Польське МЗС заявило, що викликало українського посла Василя Зварича для з’ясування причин напруги між офіційним Києвом та Варшавою. Причому МЗС Польщі вказало, що ситуація спровокована "не польською стороною". До слова, дана подія стала черговою ланкою в скандалі останніх днів після слів представника адміністрації президента Анджея Дуди Марчина Пшидача про нібито "невдячність українців". Градус у двосторонніх відносинах об’єктивно зріс попри заклик українського президента Зеленського про те, що емоціям варто охолонути. На мою думку, сьогодні це єдиновірний шлях для деескалації роздутого конфлікту, який відірваний від реального рівня двосторонніх стосунків між Україною та Польщею.
Зерно розбрату
Нездорове публічне протистояння нібито полягає у питанні заборони поставок українського зерна до Польщі, запровадженого у цьому році для нібито захисту польських фермерів. Ембарго Єврокомісії для торгівлі українськими зерновими у п’яти країнах завершується 15 вересня. Дана заборона була введена навесні після односторонніх рестрикцій Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини та Болгарії приймати українське збіжжя.
З точки зору економіки, сьогодні відсутні причини для пролонгування відповідної заборони для українського зерна.
По-перше, Єврокомісія ще в кінці червня виділила 100 млн євро на компенсації фермерам окреслених країн, з яких Польща отримала найбільшу суму в 39,33 млн євро.
По-друге, нині відповідне обмеження на імпорт українських зернових та олійних культур накладається на припинення дії зернової угоди на Чорному морі. У зв’язку з цим, Україна потребує повноцінної імплементації рішення ЄС про режим безмитної торгівлі. Це стане потужним сигналом російському агресору в економічній царині. Разом з тим, у руслі перемовин Україна, Єврокомісія та окремі держави-члени Євросоюзу можуть вийти на прийнятні квоти, які з однієї сторони не обвалять внутрішній ринок, а з іншої відповідатимуть поняттям здорової економічної конкуренції.
По-третє, самі польські підприємці потерпають від запроваджених обмежень. Для прикладу, можна згадати весняну критичну заяву Польсько-української господарчої палати після рішення польського уряду про заборону на імпорт українських товарів.
Де насправді корінь питання
Втім, ми прекрасно усвідомлюємо, що причина потрясінь останніх днів криється не так в економічному аспекті і навіть корпоративних війнах між аграріями двох держав, а банальній внутрішньополітичній ситуації в самій Польщі. Доки у нас війна, сусідня країна живе парламентськими виборами, внаслідок яких будуть розподілені 460 місць у польському Сеймі та 100 місць у Сенаті. Попри те, що Польща є президентсько-парламентською республікою, нинішні вибори відіграють вкрай важливу роль.
Звертаю вашу увагу, що польська влада вимагає продовження заборони на ввіз українського зерна до кінця року. Саме тоді вже запрацює новообраний парламент. Тобто у даній позиції не варто шукати підводних каменів. Консервативна "Право і справедливість" окучує місцевих аграріїв та правоналаштованих виборців для отримання кращого результату в жовтні та листопаді.
Наше зовнішньополітичне крило має у своїй реакції адаптуватись до зміни кон’юнктури в країнах-партнерах. Водночас, без сумніву, ми не маємо повністю ігнорувати подібні випади від офіційних осіб, які нині знаходяться при владі. Загалом позиція української влади є виправдана.
Україна має підтверджувати власну суб’єктність для того, аби в конкретному кейсі польський прецедент не почав розповсюджуватись далі під надуманими приводами. Протекціонізм – це інструмент, яким дуже легко захопитись понад міру, особливо в руслі виборів.
Не варто ігнорувати і роботу російської пропаганди, яка використовує відповідну ситуацію для того, аби посварити український та польський народи. Ресурс задіяно шалений. Сьогодні важко знайти людину, яка не натрапила на рекламу даної ІПСО з боку кремля.
Україна і Польща – це держави, які на власному прикладі демонструють, що попри суперечливі події давнини, ми не лише готові протистояти спільному ворогу і підтримувати один одного, а й можемо на майбутнє розбудовувати міцні партнерські відносини.
Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій
