеччину в ролі "правої руки" США в євроатлантичному просторі. На його думку, Кремль не зупиниться, якщо проти нього не застосовувати скоординовані інструменти сили та санкцій. У разі формування уряду за участю ХДС можна прогнозувати більш прогнозовану, а може й більш рішучу позицію Берліна на підтримку Києва.

Також, на міжнародний контекст виборів впливає повернення до влади у Сполучених Штатах Дональда Трампа. Новий віцепрезидент США Джей-Ді Венс, нещодавно виступаючи на Мюнхенській конференції, критикував Берлін за недостатню, на його думку, рішучість у сфері оборони. У дискусії з цим Мерц та Шольц рідкісно погодилися, засудивши втручання Вашингтона у німецькі вибори. Попри це, Мерц імовірно діятиме як більш зручний для американських республіканців партнер, ніж чинний канцлер, оскільки сам виступає з позицій трансатлантичної єдності та бізнес-орієнтованого лібералізму.

Під економічним кутом зору вибори важливі й через високу ймовірність третього року поспіль економічної стагнації Німеччини. Падіння промислових замовлень, затяжні наслідки енергетичної кризи та інфляції примушують уряд шукати баланс між жорсткою бюджетною дисципліною та прагненням запустити "зелені" реформи, на яких наполягають і громадяни, і екологічні об’єднання. Нещодавнє дослідження ZEW виявило, що інвестори мають надію на покращення ситуації після формування нового уряду, але це не означає миттєвого зростання: німецькі виробники вже другий рік частково переорієнтовують логістику, побоюючись торгівельних і політичних ризиків.

Вибори 23 лютого можуть суттєво переорієнтувати ландшафт німецької політики. У парламенті передбачають появу нових сил, зокрема Лівих і, можливо, невеликої популістської партії колишньої діячки Die Linke Сари Вагенкнехт (BSW), але це не дуже загрожує лідерам рейтингу. ХДС та ХСС, за умови успішних коаліційних переговорів, здатні повернути собі місце канцлера. У внутрішній політиці вони можуть посилити підходи до регулювання міграції та безпеки, а в зовнішній – стати ще активнішим гравцем на боці України в геополітичному протистоянні з Москвою.

Для Києва та регіону Східної Європи ймовірний прихід до влади Мерца означатиме більш передбачувану підтримку. Хоча Шольц і обіймав доволі проукраїнську позицію, у його уряді не раз виникали розбіжності щодо темпів та обсягів допомоги. Християнські демократи, навпаки, роблять акцент на важливості підтримувати Україну доти, доки вона не доб’ється повного відновлення територіальної цілісності. Це відповідає загальному баченню загроз з боку Росії та прагненню ХДС залишатися ключовим союзником США і НАТО в Європі.

З іншого боку, потенційний масштаб цієї підтримки залежить від того, які міністерські портфелі отримають союзники ХДС у майбутній коаліції: якщо у Міністерстві закордонних справ чи Міністерстві оборони залишаться "помірковані" діячі, то процес ухвалення рішень може затягуватися. Проте у цілому політичний консенсус щодо необхідності протистояти Москві зберігатиметься і, ймовірно, стане більш стабільним, ніж за трипартійного альянсу останніх двох років.

Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"