Станом на зараз – це міністерство-монстр, яке обʼєднує часто непоєднувані речі (інформполітику, телеканали, релігію, власне культурні сфери, історичну памʼять і охорону памʼяток). Але, як би це дивно не звучало, я б виступив проти того, щоб щось тут змінювати. І головна причина – нова реформа призведе виключно до втрати часу.
Треба просто дещо змінити функціонал. І, що, не менш важливо, поставити чіткі КРІ (цього ніхто не робив досі і не зробить зараз, але я ж про ідеальну модель).
Які головні завдання має поставити перед собою міністерство (КРІ міністра)?
- Креативні індустрії мають виробляти ХХХ відсотку ВВП і в них має працювати не менше ХХХ тисяч людей з розбивкою по роках. Має бути реальна політика держави націлена на монетизацію культурних індустрій і її експортний потенціал.
- Проведення аудиту інформпроектів, які курує міністерство. Найбільше дорікань викликає телеканал Фрідом. І, звичайно, з популістичноі точки зору його треба закрити. Але Фрідом - це багато професійних людей, команд і можливостей. Їм просто не повезло з тим, що вони не зуміли виділити свою цільову аудиторію. Завданням каналу була інформвійна з рф, як на території України, так і на території рф. Тому, я за аудит і перепозиціонування каналу (якщо хочете мою думку – це має бути мультимедійна платформа з чіткими задачами по показниках в телеграмі, Тік-ток, ytube і т.д.). Цей підхід має розповсюджуватися на всі інформпроекти, які входять в сферу відповідальності міністерства.
- Інститут памʼяті має розпочати роботу по трьом базовим проектам: нова історія України, українська історія другої світової війни, історія України з 1991 р. по 24.02.22 з умовною назвою "Чому нам не вдається". Скажу відразу – це викличе страшний спротив. Дивитися в дзеркало ніхто не хоче (всі виступатимуть за глорифікацію, а не пошук складніших конструктів). Паралельно (можете мене бити ногами) ми маємо взяти за основу російську модель створення політики історичної памʼяті і почати її розбудовувати. Знову, все має мати чіткі часові рамки і аудит процесів на кожному етапі.
- Чи не найбільші "культурні" гроші крутяться не в фільмах, про які всі знають, а в охороні памʼяток культури (на охорону грошей нема, є корупційні гроші на дозволи). Це одне з найскладніших питань. Точно мають бути кадрові зміни, але, напевне, мають бути створені нові правила гри. І ці прозорі правила один з ключових КРІ нового міністра.
- Одна з головних проблем України полягає в тому, що за час незалежності не було побудовано жодноі архітектурноі споруди (комплексу), який би став предметом гордості для нації. Зараз в час війни міністерство має почати роботу з містами і архітектурними майстернями по створенню міст майбутнього. Так, це робота "на шухляди", але саме зараз у нас є шанс вирватися із примітивістичноі архітектури, яка зводиться до розмальованих в радісні кольори панельок і церков з російськими цибулинами. Час війни – це час на пошук майбутніх рішень.
- Закон про заборону російських церков – пріоритет нового міністра. Так, тут від міністра залежить мінімум, але він має стати рупором цієї ідеї.
- У нас вже почалася, але неймовірно туго йде цифровізаціія книг, музеїв, фільмів і взагалі всього. Створення державних безкоштовних онлайн бібліотек всього цифрового контенту - це основа основ. Тут мають бути чіткі завдання з не менш чіткими кількісними показниками.
Я розумію, що музейники, театрали і багато хто інший, скажуть, що ці КРІ недолугі, бо там немає про них. Про них, звичайно, треба ставити окремі амбітні задачі. Але, якби наступний міністр вийшов хоча б з частиною вище озвучених завдань, як своєю програмою, це вже був би великий крок вперед.
Вадим Денисенко, директор Українського інституту майбутнього
