Ще 2022 року писав про те, що війна може позбавити нас приблизно 30% сировинної аграрної продукції.
Нині цей прогноз можна розширити до 40% порівняно з довоєнним рівнем. 2025 року Україну може очікувати саме такий обвал. І не говоріть потім, що не попереджав. Чи можна уникнути кризи в агросекторі? Ні.
Чи можна зменшити масштаби цієї кризи? Безперечно.
На жаль, ця криза не лікується пільговими кредитами у сировинне агро. Так вона лише посилюється.
Але саме це робить уряд, концентруючи на сировинному агро кредитну програму 5-7-9.
А що робити?
Насамперед вирішувати проблему збуту.
Внутрішнє споживання сировини можна збільшити лише з допомогою розвитку внутрішньої переробки у межах біотехнологічного кластеру: біопаливо, рослинний білок, біодобавки, комбікорми з виходом додаткової вартості тваринництво і птахівництво тощо.
По-друге, створити прозору систему логістики та транспортних коридорів.
Не повинно бути глибоко порочної та корупційної моделі, коли доступ до портів монополізований вузькою групою трейдерів, які купують зерно за низькими внутрішніми цінами та продають на зовнішніх ринках за міжнародними. Заробляючи на високомаржинальній торгівлі сировиною на шкоду фермерам.
Але саме це зараз і відбувається: залізниця, порти – не доступні для учасників ринку та монополізовані вузькою групою рентовиків.
Квоти з доступу до портової інфраструктури та залізниці повинні розподілятися на відкритих аукціонах, як, наприклад, продаж частот для операторів мобільного зв'язку.
Інакше, ми все більше і більше занурюватимемося в сировинний формат.
Наприклад, депутат французького парламенту Джордан Гіттон звернувся до міністра сільського господарства Франції Анні Женевару із вимогою захистити французьких виробників цукрових буряків від дешевого імпорту з України.
Виявляється, Україна "завалила" Францію, але не цукром, як продуктом переробки, де є додаткова вартість, а цукровим буряком!
Імпорт буряків з України до Франції за період з 2022 по 2023 рік різко збільшився: у 2023 році порівняно з довоєнним рівнем у 20 тис. т - до 400 тис. т, а у 2023-му і зовсім до 700 тис. т.
При цьому в українському буряку, за інформацією депутата, може бути до 29 небезпечних активних речовин (фунгіциди, інсектициди, гербіциди), які заборонені в ЄС.
Наскільки це правда, а не боротьба із конкурентом, сказати складно. Але згадайте, що я писав про гліфосат, який застосовується в Україні та заборонений в ЄС і який несе величезну небезпеку для населення.
Європарламент обмежив на період 2024-2025 імпорт цукрових буряків з України на рівні 260 тис. тонн щорічно.
Але у Франції хочуть запровадити додаткові обмеження.
Як Україна, країна із потужною цукровою промисловістю, докотилася до такого стану, коли доводиться експортувати не цукор, а буряки?
Відповідь проста: в умовах війни Україна стала, можна сказати, центром тотальної лібералізації імпорту, у тому числі – зі зіпсування цукру.
Кабмін спростив процедуру видачі Міністерством економіки ліцензій на імпорт в Україну цукру-сирцю з тростини в межах тарифної квоти.
Це рішення було ухвалено "в рамках дерегуляції економіки" 14 березня 2023 року.
"Стратегією економічної безпеки України зниження регуляторного навантаження на бізнес визнано одним із ключових завдань. Для створення максимально сприятливих умов розвитку бізнесу і, відповідно, економіки ми повинні переглянути діючі інструменти держрегулювання та застарілі інструменти. І ця робота ведеться планомірно та цілеспрямовано.
Сьогодні ухвалено рішення про відміну одного з таких інструментів, який не відповідає інтересам ні держави, ні бізнесу, ні суспільства", — написала з цього приводу перший віцепрем'єр-міністр — міністр економіки України Юлія Свириденко.
І це класичний приклад, коли рішення приймаються за "квазиліберальною методичкою".
В результаті, всі ці спрощення та дерегуляції щодо імпорту призводять лише до згортання внутрішнього виробництва та скорочення експорту товарів з вищим рівнем додаткової вартості. І зростання експорту сировини, коли навіть напівфабрикат для нас – це вже космос.
У такій моделі Україна експортуватиме буряки та імпортуватиме цукор.
"Ну й правильно", – скаже ерзацліберал. Тільки так, у "чесній, конкурентній боротьбі, ринок і розставляє всіх на свої місця", "кожному своє".
Але в такій моделі Україна завжди експортуватиме сировину та імпортуватиме складнішу продукцію, навіть напівфабрикат, бо й просте виробництво тут не виживе, не кажучи вже про складне.
Ну і експорт металобрухту - його у нас багато, діди постаралися...
Хоча, як бачимо, і на нашу сировину вже не завжди чекають: усі хочуть максимально цільно формувати технологічні ланцюжки додаткової вартості виключно у своїх економіках.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
